8.3. Слідча група, підстави та порядок її створення та функціонування

Законом України «Про ратифікацію Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах» від 1 червня 2011 р. № 3449-VI визначено, що в Україні органом, який приймає рішення про створення спільної слідчої групи відповідно до ст. 20 Другого додаткового протоколу, є Генеральна прокуратура України.

Підставою для створення слідчої групи для розслідування кримінальних правопорушень є необхідність інтенсивної, постійної взаємодії слідчих як одного, так і декількох органів досудового розслідування між собою з метою використання їх можливостей для успішного розслідування кримінальних правопорушень при здійсненні кримінального провадження.

Потреба у такій взаємодії може виникати у випадку складності або великого об­сягу досудового розслідування (велика кількість злочинних епізодів, учасників вчинення кримінального правопорушення, постраждалих; велика територія злочинної діяльності; необхідність перевірки багатьох версій; встановлення в ході кримінального провадження наявності організованої групи або злочинної організації; необхідність здійснення в короткий строк (під час досудового розслідування) великого обсягу організаційних, слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій тощо).

Рішення про провадження досудового розслідування СГ чи про зміни в її складі приймає керівник органу досудового розслідування, якщо до її складу входять слідчі одного відомства (це випливає зі смислу ч. 1 ст. 214 КПК) або прокурор, якщо група формується зі слідчих прокуратури або слідчих різних відомств (це випливає із смислу ч. 2 ст. 38 КПК), про що виноситься окрема постанова (ч. 3 ст. 110 КПК).

Один із слідчих призначається керівником слідчої групи. Керівництво групою полягає насамперед у загальному плануванні досудового розслідування, у розподілі роботи між членами групи, в організації обміну інформацією. Старший слідчої групи відповідає за розслідування в цілому. Він бере участь у провадженні найбільш важливих слідчих (розшукових) дій або провадить їх сам, спрямовує і координує діяльність всіх осіб, які беруть участь у розслідуванні, вирішує суперечності, якщо вони виникають між членами групи, приймає найважливіші рішення (зокрема, про повідомлення про підозру, про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу, про об’єднанні, і виділення матеріалів кримінального провадження, про закінчення досудового роз слідування).

Постанова про здійснення досудового розслідування декількома слідчими повинна оголошуватися учасникам кримінального провадження з роз’ясненням їм права заявити відвід будь-кому із членів групи. У постанові вказуються всі слідчі – члени СГ, а також її керівник. Оголошення складу СГ і заяви, які надійшли в зв’язку із цим, потрібно оформляти протоколом. При цьому варто пам’ятати, що співробітника, який сприяє слідчому при провадженні слідчої (розшукової) дії, вказувати в протоколі цієї дії не обов’язково; спільна узгоджена діяльність у складі слідчо-оперативної групи (СОГ). Процес створення і функціонування СОГ врегульований, хоча й не досить повно, відомчими нормативними актами (див., зокрема, вказану Інструкцію). На підставі їх аналізу та норм КПК можна зробити висновок, що характерною особливістю цієї форми взаємодії є не поєднання в діяльності СОГ процесуальної та оперативно-розшукової функції, а лише включення до їх складу співробітників слідчих, оперативних (наприклад, оперуповноважених карного розшуку, Державні' служби по боротьбі з економічними злочинами) та інших підрозділів (наприклад, спеціаліста-криміналіста). Адже на сьогодні вітчизняне законодавство не передбачає можливості проведення ОРД щодо кримінального правопорушення, по якому здійснюється кримінальне провадження. Таким чином, взаємодія у складі СОГ полягає в можливості доручення слідчим – керівником групи проведення лише процесуальних дій (слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій). Що стосується підстав, порядку створення та діяльності СОГ, то вони багато в чому такі ж, як і у слідчої групи. Взагалі між СГ та СОГ, по суті, сьогодні немає принципових відмінностей, окрім складу і правової регламентації (КПК чи відомчими нормативними актами). Тому всі вказані положення щодо особливостей створення та діяльності СГ стосуються й такої форми взаємодії органів розслідування, як взаємодія у складі СОГ.

Однак тут слід зазначити, що взаємодія у складі слідчої чи слідчо-оперативної групи відрізняється від таких форм взаємодії органів розслідування, як дача доручень, а також від активної участі в слідчих (розшукових) діях та сприяння їх проведенню:

– по-перше, взаємодія у формі дачі доручень, участі у слідчих (розшукових) діях або сприяння їх проведенню, як правило, має не систематичний, інколи разовий характер, взаємодія ж у складі СГ чи СОГ є постійною;

– по-друге, при постійній взаємодії (у складі СГ чи СОГ) слідчий – керівник групи сам дає завдання (як у письмовій, так і в усній формі) співробітникам органу розслідування, які входять до складу груп (її безпосереднім виконавцям), у результаті чого економиться час, краще усвідомлюється смисл завдання, його мета. При взаємодії у формі дачі доручень, участі в слідчих (розшукових) діях або сприяння їх проведенню такі вимоги в письмовій формі спрямовуються до начальника органу розслідування (начальника оперативного підрозділу), який їх виконання доручає своїм підлеглим;

– по-третє, взаємодія у складі СГ та СОГ від інших форм взаємодії органів розслідування відрізняється тим, що її організаційно-управлінська побудова завжди спрямована на упорядкування внутрішньої структури діяльності різних суб’єктів. Будь-яка група посадових осіб (слідчий, керівник слідчого підрозділу, співробітники оперативних та інших підрозділів, керівники цих підрозділів та ін.), які присутні при проведенні слідчих (розшукових) чи негласних слідчих (розшукових) дій чи навіть беруть у них участь, не є слідчо-оперативною групою, бо організаційно-управлінська структура їх діяльності не є впорядкованою та організаційно оформленою.