Рекомендована література

Гомиен Д. Комментарий к Европейской конвенции о защите прав человека / Д. Гомиен. – Страсбург : Совет Европы, Служба публикаций и документации, 1995. – С. 19–28.

Європейські стандарти права попереднього ув’язнення: зб. матеріалів № 3. – К. : Німецький фонд Міжнародного правового співробітництва, 2008. – 105 с.

Ясюнецький О. Тримання під вартою [Електронний ресурс] / О. Ясюнецький  // Юридичний вісник України. – 2013. – № 8. – 23 лют. – 1 берез. – Режим доступу : http://smi.liga.net/articles/2013-02-27/8480519-trimannya_p_d_vartoyu.htm.

Пошва Б. М. Право на свободу та особисту недоторканність: прецедентна практика Європейського суду з прав людини і питання вдосконалення кримінального судочинства в Україні / Б. М. Пошва // Вісник Верховного Суду України. – 2011. – № 3. – С. 20–34.

Романов Р. Право на свободу і особисту недоторканність в рішеннях Європейського суду з прав людини та в законодавстві України / Р. Романов // Проти катувань. Європейські механізми запобігання катуванням та жорстокому поводженню. – Харків : Фоліо, 2005. – С. 60–70.

Тема 8 Актуальні питання здійснення досудового розслідування

8.1. Досудове слідство як форма досудового розслідування. Строки досудового слідства.

8.2. Взаємодія слідчого та оперативних підрозділів, її поняття, завдання, форми та правова основа.

8.3. Слідча група, підстави та порядок її створення та Функціонування.

8.4. Правила застосування науково-технічних засобів під час досудового слідства.

8.5. Форми закінчення досудового слідства.

8.6. Співвідношення відомчого процесуального контролю, прокурорського нагляду і судового контролю за досудовим слідством.

8.7. Оскарження дій та рішень слідчого та прокурора під час досудового слідства.

8.1. Досудове слідство як форма досудового розслідування. Строки досудового слідства

Досудове розслідування – це регламентована кримінальним процесуальним законом діяльність органів досудового розслідування із встановлення обставин кримінального правопорушення, осіб, причетних до його вчинення, а також з припинення і запобігання вчиненню кримінальних правопорушень.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК досудове розслідування є стадією кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Називаючи розслідування «досудовим», законодавець тим самим вказує на його співвідношення із судовим розглядом. Досудове розслідування передує провадженню в суді й покликане забезпечити його успішне проведення. Однак відповідно до нового КПК (ст. 23), за загальним правилом, суд не зв’язаний матеріалами досудового розслідування й не повинен грунтувати своє рішення на доказах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Крім того, варто зауважити, що досудове розслідування не позбавлене й самостійного характеру, оскільки може закінчуватися прийняттям остаточного кінцевого рішення у вигляді закриття кримінального провадження.

Досудове розслідування як стадія кримінального провадження характеризується такими ознаками: 1) має чітко окреслені межі в системі кримінального процесу – з моменту реєстрації інформації про вчинене кримінальне правопорушення в ЄРДР і до винесення рішення, яким завершується досудове розслідування; 2) має свої безпосередні завдання, які випливають із загальних завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК). Ними є: швидке, повне та неупереджене розслідування кримінального правопорушення з тим, щоб: а) кожний, хто його вчинив, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини; б) жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу; в) до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура; 3) має свій зміст і свою процесуальну форму; 4) характеризується колом суб’єктів, які беруть у ньому участь. Відповідно до КПК одним із основних суб’єктів досудового розслідування є слідчий суддя, до повноважень якого входить прийняття рішення про проведення багатьох слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, про застосування майже всіх заходів забезпечення кримінального провадження, розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування. Суб’єктами, які здійснюють досудове розслідування, є: 1) органи досудового розслідування (органи, що здійснюють дізнання і досудове слідство). Ними є слідчі підрозділи: органів внутрішніх справ; органів безпеки; органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; органів державного бюро розслідувань (ст. 38 КПК); 2) керівник органу досудового розслідування – має право провадити досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого (п. 6 ч. 2 ст. 39 КПК); 3) прокурор має право провадити окремі слідчі (розшукові) та процесуальні дії (п. 4 ч. 1 ст. 36 КПК); 4) оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України – можуть здійснювати слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора (ч. 1 ст. 41 КПК). Іншими суб’єктами, які беруть участь у досудовому розслідуванні, є: підозрюваний (ст. 42 КПК), законний представник підозрюваного (ст. 44 КПК), захисник (ст. 45 КПК), потерпілий і його представник (статті 55, 58 КПК), законний представник потерпілого (ст. 59 КПК), заявник (ст. 60 КПК), цивільний позивач (ст. 61 КПК), цивільний відповідач (ст. 62 КПК), представник цивільного позивача та цивільного відповідача (ст. 63 КПК), законний представник цивільного позивача (ст. 64 КПК), свідок (ст. 65 КПК), перекладач (ст. 68 КПК), експерт (ст. 69 КПК), спеціаліст (ст. 71 КПК), поняті (ст. 223 КПК); 5) закінчується досудове розслідування прийняттям одного з підсумкових рішень. Відповідно до ст. 383 КПК ними можуть бути: 1) закриття кримінального провадження; 2) звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Етапи і форми досудового розслідування

Досудове розслідування як самостійне провадження, сформувалося ще в середньовічному розшуковому процесі, в якому вже тоді чітко позначилися три його етапи (стадії): 1) загальне (лат. – inquisitio generalis), 2) сумарне (inqustio summaria) і спеціальне (inqustio specialis)¹. Аналогічні етапи утворюють основу структури досудового розслідування і сьогодні у переважній більшості сучасних світових кримінально-процесуальних систем (незалежно від того, як вони йменуються в тому чи іншому національному праві). Розглянемо їх більш докладно стосовно вітчизняного кримінального процесу.

Перший етап досудового розслідування – це розслідування, яке проводиться за фактом виявлення події, що містить ознаки кримінального правопорушення, відносно невизначеного (загального) кола осіб (коли ще не встановлено особу, причетну до його вчинення (підозрюваного)). Основною метою цього етапу досудового розслідування є встановлення наявності або відсутності події кримінального правопорушення, виявлення і викриття особи, винної в його вчиненні. Навіть якщо вже є підстави вважати, що якась особа причетна до вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується, вона вважається невинуватою не тільки в силу закону (презумпція невинуватості), а навіть органами, які здійснюють досудове розслідування, оскільки підозра проти неї поки що офіційно не висунута.

Другий етап досудового розслідування має місце тоді, коли на підставі аналізу (оцінки) сукупності зібраних у провадженні доказів, на думку слідчого, прокурора, встановлена особа, причетна до вчинення кримінального правопорушення й вона повинна бути притягнута до кримінальної відповідальності. Відповідно до п. 1.2 Рішення КСУ у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) № 1-15/99 від 27.10.1999 «притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред’явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину». Однак новий КПК не передбачає такого інституту, як притягнення особи як обвинуваченого. Його аналогом є інститут повідомлення про підозру. Отже, за чинним кримінальним процесуальним законодавством саме пись­мове повідомлення про підозру в порядку, передбаченому статтями 276-278 КПК, є початковим моментом притягнення особи до кримінальної відповідальності. Підтвердженням цього є положення п. 14 ч. 1 ст. З КПК «притягнення до кримінальної відповідальності – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення». Таким чином, призначенням цього етапу досудового розслідування є повідомлення про підозру особі, яка, на думку суб’єктів сторони обвинувачення, причетна до вчинення кримінального правопорушення, і, таким чином, декларування ними власної правової позиції щодо встановлення певною особою кримінального правопорушення. Підсумовуючи характеристику цього етапу, варто наголосити, що він, по суті, збігається з процедурою письмового повідомлення про підозру.

Третій етап досудового розслідування проводиться щодо конкретної особи (підозрюваного). На даному етапі, з урахуванням підтвердження або спростування доводів суб’єктів сторони захисту ще раз перевіряється обгрунтованість обвинувальних доказів і визначається остаточне обвинувачення. У вітчизняному кримінальному процесі цей етап починається після вручення особі письмового повідомлення про підозру і завер­шується складанням обвинувального акта та наступним зверненням з ним до суду.

Заключним етапом діяльності на стадії досудового розслідування є його закінчення, під час якого приймаються підсумкові для всієї стадії процесуальні рішення.

Форми досудового розслідування. Відповідно до ст. 215 КПК досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків² – у формі дізнання.

Спільним для обох вказаних форм досудового розслідування є таке:

–суб’єктами здійснення кримінального провадження є слідчий та прокурор, які наділені відповідними повноваженнями, закріпленими статтями 40 та 36 КПК (як виняток, закон визначає можливість здійснення досудового розслідування щодо кримінальних правопорушень іншими особами – службовими особами, уповноваженими на вчинення процесуальних дій (гл. 41 КПК)). Так, відповідно до ч. 3 ст. 38 КПК при досудовому розслідуванні кримінальних проступків у встановлених законом випадках повноваження слідчого органу досудового розслідування можуть здійснюватися співробітниками інших підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства);

–однаковими є і форми закінчення досудового розслідування (статті 283, 301 КПК).

Відмінності між двома формами досудового розслідування (досудовим слідством і дізнанням) полягають у такому:

1) хоча, як уже зазначено, форми закінчення розслідування є однаковими, однак мають місце різні повноваження слідчого, який здійснював досудове розслідування. Так, зокрема:

а) якщо розслідування здійснювалося у формі досудового слідства, то слідчий: має право (зобов’язаний) за наявності відповідних підстав самостійно прийняти рішення про закриття кримінального провадження (ч. З ст. 284 КПК); має право (зобов’язаний) скласти обвинувальний акт чи клопотання про застосування примусових заходів ме­дичного або виховного характеру й передати їх для затвердження прокурору (статті 291, 292 КПК); не має права складати клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, відповідно до ст. 286 КПК (це є повноваженням прокурора);

б) при закінченні розслідування у формі дізнання слідчий: не має права самостійно прийняти рішення про закриття кримінального провадження, він складає лише проект цього рішення, який подає на затвердження прокурору; має право (зобов’язаний) скласти обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; має право (зобов’язаний) скласти проект клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, який подає на затвердження прокурору;

2) крім цього, відмінності між двома формами досудового розслідування мають місце у процесуальних заборонах та обмеженнях, які закон передбачає щодо дізнання:

а) строк розслідування у формі дізнання, за загальним правилом, –1 місяць з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку (може бути продовжений до 2 місяців); у формі досудового слідства, за загальним правилом, –2 місяці з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину (може бути продовжений до 6 місяців при розслідуванні злочинів невеликої або середньої тяжкості та до 12 місяців при розслідуванні тяжкого чи особливо тяжкого злочину) (ст. 219 КПК);

б) під час досудового розслідування кримінальних проступків у формі дізнання не допускається застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, застави або тримання під вартою (ст. 299 КПК);

в) для досудового розслідування кримінальних проступків у формі дізнання дозволяється виконувати всі слідчі (розшукові) дії, окрім негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 300 КПК).

Кримінальні процесуальні відносини виникають з моменту отримання слідчим, прокурором інформації про вчинене кримінальне правопорушення.

Провадження ж досудового розслідування розпочинається з моменту внесення слідчим, прокурором відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР (ч. 1 ст. 214 КПК) і триває до прийняття рішення прокурором про його закінчення в одній із форм, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК. Закон не встановлює конкретні строки між цими юридичними фактами. Строки досудового розслідування, згідно з КПК, починають обраховуватися лише з моменту повідомлення особі про підозру.

Так, відповідно до ст. 219 КПК досудове розслідування повинно бути закінчено:

– протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

– протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Однак з метою забезпечення бистроти досудового розслідування, за наявності до того можливостей розслідування повинно бути закінчено і в більш короткий строк. Вказані строки досудового розслідування не є кінцевими, хоча слідчий, прокурор; зобов’язані вжити всіх можливих заходів для їх дотримання. У необхідних випадкам строк досудового розслідування може бути продовжений до:

– двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку – якщо закінчити досудове розслідування (дізнання) неможливо внаслідок складності провадження – районним (міським) або іншим прирівняним до нього про курором (п. 1 ч. 2 ст. 219, ч. 1 ст. 294 КПК);

– шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину неве-| ликої або середньої тяжкості та до 12 місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину в такому порядку: а) до трьох місяців – районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором, якщо досудове розслідування неможливо закінчити внаслідок складності провадження (п. 2 ч. 2 ст. 219, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 294 КПК); б) до шести місяців – прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, міст Києва і Севастополя чи прирівняним до них прокурором або їх заступниками (п. 2 ч. 2 ст. 219, п. 2 частини 2, 3 ст. 294 КПК), якщо його неможливо закінчити внаслідок особливої складності провадження; в) до 12 місяців – Генеральним прокурором України чи його заступниками (п. 3 ч. 2 ст. 219, п. 3 частини 2, 3 ст. 294 КПК), якщо його неможливо закінчити внаслідок виняткової складності провадження.

Терміни «складність провадження», «особлива складність провадження», «виняткова складність провадження», як підстави для продовження строку досудового розслідування, є оцінними поняттями, які з’ясовуються в кожному конкретному кримінальному провадженні. Обставинами, які свідчать про їх наявність, може вважатись: багатоепізодність злочинної діяльності чи декілька підозрюваних, матеріали досудового розслідування щодо яких неможливо виділити в окреме провадження; необхідність проведення великої кількості чи особливо складних і тривалих слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій (наприклад, експертиз; слідчих експериментів тощо); необхідність провадження процесуальних дій в інших або декількох районах чи областях, отримання міжнародної правової допомоги тощо. Такими обставинами не можуть бути особливості суб’єкта, який здійснює досудове розслідування (наприклад, відпустка, хвороба, відрядження, зайнятість іншими провадженнями тощо).

У строк досудового розслідування не включається час, протягом якого воно було зупинено з підстав, передбачених у ст. 280 КПК. Відповідно до ч. 3 ст. 219 КПК строк дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постанови про відновлення кримінального провадження не включається у строки досудового розслідування.

Продовження строку досудового розслідування кримінального правопорушення здійснюється за клопотанням слідчого або прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування.

У клопотанні про продовження строку досудового розслідування зазначаються: 1) прізвище, ім’я, по батькові підозрюваного; 2) найменування (номер) кримінального провадження; 3) суть повідомленої підозри і правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, у вчиненні якого підозрюється особа; 4) посилання на докази, якими обгрунтовується підозра; 5) процесуальні дії, проведення або завершення яких потребує додаткового часу; 6) значення результатів цих процесуальних дій для судового розгляду; 7) строк, необхідний для проведення або завершення процесуальних дій; 8) обставини, що перешкоджали здійснити ці процесуальні дії раніше.

Копія клопотання вручається слідчим або прокурором, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, підозрюва­ному та його захиснику не пізніше ніж за п’ять днів до дня подання клопотання прокурору, що уповноважений на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування.

Підозрюваний, його захисник мають право до подання клопотання про продовження строку досудового розслідування подати слідчому або прокурору, який ініці­ює це питання, письмові заперечення, які обов’язково долучаються до клопотання і разом з ним подаються прокурору, уповноваженому на його розгляд.

Прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, зобов’язаний вирішити клопотання не пізніше трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування.

Рішення прокурора про продовження строку досудового розслідування або про відмову у такому продовженні приймається у формі постанови (ч. 5 ст. 295 КПК).

Прокурор задовольняє клопотання та продовжує строк досудового розслідування, якщо переконається, що додатковий строк необхідний для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови, що ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об’єктивних причин.

Якщо прокурор задовольняє клопотання слідчого, прокурора, він визначає новий строк досудового розслідування. Прокурор зобов’язаний визначити найкоротший строк, достатній для потреб досудового розслідування. У разі необхідності прокурор перед спливом продовженого строку може повторно звернутися з клопотанням про його продовження, у межах строків, встановлених ч. 2 ст. 219 КПК (ст. 296 КПК).

Прокурор відмовляє у задоволенні клопотання та продовженні строку досудового розслідування у разі, якщо слідчий, прокурор, який звернувся з клопотанням, не доведе наявність підстав для такого продовження, а також якщо досліджені під час вирішення цього питання обставини свідчать про відсутність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, яка дала підстави для повідомлення про підозру, та/або підозрюваний причетний до цієї події кримінального правопорушення.

У разі відмови у продовженні строку досудового розслідування, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, зобов’язаний протягом 5 днів закінчити досудове розслідування в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 283 КПК (ст. 297 КПК).