Туберкульоз легень, поєднаний з професійними пиловими захворюваннями легень

Професійні захворювання легень за клінічним перебігом дуже різноманітні. Вони виникають внаслідок впливу на організм людини шкідливих чинників навколишнього середовища під час її виробничої діяльності. До професійних шкідливостей належить вібрація, вдихання хімічних речовин, висока загазованість, вплив високої або низької температури повітря, збільшення або зменшення атмосферного тиску і вологості повітря. Найпоширенішими і найбільш вивченими є захворювання, що виникають внаслідок вдихання різного пилу. Запилення легень називається пневмоконіозом (грец. рпеитоп - легеня, konies - пил), а поєднання пневмоконіозу з туберкульозом легень - коніотуберкульозом.

Пневмоконіоз характеризується розвитком пневмосклерозу і пневмофіброзу, сполучнотканинних вузликів та їх конгломератів у легенях і лімфатичних вузлах. Конгломерати (пухлиноподібна форма) можуть некротизуватись, частково кальцинуватись або розпадатись, внаслідок чого утворюються каверни. У хворих на силікоз легеня збільшена, ущільнена, а під плеврою виникають емфізематозні були. У слизовій оболонці бронхів, трахеї, горла, носових раковин виявляють атрофічні й склеротичні зміни. Тому для пневмоконіозу характерний хронічний бронхіт. Листки плеври стовщуються і зростаються.

За класифікацією пневмоконіози поділяють на п'ять груп:

1.Силікоз.

2.Силікатоз (азбестоз, талькоз, цементоз, каоліноз, запилення частками слюди, скловолокна).

3.Антракоз (запилення частками вугілля, сажі, графіту, антрациту).

4.Пневмоконіоз, спричинений пиловою сумішшю (антракосилікоз, сидеросилікоз та ін.).

5.Пневмоконіоз іншої етіології (алюміноз, апатитоз, сидероз, станіоз, зумовлений пилом хромової руди, твердих сполук, органічним пилом [амідоз, бісиноз], пилом зерна і бавовни).

Розрізняють пневмоконіоз, що розвивається швидко, з повільним перебігом і пізню форму. Перебіг захворювання має три стадії розвитку.

Перша стадія характеризується посиленням і деформацією легеневого рисунка, наявністю сітчастого склерозу і дрібних вузликів у середніх ділянках легень, ущільненням коренів легень. Найчастіше патологічні зміни з'являються спочатку в лімфатичних вузлах коренів легень, а також у III — IV сегментах.

У другій стадії визначається деформація коренів легень, емфізема, велика кількість дрібних і середніх горбків у прикореневій ділянці легень.

У третій стадії в легенях визначаються великі вузли, гранульоми, конгломерати, каверни, ателектази і бульозна емфізема.

Внаслідок патологічних змін у легенях у хворих на пневмоконіоз порушується ле­генева вентиляція, газорозподіл і дифузія кисню в альвеолах, виникає недостатність дихання, що ускладнюється розвитком декомпенсованого легеневого серця. Крім того, пневмоконіоз може ускладнюватись хронічним бронхітом, туберкульозом легень, рідше - ревматизмом.

Найчастіше туберкульоз приєднується до силікозу легень. У першій стадії силікозу туберкульоз приєднується у 10-20%, другій - у 20-60% і третій - у 60-80% випадків. Ускладнення силікозу туберкульозом називається силікотуберкульозом. У легенях спочатку виникають вогнища, потім інфільтрати і навіть каверни.

Крім силікотуберкульозу може розвиватися силікоантракотуберкульоз, силікосидеротуберкульоз та ін.

Деякі форми пневмоконіозу, які виникають під впливом органічного пилу, наприклад, амідоз (пил борошна), також можуть ускладнюватись туберкульозом. Пневмоконіоз, який виникає від сільськогосподарського пилу (під час збирання сіна, врожаю, при обслуговуванні тварин) може поєднуватися з мікозом легень - пневмомікоз. Інші форми пневмоконіозу рідко ускладнюються туберкульозом. Наприклад, відомо, що 20% хворих на азбестоз помирають від раку легень.

Силікоз І і II стадії легко відрізнити від туберкульозу. Для силікозу характерні ознаки недостатності дихання та бронхіту, може виникнути пневмоторакс, не визначається туберкульозна інтоксикація (ШОЕ не збільшена). У III стадії в легенях визначається пневмосклероз, конгломерати, схожі на інфільтрати, каверни. Тому диференціальна діагностика ускладнюється. Важливо уважно збирати анамнез: великий стаж роботи формувальника, вибійника, прохідника свідчить про можливість захворювання на силікоз. Складно розпізнати раннє ускладнення силікозу туберкульозом, коли ще немає виділення мікобактерій туберкульозу. Якщо до силікозу приєднується туберкульоз, у хворих виникає стійка субфебрильна температура тіла, кволість, швидка стомлюваність, підвищена пітливість, з'являються вогнища у верхівках легень, підвищується ШОЕ. тоді виникає потреба проведення діагностичного антибактеріального лікування.

Лікування хворих на силікотуберкульоз та інші форми коніотуберкульозу слід проводити протитуберкульозними препаратами, а також методами, які ліквідують або стабілізують хронічний неспецифічний бронхіт. Потрібне також лікування з приводу хронічного легеневого серця. У тяжких випадках силікотуберкульозу протитуберкульозні препарати поєднують з глюкокортикостероїдами.