Ступені тяжкості перебігу туберкульозу оболонок мозку та цнс

Показник	Ступінь тяжкості
	І (легкий)	II (середній)	III (тяжкий)
Інтоксикаційний синдром	Легкий	Виражений	Значно виражений
Менінгеальний синдром (головний біль, ригідність поти­личних м'язів, симп­том Керніга)	Мінімально виражений	Чітко виражений	Максимально виражений
Кількість клітин у лікворі (плеоцитоз)	<50х108/л	50-100x108/л	> 100х106/л
Пошкодження черепних нервів (III, VI, VII, XII пари)	Немає або незначне	Синдром основи головного мозку	Синдром основи головного мозку
Мова	Речення	Переважно фрази	Слова або від- сутність мовлення
Свідомість	Збережена	Збережена, періоди- чне оглушення, короткочасний сопор	Постійне оглушення або сопор, кома
Необхідність реанімаційної допомоги	Не показана	За потребою	Необхідна

Алгоритм спостереження хворих на том і цнс

1. Діагностування клінічної форми ТОМ і ЦНС (менінгіт або менінгоенцефаліт чи туберкульома головного мозку — поодинока, множинна або інші рідкісні варіанти процесу).

2. Оцінка ступеня тяжкості (І, II, III) туберкульозного процесу.

3. Визначення категорії (першої, другої, третьої, четвертої) хворих на ТОМ і ЦНС.

4. Якнайраніше (до появи симптомів порушення свідомості) слід призначати один із режимів антимікобактеріотерапії (кількість, комбінації, шляхи введення і дозування препаратів та послідовність їх застосування протягом доби) з урахуванням категорії хворих.

5. Лікування повинно бути комплексним. Етіотропну терапію необхідно доповнювати:

• вітамінотерапією (вітаміни В1 та В6);

• глюкокортикостероїдами в дозі 30-50 мг/добу (в перерахунку на преднізолон) протягом 4-8 тижнів. Одночасно призначають препарати калію;

• дезінтоксикаційною терапією (II і III ступені важкості ТОМ і ЦНС);

• дегідратаційною терапією (при набряку мозку);

• терапією, яка направлена на метаболічні процеси головного мозку та нормалізацію дисбалансу протеїнази—антипротеїнази і оксидантно-антиоксидантної системи;

• розсмоктувальною терапією;

• хірургічними втручаннями: лікувально-діагностичними (спиномозкової пункції), лікувально-допоміжними (шунтування з приводу гідроцефалії, видалення туберкульоми головного мозку).

6. Контроль ефективності лікування (клінічний, цитологія ліквору в динаміці) кожний місяць з корекцією антимікобактеріотерапії у разі її неефективності.

7. Подальший контроль захворювання передбачає планове спостереження за місцем проживання за пацієнтами з ТОМ і ЦНС у V групі (підгрупи А, Б, В, Г) диспансерного обліку фтизіатром.

Диференціальна діагностика

Диференційна діагностика туберкульозу центральної нервової системи і мозкових оболонок проводиться з:

• менінгококовим менінгітом;

• пневмококовим менінгоенцефалітом;

• гнійними менінгітами, що спричинені стафілококом, стрептококом, синьогнійною паличкою, паличкою Фрідлєндера, сальмонелами, грибами тощо;

• менінгітами сифілітичної та лептоспірозної етіології;

• менінгітами і менінгоенцефалітами грипозної, аденовірусної, ентеровірусної, паротитної;

• крововиливах у підпавутинний простір;

• енцефалопатію Верніке;

• пухлинами головного мозку;

• сифілітичними гумами;

• нейроінфекціями.

Лікування хворих на туберкульозний менінгіт проводиться у спеціальних відділеннях, відповідно до категорії (5-компонентна схема). Якщо хворий перебуває у непритомному стані, то протитуберкульозні препарати призначають внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Ізоніазид при туберкульозному менінгіті є основним препаратом. Він добре проникає через гематоенцефалічний бар'єр і міститься у цереброспінальній рідині в достатній концентрації для лікувального ефекту.

Спинномозкову пункцію для контрольного дослідження цереброспінальної рідини роблять через місяць.

Хворі на туберкульозний менінгіт потребують ретельного догляду. Постільний ре­жим призначається на 2-3 місяці, а перебування в стаціонарі триває протягом 5-7 місяців, після чого показане санаторне лікування. Вставанню з ліжка має передувати прове­дення лікувальної фізкультури в ліжку. У випадках млявого перебігу туберкульозного менінгіту рекомендується проводити лікування преднізолоном (0,005-0,01г З рази на добу), а також ін'єкції тіаміну і призначення аскорбінової кислоти.

Щоб зменшити головний біль, призначають хлоралгідрат у клізмах (0,5г на 20 мл води) або анальгін (0,3г) і парацетамол (0,4г). Причиною болю голови є підвищений внутрішньочерепний тиск, тому він зменшується після ендолюмбальних пункцій, а також при зменшенні секреції цереброспінальної рідини, чого можна досягти проведен­ням дегідратаційної терапії (25% розчин магнію сульфату внутрішньом'язово або 40% розчин глюкози внутрішньовенно). У випадках виникнення рухових розладів (парезів і паралічів) після затихання гострого періоду менінгіту призначають дибазол (0,005-0,01г 1 раз на добу per os), прозерин (0,005-0,015г 2 рази на добу per os).

При проведенні антибактеріального лікування клінічні симптоми туберкульозного менінгіту стихають через 1-2 місяці, цереброспінальна рідина нормалізується лише на 3-4-му місяці лікування.

Із ускладнень туберкульозного менінгіту найтяжчим є розвиток гідроцефалії. Крім того, можуть бути рухові розлади, погіршання зору і слуху, а також зниження розумових здібностей.

Найсприятливіший прогноз спостерігається у випадках серозної і дифузної базилярної форм туберкульозного менінгіту. При своєчасному лікуванні хворих на такі форми можна досягти повного вилікування.