Первинний туберкульозний комплекс

Первинний туберкульозний комплекс характеризується наявністю, наприклад, в леге­нях первинного туберкульозного вогнища (пневмоніту), лімфангіту та лімфаденіту, а також «віражу» туберкулінової проби і параспецифічних реакцій. Частіше вогнище локалізується у І і III сегментах правої легені.

Своєчасне виявлення і лікування первинного туберкульозного комплексу зумовлює його вилікування. Як правило, відбувається повне розсмоктування первинного туберкульозного комплексу. В той же час можливий ускладнений його перебіг, а також фор­мування великих залишкових змін.

Мікобактерії туберкульозу, потрапивши до альвеол, розмно­жуються і викликають запальну реакцію - альвеоліт, а при поширенні запалення на бронхіоли - бронхіоліт. Розміри пневмонічного фокусу залежать від кількості ураже­них альвеол.

На початку розвитку запалення носить неспецифічний характер. Але ця рання фаза процесу швидко змінюється специфічною, з утворенням казеозного некрозу.

Ділянка некрозу із зоною перифокального запалення має назву первинного афекту. Від вогнища первинного афекту процес поширюється по лімфа­тичних судинах навколо бронхів і судин до регіонарних лімфатичних вузлів. Навколо лімфатичних судин формуються туберкульозні горбки - розвивається туберкульозний лімфангіт. В цей час у первинному вогнищі перифокальна реакція зменшується і пере­важає продуктивний тип запалення. Надалі у процес залучаються регіонарні лімфатичні вузли. В них, як і в легенях, процес спочатку має неспецифічний характер, який швидко переходить у специфічний.

Поряд з таким шляхом розвитку первинного туберкульозного комплексу визнано й інший, а саме: в першу чергу уражуються внутрішньогрудні лімфатичні вузли, а звідти лімфатичними судинами МБТ досягають паренхіми легень.

Зворотний розвиток первинного туберкульозного комплексу починається з розсмоктування перифокального запалення, зміни ексудативної реакції на продуктивну, появи епітеліоїдних горбків, які потім піддаються склерозу і формується капсула. В самому вогнищі відкладаються солі кальцію, тобто виникає його звапнення. У внутрішніх ша­рах капсули можуть виникати утворення кісткової тканини. Слід відзначити, що в лімфа­тичних вузлах загоєння має значно триваліший перебіг, ніж у легеневій тканині, часто процес зворотного розвитку розтягується на тривалий час.

Клініка: первинний туберкульозний комплекс може починатися гостро, поступово або інаперцептно (безсимптомно).

Початок і клінічні прояви захворювання залежать від вираженості морфологічних змін, тобто від розміру некрозу, зони перифокального запалення, ураження внутрішньогрудних лімфатичних вузлів. У дітей на клінічні прояви первинного туберку­льозного комплексу впливає вік. Схильність до поширених процесів визначається у дітей від 0 до 7 років внаслідок особливостей анатомічної будови легень. При гострому початку захворювання наявні виражені симптоми інтоксикації, а при поступовому хворі протягом декількох тижнів можуть мати задовільний стан — аналогічні ознаки хвороби у них виражені незначно. При огляді дитини виявляють збільшені периферичні лімфатичні вузли, гепатолієнальний синдром, параспецифічні реакції.

Перкуторно над зоною первинного туберкульозного комплексу визначається вкорочення легеневого звуку, аускультативно - послаблене або жорстке дихання, рідко можуть вислуховуватись сухі або дрібнопухирчасті хрипи.

В крові відмічається лейкоцитоз - 10 - 12 х 109/л з нейтрофільним зсувом вліво, підвищення ШОЕ до 20-30 мм/год.

Певним фазам перебігу первинного туберкульозного комплексу відповідають певні рентгенологічні зміни, які поділяють на 4 стадії.

I стадія інфільтрації - характеризується наявністю однієї гомогенної тіні. Зона перифокального запалення зливається з розширеним коренем легені. Цю стадію іноді важко відрізнити від пневмонії, тому її ще називають "пневмонічною".

Рис. 8. Схема зображення первинного туберкульозного комплексу правої легені.

II стадія "біполярності" (відповідає фазі розсмоктування). В цій стадії зникає лімфангіт, розсмоктується перифокальне запалення і чітко вирізняються 2 полюси (сим­птом Редекера): первинний афект і змінені внутрішньогрудні лімфатичні вузли.

III стадія (відповідає фазі ущільнення) - починають відклада- тись солі кальцію.

IV стадія (відповідає фазі звапнення) - характеризується утворенням вогнища Гона і петрифікованих внутрішньогрудних лімфатичних вузлів. Ускладнення первинного туберкульозного комплексу можна розділити на ранні та пізні. Ранні ускладнення: туберкульоз бронха, плеврит, пери фокальний плеврит, ателектаз, гематогенна генералізація процесу, бронхогенна дисемінація, прикоренева інфільтрація, первинна легенева каверна, казеозна пневмонія. Пізні ускладнення: склероз судин, бронхоектази, кровохаркання.