II. Виявлення хворих на активні форми туберкульозу здійснювати:

• за зверненням у лікувально-профілактичні заклади (ЛПЗ) за методом мікроскопії мазка та рентгенофлюорографії;

• шляхом проведення туберкулінодіагностики серед груп ризику в дітей;

• шляхом проведення скринінгової флюорографії або мікроскопії мазка серед груп ризику в дорослих.

III. Діагностику туберкульозу здійснювати шляхом:

• проведення мікроскопії мазка;

• посіву мокротиння і визначення чутливості мікобактерій туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів;

• рентгенологічної діагностики;

• використання інших лабораторних та інструментальних методів дослідження (за показанням).

. біопсія при поза легеневих формах туберкульозу.

IV. Лікування хворих на туберкульоз забезпечувати шляхом:

• проведення стандартизованого контрольованого короткострокового режиму антимікобактеріальної терапії хворим 1, 2, 3 категорій під безпосереднім контролем медичного працівника;

• проведення стандартизованого п'яти-, шестикомпонентного режиму антимікобактеріальної терапії хворим на мультирезистентний туберкульоз до отримання тесту лікарської чутливості, а Надалі призначення індивідуальних схем лікування;

• призначення хірургічного лікування туберкульозу за показанням;

• проведення лікування в інтенсивній фазі переважно в стаціонарі, у фазі продовження - переважно амбулаторно під контролем медичного працівника;

• здійснення паліативного лікування хворим з розширеною медикаментозною резистентністю в разі неможливості призначення чотирьох антимікобактеріальних препаратів І та II ряду.

V. Забезпечення протитуберкульозних закладів антимікобактеріальними препаратами проводити шляхом закупівлі препаратів І та II ряду за рахунок Державного бюджету України та залучення позабюджетних коштів.

VI. Моніторинг за туберкульозом здійснювати шляхом:

• створення національного та регіонального комп'ютерного реєстру хворих на туберкульоз;

• створення системи моніторингу ефективності програми боротьби з туберкульозом;

•здійснення моніторингу діагностичних та лікувальних заходів;

•затвердження та впровадження рекомендованих ВООЗ обліково-звітних статистичних форм.

VII. Профілактику туберкульозу проводити шляхом:

• призначення хіміопрофілактики контактним, інфікованим МБТ дітям, особам, які віднесені до контингентів групи ризику щодо захворювання на туберкульоз та ВІЛ-інфікованим;

• вакцинації та ревакцинації вакциною BCG.

VIII. Заходи щодо запобігання поширенню Ко-інфекції (поєднання туберкульозу та ВІЛ-інфекції) здійснювати шляхом координації національних програм з туберкульозу та ВІЛ/СНІДу.

Стоп-тб-стратегія

Стоп-ТБ-стратегію розробили Партнерство Стоп-ТБ разом із стратегічною, технічною і консультативною групами по боротьбі з туберкульозом ВООЗ і запровадили з 2006 року.

Метою Стоп-ТБ-стратегії є значно зменшити показник глобальної поширеності туберкульозу до 2015 року, досягти значного прогресу у дослідженнях і розвитку необхідних методів для знищення туберкульозу; покращити доступ до якісного діагностування і лікування пацієнтів, хворих на туберкульоз; зменшити страждання людей і соціально-економічний вплив, пов'язаний із захворюваннями на туберкульоз; захистити людей, які складають групу ризику, від туберкульозу, ко-інфекцію ТБ/ВІЛ і резистентного туберкульозу; підтримати розвиток нових методів, забезпечити можливість їх вчасного і ефективного застосування.

Стоп-ТБ-стратегія ставить перед собою такі завдання: зменшити показник поширеності туберкульозу до 2015 року; встановити діагноз, як мінімум у 70% випадків інфекційних захворювань на туберкульоз серед прогнозованої кількості, і вилікувати, як мінімум, 85% таких випадків; зменшити показник поширеності туберкульозу і показник смертності на 50% до 2015 року (порівняно з 1990 роком); довести показник поширеності туберкульозу менше 1 випадку захворювання на 1 мільйон населення на рік (визначення знищення) до 2050 року.

Зазначеної мети та завдань можна досягти шляхом здійснення таких компонентів Стоп-ТБ-стратегії: