Методи виявлення мікобактерій туберкульозу.

Виявлення КСБ в доставленому матеріалі здійснюється бактеріоскопічним, а МБТ – бактеріологічним (культуральним) і біологічним ме­тодами.

Бактеріоскопічний метод. Мікроскопія мазків харкотиння для виявлення кислотостійких бактерій (КСБ) являється найбільш доступним і швидким методом виявлення мікобактерій. Приблизно третина пацієнтів з бактеріовиділеннями може бути виявлена при першій мікроскопії фарбованих мазків. При мікроскопії мазків приготовлених із проб, взятих протягом декількох днів, діагнос­тика бактеріовиділення підвищується до двох третин.

Бактеріоскопічний метод охоплює пряму бактеріоскопію мазків із патологічно­го матеріалу, забарвлених за Цілем-Нільсеном, бактеріоскопію методом флотації, люмінесцентну мікроскопію, фазовоконтрастну мікроскопію.

Метод прямої бактеріоскопії. Бактеріоскопічне дослідження мокротиння почи­нається з приготування мазка. Для цього мокротин­ня змішують з розчином натрію гідрооксиду і цент­рифугують для отримання осаду. Піпеткою відбирають 1 - 2 краплі осаду і наносять на предметне скельце. Препарат готують, рівномірно розподіляючи його по предметному скельцю і добре висушу­ють на повітрі. Інколи рекомендують робити мазки для мікроскопії із частини осаду залишеного після бактеріологічного посіву на дні центрифужної пробірки. Після того, як мазок добре висохне, його фіксують, тричі проводячи через полум'я горілки, забарвлюють за Цілем-Нільсеном і мікроскопують. При оцінці мазків для виявлення КСБ, збудників туберкульозу, інколи виникає необ­хідність в диференціації їх від інших кислотостійких паличок. Для цього рекомен­дується обробити мазок протягом 40 - 60 хвилин етиловим спиртом. Вважається, що патогенні КСБ при такій обробці колір не змінюють, в той же час сапрофітні мікобак­терії змінюють його. Після перенесення осаду на предметне скло, його накривають другим покривним скельцем. Препарат вив­чають під мікроскопом. У ньому можна побачити лейкоцити, еластичні волокна (рис. 1), а при спеціаль­ному забарвленні – атипові клітини і різні бактерії.

Виявлення у харкотинні тетради С. Д. Ерліха, тобто: 1) звапнених еластичних волокон; 2) кристалів холестерину; 3) вапна у вигляді кристалічних та аморфних утворень; 4) КСБ – свідчить про загост­рення старого туберкульозного процесу в легенях, нерідко про його розпад.

Рис. 3.

Препарат мазка

харкотиння.

Видно еластичні

волокна.

Мікобактерії забарвлюються за Грамом позитив­но. Для виявлення КСБ готують мазок мокротиння, висушують його, фіксують над полум'ям спиртівки, після чого забарвлюють за Цілем-Нільсеном. За­барвлення проводиться спочатку карболовим розчи­ном фуксину. Кислотостійкі бактерії погано сприй­мають забарвлення, тому розчин фуксину наносять на препарат у великій кількості і підігрівають над полум'ям спиртівки до появи пари. Потім фарбу зливають, препарат промивають у воді і знебарвлюють у 5% розчині сірчаної кислоти або в суміші етило­вого спирту з розчином соляної кислоти. При цьому всі бактерії і морфологічні елемен­ти мокротиння, крім кислотостійких бактерій, знебарвлюються. Мазок промивають проточною водою, а потім наносять метиленовий синій на 1 - 2 хв. Після цього розчин фарби зливають, мазок промивають і висушують. Препарат вивчають через імерсійну систему мікроскопа, для чого на препарат наносять краплю імерсійного масла, щоб створити однакове середовище між лінзою об'єктива і препаратом.

Кислотостійкі бактерії (мікобактерії туберкульозу) під мікроскопом видно забарвленими у червоний колір (рис. 2). Метод забарвлення за Цілем-Нільсеном дає змогу виявити мікобактерії туберкульозу в тих випадках, коли в 1 мл мокротин­ня міститься близько 5 000 – 10 000 МБТ за умови, якщо проглянуто 300 полів зору і вірогідність позитив­ного результату досліджень залежить від стадії розвитку збудника та характеру ураження організму.

При невеликій кількості МБТ в харкотинні бактеріоскопічний метод неефективний.

Рис. 4.

Препарат мазку

харкотиння.

Забарвлення за Цілем - Нільсеном

Дослідження мокротиння слід проводити протя­гом трьох днів підряд, а при негативному результаті – застосувати метод флотації (від франц. floter – пла­вати на поверхні води або лат. fluctuo – носитись на хвилях).

Метод флотації (метод збагачення). Цей метод обов'язково використовується, якщо в досліджуваному матеріалі є мала кількість КСБ, а також при негативному результаті прямої бактеріоскопії. Методом флотації КСБ виявляються у патологічному матеріалі приблизно на 10 – 15% частіше, в порівнянні з прямою бактеріоскопією.

Метод флотації оснований на тому, що при стру­шуванні двох рідин з різною питомою вагою легша рідина спливає на поверхню одночасно з мікобакте­ріями туберкульозу, що перебувають у суспензії. Суть методики полягає в тому, що готують водну суспензію з вуглеводню і МБТ. Для дослідження методом флотації харкотиння в об'ємі 12 – 15мл поміщають у колбу 250,0мл, додають таку ж кількість 0,5% розчину їдкого натрію або калію і для кращої гомогенізації струшують протягом 10 - 15 хвилин, потім до половини ємності колби наливають дистильовану воду із додаванням 0,5мл ксилолу чи бензину. Весь вміст струшують 5 – 10 хвилин, після чого доливають дистильовану воду до повного об'єму – 250мл, через 30 – 60 хвилин крапельки бензину (ксилолу) спливають на поверхню, захоплюючи за собою КСБ і концентруючи їх у невеликому об'ємі утвореного на поверхні кільця. Флотаційне кільце (вершковоподібна піна з КСБ) піпеткою переносять на предметне скельце. Шар піни на предметному склі висушують і наносять новий шар піни з колби. Так нашаровують піну 5-6 разів, після чого мазок фіксують і забарвлюють за Цілем-Нільсеном.

Люмінесцентна мікроскопія. В останні роки все більш широке застосування в мікроскопічній мікробіологічній діагностиці туберкульозу знаходить люмінесцентна мікроскопія. Суть методу полягає в мікроскопії під малим збільшенням і завдяки здатності мікобактерій сприймати люмінесцентні барвни­ки (аурамін, родамін) і потім світитися при опроміненні ультрафіолетовими променями. При цьому залежно від застосованих барвників мікобактерії дають яскраво-червоне світін­ня на зеленому, чи золотаво-жовте на темно-зеленому фоні поля зору.

Перевагою методу люмінесцентної мікроскопії є мож­ливість проведення досліджень при менших збільшеннях мікроскопа, що забезпечує перегляд в короткий термін більшої кількості полів зору, ніж при звичайній мікроскопії. Можливість виявлення кислотостійких бактерій збільшується на 10 – 15% порівняно із звичайною бактеріоскопією і на 8% – порівняно з методом флотації.

При люмінесцентній мікроскопії необхідно правильно (відповідно до інструк­цій) користуватися освітлювальною апаратурою. Дослідження препаратів здійсню­ється методом мікроскопії (40 х 10). Позитивна відповідь дається при виявленні не менш 3-х клітин мікобактерій у препараті. На темному фоні видно золотисто-жовті кислотостійкі бактерії .

Фазовоконтрастна мікроскопія – це єдиний мікроскопічний метод дослідження, що дозволяє спостерігати мікобактерії та їх біологічно змінені форми в живому стані. Для проведення такого дослідження застосовують спеціальний фазовоконтрастний пристрій. З методів фазовоконтрастної мікроскопії найбільш широко застосовується методика дослідження препаратів, приготовлених по типу препарату, що одержав назву «роздавлена крапля». Для приготування даного препарату беруть чисте знежирене предметне скельце. На поверхню скельця бактеріальною петлею чи піпеткою наносять краплю рідкої суспензії досліджуваних мікобактерій чи їх біологічно змінених форм, покривають краплю чистим і фламбірованим над полум'ям покривним склом так, щоб між предметним і покривним скельцями не було пухирців повітря. Препарат поміщають на предметний столик мікроскопа і здійснюють мікроскопію з застосуванням спеціального фазовоконтрастного пристрою. При цьому в полі зору мікроскопа стають помітними живі клітини мікобактерій чи їх біологічно змінені форми. Для здійснення фазовоконтрастної мікроскопії імерсій­ним методом, на поверхню покривного скельця наносять краплю імерсійної олії, занурюють у неї імерсійний об'єктив і здійснюють мікроскопію. При цьому у полі зору спостерігають великі за розмірами живі клітини мікобактерій і їх біологічно змінені форми, окремі деталі їх структури.

При цитологічному дослідженні мокротиння у хворих на туберкульоз легень виявляється незначна кількість нейтрофілів у стадії значної дегенерації на фоні казеозного детриту, скупчення мононуклеарів, гігантських клітин Пирогова- Лангханса, інколи еозинофіли.

У випадках, коли у хворого не вдається отримати мокротиння, досліджують змиви з бронхів.

Дослідження змиву з бронхів проводиться лікарем. Для цього хворому натще змазують корінь язика, задню стінку глотки і надгортанник 1% розчином лідокаїну. Потім гортанним шприцом вливають у трахею 5 - 10мл ізотонічного розчину натрію хлориду. У хворого зразу виникає сильний кашель і введений ізотонічний розчин натрію хлориду викашлюється на чашку Петрі. Також змив з бронхів (БАЗ – бронхоальвеолярний змив) отримують за допомогою БАЛ – бронхо-альвеолярного лаважу, який проводять під час бронхоскопії. БАЗ досліджують методом флотації або методом посіву. Досліджен­ня змиву з бронхів дає змогу додатково виявляти МБТ у 5 - 10% випадків.

Оцінка результатів мікроскопії

Результат дослідження	Форма запису ре­зультату	Інтерпретація результату дослідження
КСБ не вияв­лено	На 300 п/з КСБ не виявлено	Негативний
1 — 9 КСБ у 100 п/з	"—" КСБ на 100 п/з*	Позитивний
10 — 99 КСБ у 100 п/з	1+** (10 — 99 КСБ на 100 п/з)	Позитивний
1 — 10 КСБ в 1 п/з	2+** (1 — 10 КСБ на 1 п/з у 50 проглянутих п/з)	Позитивний
Більше ніж 10 КСБ в 1 п/з	3+** (більше ніж 10 КСБ в 1 п/з у 20 проглянутих п/з)	Позитивний

* Вказати точну кількість КСБ.

**Відповідність градації: 1+ поодинокі КСБ у п/з; 2+ помірна кількість КСБ; 3+ значна кількість КСБ.

На підставі бактеріоскопічного дослідження можна зробити висновок тільки про наявність чи відсутність у препараті кис­лотостійких мікобактерій та їх кількість.

Бактеріологічний метод. Хворий на туберкульоз у процесі антибактеріального лікування може виділяти МБТ морфологічно змінені та в малій кількості, які неможливо виявити бактеріоскопічними методами. Тому в комплексі досліджень, спрямованих на виявлення МБТ, обов'язковим є посів патологічного матеріалу на живильні середовища для виділення культури МБТ. Виділення культур МБТ дає змогу визначити життєздат­ність збудника, його медикаментозну чутливість, ферментативну активність та вірулентність.

Бактеріологічний метод складається з посіву матеріалу на поживне середовище і диференціації культури МБТ від кислотостійких сапрофітів. Цим методом можна виявити мікобактерії туберкульозу тоді, коли в 1 мл матеріалу перебуває 20 – 100 мікробних клітин.

Перед тим, як направляти діагностичний матеріал на посів, хворому потрібно не менше, ніж на 2 доби відмінити антимікобактеріальні препарати.

Методика проведення бактеріологічного дослідження: на живильне середовище наносять 2,0 - 3,0 мл стерильної дистильованої води (не фізіологічного розчину !) та за допомогою пастерівської піпетки відсмоктують отриману суспензію харкотиння, переносять у стерильну центрифужну пробірку, додають 12 - 15 крапель 10% розчину їдкого лугу, добре струшують до повної гомогенізації і центрифугують 10 хвилин. Отриманий осад використовують для посіву на середовища. Пробірки із середовищем ставлять в термостат при температурі 37°С. Перші колонії мікобактерій можуть з’явитися на 18 – 30-й день, а іноді – через 2 – 3 місяці. Бактеріологічне дослідження проводять одночасно з бактеріоскопічним тричі.

Посів досліджуваного матеріалу проводиться на спеціальні середовища після попередньої обробки. Найчастіше використовують такі середовища: Левенштейна-Йєнсена, Фінна-2, Міддлбрука, Огави та ін.), які містять речовини, що затримують ріст сторонніх мікроорганізмів. Попередня обробка патологічного матеріалу полягає у знищенні супровідної бактеріальної флори. Посів матеріалу з бронхів, а також посів сечі роблять з центрифугату або осаду. При цьому сечу, якщо вона не забруднена, можна не обробляти.

Для підготовки до посіву мокротиння, плеврального ексудату, цереброспінальної ріди­ни існує кілька методів попередньої обробки.

Метод Мазура полягає в обробці патологічного матеріалу 3 – 4 мл 2% розчином сірчаної кислоти у стерильній пробірці. Пробірку струшують протягом 3 хв., після чого матеріал стерильною платиновою петлею наносять на яєчні середовища.

Метод Петрова: мокротиння обробляється 4% розчином гідроксиду натрію про­тягом 15 хв., а потім центрифугується.

Біологічний метод – це прищеплювання патологічного матеріалу тваринам. Гвінейським свинкам або білим мишам у пахвинну ділянку або в черевну порожнину вводять досліджуваний матеріал в дозі 2 - 3мл. Для цього його спочатку обробляють 3 - 8% розчином соляної кислоти, добре відмивають (інакше на місці введення може виникнути некроз тканин, можлива навіть смерть тварини від дії кислоти).

Незабруднену сечу і цереброспінальну рідину можна прищеплювати без поперед­ньої обробки. При наявності в патологічному матеріалі вірулентних штамів МБТ тва­рини захворівають на туберкульоз і гинуть через 1 - 2 місяці після зараження. Якщо МБТ має ослаблену вірулентність, тварина гине пізніше або може зовсім не загинути. У таких випадках тварину забивають і діагноз встановлюють після розтину, макро- і мікроскопічного виявлення туберкульозних горбків. Діагноз можна також поставити на підставі прижиттєвого дослідження збільшеного реґіонарного лімфатичного вузла або інфільтрату, що виник на місці інокуляції патологічного матеріалу. Для виявлення культур МБТ біологічним методом в 1мл матеріалу достатньо 5 мікробних клітин.

В останні роки для диференціації мікобактерій використовують метод газорідин­ної хроматографії, що ґрунтується на високій роздільній спроможності різних сполук (амі­нокислот, нуклеїнових кислот, жирів, вуглеводів і т. ін.). При цьому не виключається етап культивування збудника на поживних середовищах, що можна віднести до не­доліків методу.

Прискорені методи виявлення мікобактерій. До прискорених методів виявлення мікобактерій належать виявлення МБТ за допомогою індикаторної пробірки BBL MGIT (Mycobacteria Growth Indicator Tube). Ріст мікобактерій туберкульозу відбувається протягом 4 - 10 діб. Пробірки BBL MGIT містять бульйон і флуоресцентну сполуку, що реагує на кисень, розчинений у бульйоні. Вихідна концентрація кисню не дає яскравого світіння. При поглинанні кисню культу­рою МБТ спостерігається яскрава флуоресценція на дні пробірки. Такий результат вважають позитивним. Якщо флуоресценції немає або вона незначна – результат нега­тивний. Показання пробірок враховують щодня, починаючи з другого дня інкубації.

Останнім часом для діагностики туберкульозу використовують імуноферментні та молекулярно-генетичні методи.

З'явились методи ідентифікації МБТ за допомогою моноклональних антитіл, отри­маних способом гібридомної технології. Зараз існує понад 100 моноклональних антитіл щодо епітопів основних антигенів МБТ. Застосування цих антитіл в імуноферментному аналізі дає можливість дуже швидко диференціювати вид збудника, але поки що метод використовується в наукових розробках для ідентифікації збудника туберкульозу, який найчастіше зустрічається (M.tuberculosis і M.bovis).

Серед молекулярно-генетичних методів діагностики туберкульозу найчастіше за­стосовується метод ДНК-зондів та полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР). В ос­нові цих методів лежить принцип комплементарності нуклеотидних основ у побудові двоспіральної молекули ДНК. При проведенні ДНК-зондування у випадку наявності у пробі, що досліджується, специфічної ділянки ДНК мікобактерій утворюється гібрид (дволанцюговий фрагмент) ДНК, що досліджується та ДНК-зонду.

В основі принципу ПЛР лежить багаторазове збільшення фрагмента ДНК. Для амплі­фікації (багаторазового подвоєння гена бактерій) потрібна наявність двох праймерів (затравок) – невеликого одноланцюгового фрагмента ДНК, що з'єднується з комплемен­тарною ділянкою одного з ланцюгів матричної ДНК. Надалі відбувається добу­дова цього ланцюга ДНК-полімеразою. Збільшення кількості (в 106 разів) фрагмента, що ампліфікується, виявляється електрофорезом в агаровому гелі. Врахування резуль­татів реакцій здійснюється під пластинами трансілюмінатора в ультрафіолетовому світлі. ДНК-зондування дозволяє проводити визначення мікобактерій в діагностичному матеріалі протягом 2 - 4 діб, а ПЛР – за 4 - 6 годин з максимально високою чутливістю методів – 10 – 100 – 1000 клітин у пробі, що досліджується.

Окрім мокротиння, в якості патологічного матеріалу для проведення мікробіологічних досліджень, можуть використовуватись інші біологічні рідини та тканини (переважно для діагностики позалегеневих форм туберкульозу)

Визначення чутливості до антимікобактеріальних препаратів.

Визначення спектру і ступеня чутливості МБТ до антимікобактеріальних пре­паратів (АМБП) має суттєве значення для тактики хіміотерапії хворих, для контролю за ефективністю лікування і визначення прогнозу захворювання. Зміна чутливості мікобактерій визначається до всіх АМБП. Чутливими до антимікобактеріальних препаратів вважаються ті МБТ, на які препарат у концентрації, що досягається у вогнищі інфекції, створює бактеріос­татичну і бактерицидну дію, незалежно від поза- або внутрішньоклітинного їх роз­ташування.

Відповідно до цього, критерії чутливості МБТ залежать від концентрації АМБП у вогнищі ураження, величини максимальної терапевтичної дози препарату, його мінімальної інгібуючої концентрації (МІК). МІК АМБП вимірюється його мінімальною концентрацією, що затримує ріст абсолютно всіх штамів МБТ, виділених у нелікованих хворих. Розподіл МБТ на чутливі і стійкі відбувається на підставі критеріїв, що встановлені клініко-лабораторними дослідженнями. Критерії резисте­нтності мають бути вищими за МІК у 2 - 3 рази. Визначення чутливості МБТ до АМБП може проводитися бактеріологічними методами – методом розведення в щільному живильному середовищі і методом розведення в рідкому живильному середовищі.

В останні роки отримав розповсюдження метод оцінки чутливості МБТ з використанням технології Etest. Etest складається з непористої пластикової смуги, каліброваної препаратом по градієнту концентрації. З випробуваних культур готують суспензії і вносять у дифузійні середовища. Надлишок вологи видаляють, агар підсушують 10 хвилин. Рекомендується попереднє культивування протягом 24 годин. Потім на чашки накладають відповідні Etest смуги. Після інкубації з 5,0% СО2 роблять облік з моменту появи чітко окресленого еліпсу в середньому через 5 – 10 діб.

Підготовка мазків до обліку робиться за загально прийнятою методикою – метод Прайса.

Облік результатів чутливості МБТ до АМБП:

1. якщо мікроколонії виявляються тільки в контрольних мазках, а в інших ма­зках спостерігаються лише поодинокі клітини, то вони є чутливими до даної конце­нтрації препарату.

2. якщо в мазках, що культивувалися в середовищі з антибактеріальним пре­паратом, виявляються такі ж мікроколонії, як і в контрольних мазках, то такі міко­бактерії є стійкими до даного препарату.

3. якщо в мазку, що культивувався в середовищі з яким-небудь препаратом, виявляються мікроколонії поряд з поодинокими клітинами, це значить, що дана популяція мікобактерій містить як чутливі, так і стійкі МБТ.

При відсутності росту чи наявності лише поодиноких мікроколоній у контро­льних мазках облік не проводять, і дослід варто повторити. Результати досліду також не враховуються при відсутності МБТ у контрольних мазках, незважаючи на можливий ріст або інгібування МБТ у мазках, які культивувалися в середовищах із препаратами.

Результат визначення чутливості мікобактерій туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів називається антибіотикограмою.

Медикаментозна резистентність мікобактерій туберкульозу – це стійкість МБТ проти одного антимікобактеріального препарату або більше.

Види медикаментозної резистентності.

Первинна медикаментозна резистентність – резистентність, що виявлена у хворих на вперше діагностований туберкульоз, які ніколи не приймали антимікобактеріальні препарати.

Вторинна (набута) медикаментозна резистентність – резистентність МБТ, що вияв­лена у хворих, яким призначали протитуберкульозні препарати більше ніж 4 тижні.

Монорезистентність – резистентність МБТ проти будь-якого одного антибактеріального препарату.

В Україні частота виникнення первинної резистентності збудника туберкульозу проти препаратів І ряду відмічається в 23 - 25%, а вторинної - в 55 -56% випадків.

Полірезистентність – резистентність МБТ проти двох і більше антимікобактеріальних препаратів (окрім ізоніазиду та рифампицину).

Мультирезистентність – резистентність збудника насамперед до комбінації ізоніазид + рифампіцин

Розширена резистентність – резистентність до ізоніазиду + рифампіцину + аміноглікозиду + фторхінолону.

Причини медикаментозної резистентності:

1. Біологічні – недостатня концентрація пре­парату, індивідуальні особливості організму пацієнта (швидкість інактивації препаратів).

2. Причини, зумовлені пацієнтом – контакт з хворими на хіміорезистентний ту­беркульоз, нерегулярний прийом препаратів, передчасне припинення прийому ліків, не­задовільна переносимість препаратів, проведення неадекватного лікування.

3. Фактори, зумовлені хворобою – при зміні доз препаратів, при великій кількості МБТ в ділянках ураженого органу може виникати певна рН, яка перешкоджає активній дії ліків, лікування одним препаратом, недостатня доза або тривалість лікування, вико­ристання препаратів з перехресною резистентністю.

Контрольні питання і тестові задачі

1. На які види поділяються мікобактерії?

2. Які є атипові штами МБТ?

3. Перерахуйте лабораторні методи виявлення КСБ та МБТ.

4. Види медикаментозної стійкості МБТ до антимікобактеріальних препаратів.

5. Які особливості мокротиння у хворого на туберкульоз легень?

6. На які поживні середовища здійснюється посів досліджуваного матеріалу?

7. Які особливості спинномозкової рідини у хворих на туберкульоз ЦНС та оболонок мозку?

8. Яка кількість мікробних тіл повинна знаходитись в 1 мл мокротиння для для виявлення КСБ бактеріоскопічним та МБТ бактеріологічним і біологічним методом?

9. Який матеріал можна досліджувати у хворих на туберкульоз, окрім харкотиння?

10. Перелічіть причини медикаментозної резистентності.

1. Який метод дозволяє визначити чутливість мікобактерій до антимікобактеріальних препаратів?

А. Бактеріоскопічний.

В. Біологічний.

С. ПЛР.

D. ІФА.

Е. Бактеріологічний.

2. Які складові сполуки МБТ є основними носіями антигенних властивостей?

А. Білки.

В. Вуглеводи.

С. Ліпіди.

D. Полісахариди.

Е. Мінеральні солі.

3. Які мікобактерії називають L-формою?

А. Вакцинний штам МБТ.

В. Авізуальні форми МБТ.

С. Атипові МБТ.

D. МБТ, які частково втратили клітинну стінку.

Е. Фільтрівні форми МБТ.

4. Як часто размножуються МБТ?

А. 1 раз на добу.

В. 2 рази на добу.

С. 1 раз у 5-6 годин.

D. 1 раз у 14-18 годин.

5. Основні властивості МБТ, як збудника захворювання.

А. Патогенність, вірулентність, імуногенність.

В. Генотипічна і фенотипічна мінливість.

С. Медикаментозна стійкість.

D. Патогенність, вірулентність, імуногенність, медикаментозна резистентність

6. Які з видів МБ можуть бути збудниками мікобактеріозу у людини?

А. M. africanum.

B. M.avium.

C. M.bovinus.

D. M. tuberculosis.

E. M. kansasii.

7. Хто є джерелом туберкульозної інфекції?

А. Хвора на активний туберкульоз людина.

В. Хвора на активний туберкульоз людина-бактеріовиділювач.

С. Хвора на активний туберкульоз людина чи тварина з бактеріовиділенням.

D. Хвора на активний туберкульоз людина чи тварина.

8. Яке забарвлення застосовується для виявлення МБТ?

А. За Грамом.

В. За Цілем-Нільсеном.

С. За Романовським-Гімзою.

D. Фуксіном.

Е. Метіленовим синім.

9. Пряме сонячне світло вбиває Mycobacterium tuberculosis через:

А. 1 годину.

В. 10 хвилин.

С. Добу.

D. Тиждень.

10. Яка причина виникнення вторинної медикаментозної стійкості МБТ?

А. Несвоєчасне виявлення туберкульозу.

В. Порушення в імунній системі хворого.

С. Нерегулярний прийом протитуберкульозних препаратів.

D. Лікування заниженими дозами хіміопрепаратів.

Е. Зараження стійкими штамами МБТ.

Еталони відповідей.

1.Е.; 2.А; 3.D; 4.А; 5.А; 6.В; 7.В; 8.В; 9.В; 10.C, D