Система поточного та підсумкового контролю знань студентів

Відповідно до системи оцінювання знань студентів застосовується наступна система нарахування балів (табл. 3, табл. 4):

Таблиця 3 – Розподіл балів поточного та підсумкового контролю знань студентів

№	Види робіт	Бали
	Поточний модульний контроль М–1	20
	Поточний модульний контроль М– 2	20
	Поточний модульний контроль М–3	20
	ІЗС, СРС	40
	Разом:	100

Шкала оцінювання:

90-100 балів – відмінно (А);

80-89 балів – добре (В);

75-79 балів – добре (С);

70-74 бали – задовільно (D);

60-69 балів – задовільно (E);

35-59 балів – незадовільно з можливістю повторного складання (FX);

1-34 бали – незадовільно з обов’язковим повторним курсом (F).

Таблиця 4 – Якісні характеристики шкали ECTS оцінювання знань студентів

Шкала ECTS	Якісне визначення (критерії)
A	ВІДМІННО (EXCELLENT)– відмінне виконання з незначними помилками
B	ДУЖЕ ДОБРЕ (VERY GOOD) – вище середніх стандартів, але з деякими помилками
C	ДОБРЕ (GOOD) – в цілому змістовна робота зі значними помилками
D	ЗАДОВІЛЬНО (SATISFACTORY) – чітко, але зі значними недоліками
E	ДОСТАТНЬО (SUFFICIENT) – виконання відповідає мінімальним критеріям
FX	НЕЗАДОВІЛЬНО (FAIL) – необхідна ще певна робота для зарахування кредиту
F	НЕЗАДОВІЛЬНО (FAIL) – потребується велика робота в майбутньому

Тема 1. Ціна як економічна категорія

1.1. Ціна як елемент ринку.

1.2. Основні фактори ціноутворення.

1.3. Інфляція і динаміка цін.

1.4. Взаємозв’язок цін із грошово-кредитною і податковою системами.

1.1. Ціна як елемент ринку.

Ціни і ціноутворення є ключовими елементами економічної системи. Ціна – складна економічна категорія. У ній перетинаються практично усі основні проблеми розвитку економіки, суспільства в цілому. У першу чергу, це відноситься до виробництва і реалізації товарів, формування вартості, до створення, розподілу і використання ВВП.

Існують дві основні теорії формування ціни. На думку прихильників однієї теорії, ціна товару втілює його вартість. Прихильники іншої теорії вважають, що ціна товару являє собою суму коштів, яку покупець готовий сплатити за певний товар.

У свою чергу, ціноутворення - це процес формування ціни на товар або послугу. Найчастіше виділяють дві типи ціноутворення: централізоване, тобто формування цін державними органами на основі витрат виробництва й обігу; і ринкове, що ґрунтується на взаємодії попиту та пропозиції.

Дійсно, визначення рівня цін – це дискусійне питання, що викликає суперечки як у практиків, так і в теоретиків.

Розробка теорії ціни відноситься до ранньої стадії розвитку капіталізму. Для цієї стадії була характерна витратна теорія ціни, яскравими представниками якої були Вільям Петті^, Адам Сміт^ і Давид Рікардо^. Саме вони заклали основи вартісної теорії ціни, відповідно до якої вартість товару визначається кількістю праці, необхідної для його виробництва.

Найбільш послідовним прихильником вартісної теорії ціни був Карл Маркс^ з його концепцією абстрактної праці як об’єктивної субстанції вартості. Сутність даної концепції полягає у тому, що товар має вартість і ціну.

Вартість – це втілені в товарі суспільно корисні витрати праці, але не всякі, а тільки відповідні середнім (для даного періоду) умовам, якості й інтенсивності праці. Так як усякий товар є результатом праці, то це робить товари якісно однорідними і порівнянними. При такому підході праця, втілена в товарах, також стає якісно однорідною, працею “узагалі”, без конкретики. В економічній теорії таку працю прийнято називати абстрактною.

Таким чином, співвідношення вартостей різних товарів відбиває відношення представлених у них величин абстрактної праці. Ці величини і визначають об’єктивні пропорції обміну товарами (або купівлі-продажу).

Стосовно ціни товару, то вона є грошовим втіленням його вартості. Ціна певного товару може відхилятися від його вартості під впливом комплексу ринкових факторів.

Таким чином, теорія К. Маркса визначає вартість як об’єктивну основу ціни, і тим самим розділяє вартість і ціну.

Інша концепція визначає ціну товару сумою грошових витрат при найкращому варіанті використання виробничих ресурсів. При такому підході ринкова ціна товару залежить не стільки від витрат виробництва, скільки від оцінки корисності таких витрат покупцем. На основі цього ціна є самостійною позавартісною величиною, для визначення якої оцінка покупця більш значуща, ніж витрати виробника.

У кінцевому підсумку спір між викладеними концепціями зводиться до питання: що визначає ціну товару – “пропозиція” (вартість) або “попит” (корисність)? Корисність товару є “функцією” вартості або, навпаки, вартість є “функція корисності товару”?

Безперечно, кількісне визначення витрат на виробництво і реалізацію товарів (послуг) було і залишається об’єктивною необхідністю в будь-якій суспільно-економічній формації. Процес формування витрат в ринкових умовах відбувається на базі ринкових цін і вимагає відшкодування усіх витрат, пов’язаних з процесами виробництва і реалізації товарів за рахунок доходів від продажу.

Фірми, які не відповідають таким умовам, швидко банкрутують, а їх місце займають інші фірми з нижчими витратами на виробництво і реалізацію товарів. Вони заробляють більші доходи, що забезпечують умови для відтворення.

Відповідно до Господарського кодексу України, ціна (тариф) є формою грошового вираження вартості продукції (робіт, послуг), що реалізують суб’єкти господарювання [1].

Ціна є важливою умовою господарського договору, де фіксується у гривнях. Ціни в зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб’єкти господарювання можуть використовувати в господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни і регульовані ціни – граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Вільні ціни встановлюються на усі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлені державні ціни.

Вільні ціни встановлюються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін, у внутрішньогосподарських відносинах - за рішенням суб’єкта господарювання.

Ціни знаходяться у динаміці під впливом низки факторів, тому дуже складно визначити точно, як зміниться ціна у майбутньому. Таким чином, ціни і процес ціноутворення вимагають постійного дослідження і контролю.

Ціна є індикатором кон’юнктури ринку і регулятором попиту й пропозиції.

Економічний зміст ціни проявляється в наступному. Ціна – це вираження вартості товару (послуги) у грошових одиницях (національній або міжнародній валюті) за кількісну одиницю товару (послуги) із вказівкою узгодженого базису постачання. Тобто ціна є формою вартості товару (послуги). У свою чергу, вартість товару є головним елементом ціни.

Як правило ціна і вартість нетотожні одна одній щодо конкретного товару. Під впливом багатьох об’єктивних і суб’єктивних факторів ціна може відхилятися від вартості як у більший, так і в менший бік. Дефіцит товару призводить до зростання цін, надлишок – до зниження. Унікальність товару зумовлює високий рівень цін, а неактуальний товар може реалізовуватися за дуже низькими цінами.

На конкурентному ринку (без активного втручання держави в процес ціноутворення) кінцевий рівень цін встановлюється під впливом попиту та пропозиції, але й не слід ігнорувати суб’єктивні (людські) фактори.

Ринкова ціна на товар скоротиться значно нижче ціни виробництва, якщо суспільний попит на товар буде набагато менше пропозиції. І, навпаки, ринкова ціна значно перевищить ціну виробництва в умовах дефіциту даного товару. Ситуація, коли попит дорівнює пропозиції, є ідеальною для суспільства. Але зафіксувати і підтримувати таку ситуацію на ринку складно, тому що інтереси виробників і продавців товарів не збігаються. А конкуренція веде до постійних змін у співвідношенні між попитом та пропозицією.

Варіанти співвідношення між попитом та пропозицією визначають кон’юнктуру ринку, тобто умови реалізації товарів на певний момент часу.

Залежність попиту від ціни пояснюється за допомогою теорії цінової еластичності. Так, якщо невеликі зміни ціни призводять до значних змін обсягу реалізації продукції, то попит називають відносно еластичним або еластичним. І навпаки, якщо навіть значні зміни ціни не викликають помітних коливань попиту, то такий попит називають нееластичним.

Ступінь цінової еластичності попиту вимірюється коефіцієнтом еластичності (формули 1.1.-1.2).

,

(1.1)

або ,

(1.2)

де Δ % Q – темп зміни обсягу реалізованого товару;

Δ % P – темп зміни ціни товару.

Коефіцієнт еластичності попиту може мати від’ємне значення. Економічне пояснення результату здійснюється за модулем, тобто коефіцієнт рівний “–5” свідчить про більшу еластичність, ніж “–2”. Взагалі, попит є еластичним, якщо і попит є нееластичним, якщо .

Концепція цінової еластичності попиту цікавить підприємців з позицій цінового фактора. Вони прагнуть до такої ситуації, коли зміна ціни призведе до збільшення виручки і прибутку. Тому, якщо попит на товар є еластичним, то потрібно знижувати ціну таким чином, щоб втрати доходів від зниження ціни компенсувалися збільшенням доходів і прибутку від зростання обсягів продажу.

Сутність і роль ціни проявляється через соціально-економічні функції, що виконує ціна. Функція є зовнішнім проявом властивостей об’єкта в системі відносин. Функція – це реалізація сутності економічної категорії.

Функція ціни є зовнішнім проявом її змісту. До функцій ціни можна віднести тільки ті, що характерні для кожної ціни без винятку.

Головні функції ціни - це:

1. облікова;

2. стимулююча;

3. розподільча (перерозподільча);

4. збалансованості попиту та пропозиції;

5. як засіб раціонального розміщення виробництва.

1. Облікова функція ціни (або функція обліку і виміру витрат суспільної праці) визначається самою сутністю ціни, тобто як грошове вираження вартості. Ціни показують, у скільки обходиться суспільству задоволення потреби у тій або іншій продукції. Ціна вимірює витрати праці, сировини, матеріалів на виготовлення товару, характеризує ефективність праці. У кінцевому підсумку, ціна показує не тільки суму сукупних витрат виробництва і обігу, але й обсяг прибутку.

Облікову функцію ціни не можна зводити тільки до вимірювання витрат або ціни товару. Справа у тому, що ціна під впливом ринкових факторів може значно відхилятися від витрат. Ефективність витрат, їх суспільне значення проявляється тільки на ринку, при безпосередньому контакті продавця (виробника) і покупця товару, при зіткненні їх інтересів. Інтерес продавця (виробника) полягає в одержанні максимальної виручки від реалізації, а покупець зацікавлений у мінімальній ціні покупки.

Тому остаточна ціна може істотно відрізнятися від ціни, яку планував одержати продавець (виробник) товару.

В умовах монополізованої економіки, деформованого ринку, слабкої конкуренції виробник диктує ціни, стримати ріст яких може тільки адміністративне регулювання.

Щоб витримати конкуренцію, виробник товару постійно контролює витрати, порівнює їх з витратами конкурентів, та за рахунок економії витрат і підвищення якості прагне обійти конкурентів.

Ціна є економічним інструментом, який дозволяє організувати вартісний облік господарських процесів, вимір результатів. Наприклад, обсяг виробленої або реалізованої продукції фірми дорівнює сумі цін виробів. Реалізуючи обліково-вимірювальну функцію, ціна надає можливість зіставляти різні за споживчими характеристиками товари і послуги.

У даній функції ціна виступає одним із головних показників ефективності виробництва, є орієнтиром для прийняття господарських рішень, інструментом планування бізнес-процесів.

2. Стимулююча функція ціни. Її сутність виражається в заохочувальному і стримуючому впливі ціни на виробництво і споживання різних товарів. Ціна впливає на виробника через суму закладеного в ній прибутку. Ціни можуть сприяти або перешкоджати збільшенню (скороченню) випуску і споживанню певних товарів.

За допомогою цін можна стимулювати (дестимулювати):

• науково-технічний прогрес;

• економію ресурсів;

• зміни у якісних характеристиках продукції;

• зміни у структурі виробництва і споживання.

Стимулювання відбувається через підвищення рівня прибутку щодо ціни, надбавок і знижок до основної ціни.

Важливе значення має стимулювання науково-технічного прогресу. Це проявляється у розробці і впровадженні нової техніки, технологій, в організації виробництва і праці, у підвищенні якості товарів, в освоєнні нових виробів, що, у свою чергу, підвищує продуктивність праці, сприяє економії матеріальних ресурсів.

При коригуванні структури виробництва і споживання діють цінові важелі. Раціоналізація структури споживання відбувається через формування відповідного рівня (співвідношень) цін на взаємозамінні види продукції, при встановленні однакового або різного рівня цін у розрахунку на одиницю корисного ефекту.

Стимулювання оптимальної структури особистого споживання населення досягається за рахунок диференціації ставок непрямих податків (ПДВ, акцизів, мита тощо), а також при використанні різних методів вартісної оцінки сировини у калькуляції собівартості.

3. Розподільча (перерозподільча) функція ціни пов’язана з відхиленням ціни від вартості під впливом комплексу ринкових факторів. Її суть полягає в тому, що за допомогою цін відбувається розподіл і перерозподіл національного (чистого) доходу між:

• галузями економіки;

• суб’єктами власності;

• регіонами країни;

• групами населення.

Так, через підвищення роздрібних цін на предмети розкоші і престижні товари (ювелірні вироби, легкові автомобілі тощо) забезпечується перерозподіл коштів населення з високими доходами у фонди соціального захисту.

Також розподільча функція передбачає врахування в ціні акцизів на окремі групи товарів, податку на додану вартість (ПДВ) та інших платежів, що надходять до бюджетів різних рівнів на загальнодержавні потреби.

За допомогою ціни перерозподіляється вартість між виробником (продавцем) і споживачем, між категоріями населення. Особливо яскраво ця функція проявляється в цінах, регульованих державою. При встановленні ціни на товар вище вартості частина коштів перерозподіляється на користь продавця, і споживач при купівлі даного товару несе підвищені витрати, а продавець відповідно отримує збільшені доходи.

Відхилення ціни від вартості носять масовий характер через велику кількість торговельних угод. Однак, у загальній товарній масі в результаті купівлі-продажу ціна і вартість врівноважуються, так як виграш одних має дорівнювати програшу інших. Таким чином, баланс суми цін усіх товарів і їх вартості є такою ж закономірністю, як і відхилення цін від вартості за кожним товаром окремо.

Часто як засіб перерозподілу застосовуються регульовані ціни. Але значну роль грає фінансово-кредитна система країни. Так, для підвищення життєвого рівня окремої категорії населення доцільно задіяти фінанси, грошові доходи населення (заробітну плату, пенсії, соціальні трансферти), податкові ставки.

4. Функція збалансування попиту та пропозиції полягає у тому, що за допомогою ціни встановлюється зв’язок між виробництвом і споживанням, пропозицією та попитом.

Ціна є гнучким інструментом досягнення відповідності між попитом та пропозицією. З появою диспропорцій у розвитку економіки, невідповідності між пропозицією та попитом, рівновага досягається або збільшенням (скороченням) виробництва товарів, або через ріст (зниження) ціни, або одночасно тим та іншим. Ціна має заохочувати виробника у підвищенні якості і розширенні асортименту продукції.

У сучасних умовах ціна виконує роль регулятора суспільного виробництва: скорочується виробництво товарів, які не користуються попитом, а матеріальні й фінансові ресурси спрямовуються на збільшення випуску затребуваних товарів.

Попит виражає потребу в товарі з боку покупця з урахуванням можливостей його придбати. Практично це втілюється у зворотній залежності між ціною і кількістю пропонованих товарів. За інших рівних умов, обсяг реалізації товарів залежить від рівня цін. Чим вище ціна, тим менше товарів придбає покупець, отже, обсяг збуту скоротиться. Попит на товари зростає зі зменшенням ціни. При підвищенні попиту, коли створюється дефіцит товарів, ціни зростають. В умовах надлишку товари можливо продати лише за зниженими цінами.

Пропозиція характеризується прямою залежністю між ціною та кількістю товарів на ринку. При підвищенні цін росте обсяг товарної пропозиції, і навпаки. Для вітчизняних реалій є типовим парадокс: ціни на більшість товарів безупинно зростають, а їх виробництво скорочується. Зростаючий попит забезпечується імпортом.

Таким чином, ціна виконує функцію врівноваження попиту і пропозиції, при цьому стимулює пропозицію в умовах товарного дефіциту і “згортає” попит за умов надлишку товарів.

5. Ціна як засіб раціонального розміщення виробництва. Проявляється ця функція у тому, що за допомогою цінового механізму відбувається перелив капіталів з одного сектора економіки в інший з метою одержання максимального прибутку, а також в середині окремих секторів. Перелив капіталів здійснюється під впливом законів конкуренції. Підприємець вирішує, у яку діяльність, у яку галузь або сферу економіки вкласти капітал. Цьому передують маркетингові дослідження, тобто вивчення ринкових факторів, у тому числі й цін.

У сучасних умовах, при значному монополізмі і слабкій конкуренції перелив капіталів з однієї сфери економіки в іншу суттєво обмежений. В цей час в Україні капітали вкладаються переважно в торговельно-посередницьку діяльність, де швидкість обігу коштів і норма прибутку значно вище, ніж в інших галузях.

Вищезазначені функції ціни є взаємозалежними, вони взаємодіють між собою, а у деяких випадках можуть вступати у протиріччя. Так, стимулююча функція ціни підсилює функцію збалансування попиту та пропозиції, сприяє зростанню виробництва популярних товарів. Проте ціна може бути дестимулятором (при зниженні), сприяти скороченню пропозиції товарів.

Розподільча функція ціни тісно взаємодіє з функцією ціни як критерію раціонального розміщення виробництва, сприяючи переливу капіталів у сектори економіки з підвищеним попитом на товари, з відносно високою нормою прибутку.

Облікова функція ціни нерідко вступає у протиріччя практично з усіма іншими функціями, особливо з функціями стимулювання і розподілу, а також із функцією збалансування попиту та пропозиції, тому що під впливом комплексу факторів ціна може суттєво відхиляється від витрат виробництва і реалізації.

Взагалі, взаємозв’язки між функціями ціни можуть бути складним і мати різні прояви на практиці, що створює об’єктивні передумови для наукових досліджень [37].