2. Класифікація дифтерії.

За локалізацією: ротоглотки, носа, гортані, трахеї та бронхів.

За тяжкістю: легка, середньотяжка, тяжка, геморагічна, гіпертоксична.

За поширенням: локалізована, поширена, комбінована.

За характером процессу: катаральна, острівцева, плівчаста.

Ускладнення: інфекційно-токсичний шок, ДВЗ-синдром, міокардит (ранній, пізній), з боку нервової системи (ранні, пізні), нефрозонефрит та ін.

Субклінічна (бактеріоносійство)

3. Клініка паротитної хвороби

Інкубаційний період — від 11 до 25 днів (частіше 15—18). Початок гострий. Підвищення температури до 39, нездужання, слабкість, головний біль, біль у шийних мязах, припухлість і болючість привушних слинних залоз (спочатку з однієї сторони, потім уражається і друга).


Привушна слинна залоза збільшена в розмірах, виступає з-під верхньої гілки
нижньої щелепи у вигляді припухлості, що заповнює простір між соскоподібним
відростком і гілкою нижньої щелепи. Припухлість може поширюватися на щоку,
до соскоподібного відростка і на шию. Шкіра над слинною залозою не має ознак запалення, але має вигляд натягнутої; слинна залоза еластична, відносно болюча.
Хворі скаржаться на біль піл час жування, особливо твердої їжі. При ураженні
привушних слинних залоз у ротовій порожнині можна спостерігати характерні
зміни у вигляді набряклості, гіперемії слизової оболонки навколо отвору стенонової протоки (симп Мурсона), виділення знеї густого слизу. Уражені підщелепні слинні залози більш болючі під час промацування, однак теж еластичні на дотик. Ураження під’язикової залози проявляється болем у корені язика.

4 Клініка справжнього крупу.

(Дифтерія гортані) частіше у дітей. Розрізняють 3 стадії:

I ст — катаральна, коли під час ларингоскопії виявляють лише набряк і
ціаноз/гіперемію слизової оболонки гортані. загальний стан хворого порушений мало — незначна загальна слабість, відсутність апетиту, температура тіла може бути нормальною або субфебрильною. Клінічні симптоми
наростають поступово. За кілька годин з’являються вологий кашель, сиплість голосу; за добу кашель стає гавкітливим.

II ст — стенотична. Через 2—3 доби за відсутності ефекту від лікування
круп переходить у наступну стадію. Виникає утруднення при вдиханні повітря,
дихання стає голосним, з’являється втягнення міжреберних проміжків. Голос
афонічний, кашель беззвучний. Хворі неспокійні, не можуть знайти зручне положення в ліжку. Наростає ціаноз губ, кінчика носа, пальців. Тони серця приглушені, посилюється тахікардія. AT може дещо знижуватися. Тривалість від кількох годин до 2—3 діб.

IIJ ст — асфіктична — характеризується ознаками ГДН, що наростає.
Дихання часте, поверхневе, аритмічне, посилюється ціаноз. Хворі намагаються
зайняти більш зручне для дихання положення. Пульс частий, аритмічний, AT
знижується. Від значної гіпоксії страждає перш за все ЦНС, що проявляється
сплутаністто свідомості, потім її втратою, судомами і смертю.

Варіант 18

1а) Менінгококова інфекція, менінгіт, тяжкий перебіг, ускладнений набряком та набуханням головного мозку, стадія субкомпенсації.

1б) Краніографія, електроенцефалографія, ехоенцефалографія, бактеріоскопічне та бактеріологічне дослідження ліквору,товстої краплі крові, бактеріологічне дослідження слизу з носоглотки, РНГА.

1в) Дезінтоксикаційна, дегідратаційна, гормонотерапія, протисудомні засоби, засоби для збудження дихального центру.

Rp.: Sol. Quartasoli 400 ml

D.S. Для внутрішньовенного введення.

Rp.: Sol. Glucosae 5 % 400 ml

D.t.d. N. 3

S. Вводити внутрішньовенно краплинно по 200 мл 1 раз на день.

Rp.: Sol. Mannitoli25 % 50 ml

D.t.d. N.6

S. Вводити внутрішньовенно краплинно.

Rp.: Sol. Dexamethasoni0,004 % 1 ml

D.t.d. N.10 in amp

S. Вводити внутрішньовенно краплинно по 1 мл 3 р на день з ізотонічним0,9%NaCl.