Музей скульптур

Не можна навчити співпрацювати абстрактно. Ці навички потрібно постійно тренувати, включаючись в роботу й переживаючи весь спектр відчуттів. Тільки так діти зможуть виразно відчути можливості співпраці, що підвищить їх самооцінку і бажання довіряти іншим.

Матеріали: листи щільного кольорового паперу або картону формату А4.

Інструкція. Група розподіляється на трійки так, щоб в них були учні приблизно одного зросту. Ведучий пояснює перше завдання. Потрібно втрьох вміститися на аркуші картону, не зачіпаючи при цьому підлоги. Також не можна спиратися на стілець, або стіну. Триматися можна тільки один за одного. Всім трійкам дається 3 хвилини, щоб подумати, як краще вирішити цю задачу. Під час обдумування картон чіпати не можна. Після цього учасники намагаються встати на картон, знайшовши позу, в якій вони зможуть простояти 2 хвилини.

Ведучий стежить за тим, щоб ніхто не торкався ногами підлоги. Діти на деякий час збираються в коло, щоб обговорити, чи сподобалося їм завдання. Що було найважчим? Що було найлегшим? Що привело до успіху? Чи були трійки, які не справилися завданням? Потім всі знову повертаються до своїх аркушів. Задача залишається тією ж, але тепер потрібно подумати, як встати на аркуш так, щоб вийшла скульптура - цікава, красива, натхненна. На підготовку дається 3 хвилини. Трійки намагаються втілити свої задуми, перевіряючи, чи зможуть вони витримати в задуманих позах хвилину (6-8 хвилин). Далі половина команд виконує завдання, а інша прогулюється "музеєм" і роздивляється скульптури (5 хвилин). Після цього команди міняються місцями.

Обговорення

• Чи сподобалася мені ця гра?

• Чи вийшла у нашої трійки цікава скульптура?

• Чи успішною була наша співпраця?

• Чиї скульптури мені сподобалися?

• Як ви думаєте, скільки учнів може розміститися на аркуші картону?

Ти де?

Ця гра подобається дорослим і дітям через те, що вона нагадує невеличку виставу і в неї можна грати із закритими очима, що загострює відчуття учасників. Коли їм врешті-решт вдається знайти долоні свого партнера, напруга спадає і на обличчі, випромінюється відчуття щастя й тріумфу. Гра розвиває інтуїцію.

Інструкція. Кожен з дітей вибирає собі партнера. Учасники встають один проти одного, на відстані приблизно 60-80см, і дивляться один на одного. Беручи участь у цій грі, можна уявити, що фотографуєш свого партнера, запам'ятовуючи при цьому його зріст, ширину плечей, довжину рук тощо. Кожен учасник готує руки: тре долоні, поки вони не зігріються. Після цього всі закривають очі й тримають руки перед собою долонями вперед. Ведучий дає команду: "Поволі крокуючи, рухайте долоні назустріч один одному, доки не відчуєте тепло". Вправа повторюється, щоб діти зрозуміли, як можна "бачити" руками. Ведучий пояснює далі: "Тепер розплющить очі і подивіться на партнера. Після цього доторкніться обома долонями до долонь партнера і відчуйте тепло. Відведіть долоні. Закрийте очі і відійдіть на два кроки назад, тричі оберніться поволі навколо себе на місці і зупиніться. Тепер кожен робить два кроки вперед і намагається (не розплющуючи очей) знайти руками руки партнера. Тільки після того, як знайдете руки один одного, можна розплющити очі". Дайте учасникам можливість потренуватися 5 хвилин. Після цього партнери можуть обговорити свій досвід (3 хвилини).

Обговорення

• Чи сподобалася мені ця вправа?

• Що допомогло мені знайти свого партнера?

• Чи вірив я із самого початку, що справлюся із задачею?