Чарівний стілець

На "чарівний стілець" запрошується один з учасників гри: як тільки дитина сідає, всі по черзі висловлюють думку про її позитивні якості; при цьому чарівний стілець" жоден недолік не висвічує.

Ведучий повинен спочатку про себе формувати свою думку, а потім сказати вголос все що "бачать очі". Діти називають якості які притаманні тому ("розумний", "добрий"), хто знаходиться на «чарівному стільці», або вказують на характерні риси його поведінки («завжди допомагав «не відмовляє у проханні», інколи виділяють рив вдачі ("веселий", "доброзичливий"), інколи розповідають про випадки, під час яких виявилася особистість ("коли я хворів, він до мене приходив "ніхто не залишився прибирати в класі, а в залишився"). Для групи старших підлітків важливе значення набуває виділення привабливих рис зовнішності ("красивий", "сильний", "у неї гарне волосся").

"Чарівний стілець" ніби відокремлює учня від групи, накидає чарівний шлейф таємничості ("ця панночка, яка сидить перед нами", "цього добродія якого ми бачимо перед собою", "у цього юнака..."), на нього дивляться немов би вперше. Діти завжди легко сприймають цю ігрову форму, оскільки близькі відносини заважають глянути на товариша з соціально-ціннісної позиції. Відчужена ж позиція дозволяє говорити те, що не завжди є звичним дії нашого повсякденного спілкування - сказати добі слово один одному тут і зараз, не чекаючи виняткових обставин. Подібні вправи дозволяють виробити впевненість у собі, спонукають учня до усвідомленні себе як носія позитивних якостей, змінюють його статус в класі, розвивають симпатію у дітей покращують психологічний клімат в колективі і нарешті, дозволяють переорієнтувати увагу дітей з недоліків на позитивні якості.

Використання подібної форми роботи впливає на вчителя, оскільки він може змінити власну точку зору на "гідну" людину, яка примітна не тим, що в нього немає недоліків, а тим, що у нього є позитивні якості.

Гру "Чарівний стілець" доцільно проводити кілька разів, щоб через ситуацію "піднесення" пройшли всі учні класу.

Вирішальним виховним моментом цієї гри є юнальність. Тон задає педагог. Його голос, пластика, міміка, створюють емоційну ауру, формуючи у дітей бажання сказати будь-кому в цій кімнаті щось приємне.

Турнір ораторів

Це один із способів культивування виразного мовлення, логічного мислення, вплив на вдачу лідерства в колективі учнів, уміння чути слова і цінувати значення кожного слова, це вдала форма для виявлення індивідуальних можливостей дітей.

Методика проведення турніру проста. В першу чергу, необхідно окреслити параметри змагання: логіка виступів, художність мови, спілкування із аудиторією, пластична виразність, етичність, уміння демонструвати докази тощо. Набір таких характеристик обумовлений конкретними обставинами і врахуванням рівня прояву мовленнєвої активності дітей.

Журі підбирає теми для виступу ораторів-конкурсантів: спільну - для першого туру, декілька - для жеребкування в другому турі і декілька - для вільного вибору в підсумковому турі. Теми повинні бути якомога простішими, пов'язаними з навколишнім середовищем ("дощ", "каструля", "книга", "автомобіль"). Підсумковий тур виводить ораторів на рівень філософських узагальнень - пропонуються теми за зразком "час", "добро", "сонце", "старість", "тварини в житті людини" тощо. Виступ ораторів обмежується певним часом, за звичай - не більше 1 хвилини, щоб діти не дуже гостро відчували свою інтелектуальну бідність, якщо не вдається розвити думку. Перший турнір рекомендується присвяти перевірці здатності побудови виступу за формуле "теза-аргумент-ілюстрація". Надалі наявність цієї здатності стане очевидною і увага акцентуватиметься на нових вимогах до "ораторів". Не можна забувати про слухачів - їх запрошують яскраво оформленим оголошенням. Установка на доброзичливість здійснюється правилом "Немає поганих ораторів - є неуважний слухач, оскільки виступ кожної особи цікавий, як і сама особа". Встановлюється правило слухати голос лише виконавця, щоб голос будь-якої сили було чутно в аудиторії.

Суддівство турніру організовується просто: всі присутні на вході отримують один картонний жетон. Після завершення турніру жетони опускаються коробку під номером того оратора, який найбільше сподобався. Кількість жетонів, опущених на адресу кожного оратора, - це кількість балів. Переможцем стає той оратор, який набирає максимальну кількість балів. Переможця турніру ораторів вітають, його ім'я з'являється на плакаті, в якому також повідомляється рішення журі й приблизна дата і тема наступного турніру.

Ток-шоу

Ток-шоу - це форма роботи, заснована на проведенні дискусії, в яку включається значна кількість учасників. Перевагами ток-шоу є:

> привабливість і доступність питань для дітей, які обговорюються;

> цілеспрямованість дискусії, коректність і толерантність в обговоренні;

> свобода етичного вибору, стимулювання дітей до розмірковування над проблемами що піднімаються;

> розподіл аудиторії на групи, що відстоюють різні точки зору.

На початку ток-шоу ведучий знайомить учасників з проблемою етичного вибору, які обговорюється за прийнятими правилами дискусії. Потім слово надається одному з учасників дискусії. Після виступу починається обговорення проблеми, під керівництвом ведучого. Після завершення ведучий підводить підсумки розмови. Під час проведенні ток-шоу його учасники ставляться один до одного з повагою, при бажанні виступити піднімають руку, поважають порядок і черговість виступів, які встановлюються ведучим, аргументують свою позицію фактами і прикладами, визнають за іншими право висловлювати свою думку, обговорюють саме її, а не учасників дискусії.

Ток-шоу не дає єдино правильного вирішення Проблеми, але підчас колективного пошуку істини стимулюється процес етичної оцінки і самооцінки школярів, аналізу та самоаналізу, учні усвідомлюють головні етичні принципи, співвідносять власні етичні принципи і загальнолюдські цінності.