Мильні кульки

Гра сприяє розслабленню дитини, зняттю напруги через впорядковування дихання. Для гри можна використовувати банку для пускання мильних кульок фабричного виробництва. За її відсутності дитині пропонується ємкість з мильним розчином і петля для пускання мильних кульок, яку також можна зробити з дроту самостійно. Спочатку потрібно запропонувати дитині попускати мильні кульки у довільному темпі і без ігрових умов. Потім пропонується певний темп (спочатку дуже повільний), задати який можна плесканням в долоні, стуком об поверхню столу або за допомогою музики з яскраво вираженим ритмом. Психолог (вчитель) також може брати участь в грі, проте необхідно стежити, щоб гра не прийняла форму змагання.

Розривання паперу

Дана техніка сприяє зниженню напруги, дає дитині можливість виразити власні емоції та знизити рівень тривоги. Для роботи необхідно мати старі газети або будь-який інший непотрібний папір. На початку гри ведучий може, не пояснюючи правил, просто запропонувати дитині рвати папір. Потім він сам бере газету, починає її розривати й кидати шматочки в центр кімнати, кажучи при цьому дитині, що розмір шматочків неважливий. Якщо дитина не підключається відразу до роботи, її не можна примушувати. Ведучий може навіть встати спиною до дитини, вдаючи, що не помічає її. Як правило, діти теж починають грати. Коли купа в центрі кімнати стає великою, ведучий пропонує дитині пограти шматочками і починає енергійно підкидати їх вгору, розкидаючи по кімнаті. Можна також робити купки стрибати по них, обсипати шматочками один одно або підкидати шматочки жменями вгору. До цієї гри можна підключати батьків або вихователів, особливо якщо вони є джерелом підвищення рівня тривоги дитини.

Озвучення обличчя

Перед дитиною розкладаються п'ять картинок із зображенням облич, які виражають різний стан. На першій - дуже сумне, другій - трохи сумне, наступна -нейтральне, потім веселе й дуже веселе. Вчитель пропонує дитині для кожного обличчя підібрати певний звук на будь-якому інструменті та ще й назвати його умовним словом. Назва малюнка обов’язково повинна відповідати стану, який намальований на ньому. Потім вчитель пропонує звук, а дитина показує відповідний цьому звуку малюнок. Під час гри можна використовувати будь-який музичний інструмент або звуковий пристрій, що видає не музичні звуки та шуми. Гру можна проводити протягом декількох секунд щодня. Для цього на початку заняття дитині пропонується відтворити звук, відповідний її стану. Звичайно дітям простіше виразити свої почуття: "Я зараз (звук такий-то)", ніж називати їх словами. Проте у вигляді ускладнення гри можна використовувати саме цю форму з метою навчання дитини словесній назві свого стану.

Я є, я буду!

Дитині пропонується розказати про себе, тобто описати власну зовнішність, почуття, якості, поведінку. За бажанням дитина може використовувати для розповіді свої малюнки, певні предмети в кімнаті, ілюстрації в книжках, іграшки та інший допоміжний матеріал. Вчитель може здійснювати аудіо або відеозапис розповіді.

Потім дитині пропонується розказати, якою вона хотіла б стати, тобто описати ознаки бажаної зовнішності, поведінки, почуттів, якостей. Для складання цієї розповіді теж можуть використовуватися різноманітні допоміжні засоби. Бажано, щоб вчитель і на цьому етапі здійснював аудіо або відеозапис.

Після цього дитині пропонується прослухати (переглянути) два варіанти її розповіді та порівняти їх. Якщо є суттєві відмінності, то дитині самій надається можливість подумати, що потрібно робити для того щоб стати такою, якою вона хоче.