- •Податковий менеджмент курс лекцій
- •Розділ і. Теоретичні та організаційні основи податкового менеджменту
- •Тема 1. Податкова політика і податковий тягар
- •1.1.Податкова політика держави
- •1.2. Податковий тягар та методика його визначення
- •Питання для перевірки знань
- •Тема 2. Організаційні та правові засади управління оподаткуванням в Україні
- •2.1. Менеджмент як інструмент управління
- •2.2. Державна податкова служба як основний орган управління оподаткуванням
- •Питання для перевірки знань
- •Тема 3. Облік платників податків
- •3.1. Організація обліку платників податків
- •3.2. Взяття на облік юридичних осіб та самозайнятих осіб
- •3.3. Державний реєстр фізичних осіб - платників податків
- •Питання для перевірки знань
- •Розділ і і. Державний податковий менеджмент
- •Тема 4. Теоретичні основи державного податкового менеджменту
- •4.1. Сутність державного податкового менеджменту та його складові
- •4.2. Предмет, об’єкт і завдання державного податкового менеджменту
- •4.3. Функції державного податкового менеджменту
- •Питання для перевірки знань
- •Тема 5. Податкове прогнозування і планування – складові державного податкового менеджменту
- •5.1. Визначення поняття «податкове прогнозування і планування»
- •5.2. Фактори, які впливають на якість прогнозування та планування
- •5.3. Методи податкового прогнозування і планування
- •5.4. Напрями підвищення рівня податкового прогнозування та планування
- •Питання для перевірки знань
- •Тема 6. Податкове регулювання як складова державного податкового менеджменту
- •6.1. Податкове регулювання й економічна політика держави
- •6.2. Принципи податкового регулювання
- •6.3. Інструменти податкового регулювання
- •4. Механізми, пов’язані з порядком обчислення бази оподаткування та податкових зобов’язань.
- •5. Податкові пільги.
- •6.4. Податкові пільги
- •Питання для перевірки знань
- •Тема 7. Податковий контроль – складова державного податкового менеджменту
- •7.1. Зміст податкового контролю
- •7.2. Порядок проведення перевірок суб’єктів підприємницької діяльності органами державної податкової служби України
- •7.3. Основні причини правопорушень у сфері оподаткування
- •7.4. Відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства
- •Питання для перевірки знань
- •Розділ III. Корпоративний податковий менеджмент
- •Тема 8. Корпоративний податковий менеджмент у системі управління оподаткуванням
- •8.1. Методи оцінювання податкового тягаря підприємства
- •8.2. Поняття і сутність корпоративного податкового менеджменту
- •8.3. Податкова політика підприємства
- •Функції корпоративного податкового менеджменту
- •Питання для перевірки знань
- •Тема 9. Податкове планування
- •9.1. Поняття і сутність податкового планування
- •9.2. Принципи податкового планування
- •9.3. Методи податкового планування
- •9.4. Ризики в податковому плануванні
- •9.5. Види податкового планування
- •9.6. Етапи податкового планування
- •Організаційно-підготовчий:
- •Питання для перевірки знань
- •Тема 10. Оптимізація податкових платежів
- •10.1. Сутність оптимізації податків
- •10.2. Уникнення та ухилення від оподаткування як форми зменшення податкових платежів
- •10.3. Види ухилень від оподаткування та уникнення оподаткування
- •10.4. Методи оптимізації податків
- •10.5. Податкове бюджетування і податковий бюджет підприємства
- •Питання для перевірки знань
- •Тема 11. Оцінка доцільності застосування спрощеної системи оподаткування
- •11.1. Переваги і вади спрощеної системи оподаткування
- •11.2. Перевірка об’єктивної можливості переходу на сплату єдиного податку та облік очікуваних змін
- •11. 3. Розрахунок економічного ефекту переходу на спрощену систему оподаткування
- •11.4. Порівняльна доцільність альтернативних систем оподаткування
- •Питання для перевірки знань
- •Тема 12. Території пільгового оподаткування
- •12.1. Офшорні центри
- •1. За сумарним обсягом і характером привілей, які надаються клієнтам
- •2. За специфікою різноманітних переваг для різних категорій платників податків – це країни і території, які
- •12.2. Вільні економічні зони
- •12.3. Території пріоритетного розвитку
- •Питання для перевірки знань
- •Розділ IV. Персональний податковий менеджмент
- •Тема 13. Теоретичні основи та практична реалізація персонального податкового менеджменту
- •13.1.Теоретичні аспекти персонального податкового менеджменту
- •13.2. Взаємозв’язок приватних та суспільних інтересів у процесі оподаткування
- •13.3. Стратегічні орієнтири розвитку персонального податкового менеджменту
- •Питання для перевірки знань
- •Список літератури
Тема 12. Території пільгового оподаткування
План
1. Офшорні центри.
2. Вільні економічні зони.
3. Території пріоритетного розвитку.
12.1. Офшорні центри
Офшорними (англ."offshore" - "поза берегом") зонами називають країни (території) з низькою або нульовою податковою ставкою на всі або окремі категорії доходів, певним рівнем банківської та комерційної секретності, мінімальною або повною відсутністю резервних вимог центрального банку чи обмежень по конвертованості валюти. Крім того більшість офшорних зон має досить прості вимоги по ліцензуванню і регулюванню фінансових компаній і інших фірм. Тобто офшорні центри – це території, на яких досить низький рівень податків та діють податкові пільги, які відсутні в інших місцях
У сучасній літературі і діловому обороті поряд з терміном "офшорна зона" використовується поняття "податкова гавань", "податковий рай", «податковий оазис», податковий схов», «прибережний фінансовий центр».
Особливістю офшорної юрисдикції є розширення пільгового режиму винятково на нерезидентні компанії, які не здійснюють діяльність на території юрисдикції і, що найбільш важливо, забезпечення ефективного режиму фінансової конфіденційності.
Основними ознаками у визначенні офшорних зон є:
- низька або нульова податкова ставка на всі або окремі категорії прибутку;
- політична й економічна стабільність;
- гарантія дотримання фінансової і банківської таємниці; - відсутність валютних обмежень;
- сучасні засоби зв’язку і добре обладнана мережа комунікацій;
- зручна правова система;
- виконання індивідуальних потреб інвесторів:
відносно низькі адміністративні витрати;
добра робота перекладачів;
послуги професійних радників;
сприятливі умови стягнення податків;
можливість придбання статусу іноземця;
можливість купівлі нерухомості;
низький рівень цін на товари, необхідні для життя персоналу і членів їхніх родин;
- депонований в офшорі капітал призначений для інвестування в високоприбуткові галузі з низьким рівнем оподаткування;
- низькі податки або їх відсутність.
При використанні офшорного інструменту першочерговим питанням, яке постає перед бізнесменом, є вибір країни реєстрації. Цей вибір має ґрунтуватись, перш за все, на аналізі законодавства кожної офшорної зони, що має свої особливості та переваги щодо певного типу компаній та видів діяльності. Всі офшорні зони (країни офшору) діляться на три основні категорії:
Класична офшорна зона. До неї відносять країни, чиє законодавство дозволяє повністю звільнити офшорні компанії від оподаткування. У багатьох класичних офшорах вимоги до ведення фінансової звітності і надання документів в органи влади або повністю відсутні, або зведені до мінімуму (до таких класичних офшорних зон відносяться, наприклад, Панама, Багами, Британські Віргінські острови і деякі інші).
Зона низького оподаткування. Містить країни, в яких офшорні компанії користуються помітними пільгами при оподаткуванні. Фінансова звітність для компаній, зареєстрованих в таких офшорних зонах, є обов’язковою. До таких країн, зокрема, відноситься Угорщина.
Деякі цілком респектабельні держави, які створюють вигідні умови для податкового і фінансового планування: реєстрація офшорних компаній в країнах і адміністративних одиницях даної групи офшорних зон обумовлена тим, що завдяки деяким особливостям їх законодавства і побудові грамотних фінансових схем, можна звести до мінімуму податки на діяльність компанії. Наприклад, фінансова або холдингова діяльність голландської компанії, яка ведеться за межами Нідерландів, оподатковується по ставці менше 1%. Проте це не відміняє необхідності ведення бухгалтерського обліку для таких офшорних компаній. З найбільш популярних офшорних зон третьої групи можна відзначити Ірландію, Швейцарію, Австрію, Ліхтенштейн.
Можна навести класифікацію офшорних юрисдикцій і за такими ознаками:
