Питання для перевірки знань

1. Дайте визначення податкового контролю.

2. Перерахуйте й охарактеризуйте державні органи, які контролюють сплату податків, зборів і обов’язкових платежів.

3. Що є об’єктами податкового контролю?

4. Назвіть методи і способи здійснення податкового контролю.

5. Охарактеризуйте види податкових перевірок.

6. Охарактеризуйте порядок проведення планових перевірок органами Державної податкової служби.

7. Перерахуйте правові підстави для проведення позапланових податкових перевірок органами Державної податкової служби.

8. Які існують причини правопорушень у сфері оподаткування?

9. Яка відповідальність передбачена Податковим кодексом за правопорушення у податковій сфері?

10. Охарактеризуйте фінансові санкції, які застосовуються до правопорушників податкового законодавства.

11. Який механізм розрахунку пені?

12. Які адміністративні штрафи застосовуються до правопорушників податкового законодавства?

13. Охарактеризуйте кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків.

Розділ III. Корпоративний податковий менеджмент

Тема 8. Корпоративний податковий менеджмент у системі управління оподаткуванням

План

1. Методи оцінювання податкового тягаря підприємства.

2. Поняття і сутність корпоративного податкового менеджменту.

3. Податкова політика підприємства.

4. Функції корпоративного податкового менеджменту.

8.1. Методи оцінювання податкового тягаря підприємства

У широкому розумінні податковий тягар – це загальна сума податків, що сплачуються. Податковий тягар – це також і рівень економічних обмежень, що створюються відрахуванням матеріальних засобів на сплату податків і відволікання цих ресурсів від інших можливих напрямів використання.

Розподіл податкового тягаря між платниками податків спирається на принцип стягнення податків з благ, що отримуються, та на принцип платоспроможності.

В основному під податковим тиском (тягарем, пресом, навантаженням) розуміють вплив податкових важелів, що складають тільки частину цього тягаря. Податковий тиск здійснюється на чотирьох рівнях:

1 — тиск безпосередньо податкових важелів;

2 — тиск усієї сукупності податків, зборів і платежів;

3 — використання механізму пільг платниками, надання пільгових кредитів, дотацій. При цьому податковий прес перерозподіляє тиск з одних платників на інші;

4 — використання податкової техніки, за якої посилюється тиск на платника.

Наприклад, авансові платежі, що передбачають сплату податку платником до одержання результатів, за якими він повинен сплачуватися, час, затрачений на ведення податкового обліку.

Єдиної методики для визначення податкового тягаря підприємства не існує. Розглянемо декілька авторських методик, які можна взяти за основу.

Для оцінки рівня оподаткування застосовується показник податкового навантаження (тягаря), який являє собою фінансовий індикатор, що характеризує обсяги податкових вилучень.

Абсолютний підхід: податковий тягар – це сумарна величина усіх видів обов’язкових платежів, які було сплачено платниками податків протягом певного періоду часу:

АПТі =ΣОПі , (1)

де АПТ – абсолютна величина податкового тягаря;

ОП – вартісна величина обов’язкових платежів;

і – рік.

Українські науковці Дедекаєва Н., Несторенко Г. Пропонують викорис-товувати методику для узагальненої оцінки ступеня податкового тягаря. Так, для розрахунку сукупного податкового тягаря в середньому на одне середньостатистичне підприємство вони пропонують використовувати “метод адекватної оцінки показників”. Суть пропозицій авторів можна звести до того, що ступінь податкового тягаря по кожному визначеному податку рекомендується розраховувати за формулою:

di = (bi : D) * Si , (2)

де bi – частка бази оподаткування по певному і-му податку, розрахована щодо валового доходу підприємства, частки одиниці;

D – валовий дохід підприємства, грн;

Si – ставка відповідного і-го податку, частки одиниці.

Сукупний наведений податковий тягар у цілому по підприємству:

Р =Σ di. (3)

Також для оцінки податкового тягаря на підприємстві можна застосувати метод, заснований на застосуванні виручки, операційних і позареалізаційних доходів.

ПТП = П / (В + Д_о + Д_п) (4)

де ПТП – податковий тягар підприємства;

П – сума сплачених (нарахованих) податків і зборів;

В - виручка;

Д_о – операційні доходи;

Д_п – позареалізаційні доходи.

Завдання оцінки податкового впливу на підприємство зводиться до розробки відповідної науково обґрунтованої методики. Відомо, що джерелом сплати податків є знову створена вартість, тобто податки являють собою частку валового внутрішнього продукту. Тому для оцінки податкового тягаря суму податків варто зіставляти з цією вартістю, тобто з витратами на оплату праці та вартістю додаткового продукту.

Якщо ж зіставляти податки з виручкою від реалізації, то економічна сутність оподаткування виявиться перекрученою. При такому зіставленні можна лише визначити, яка саме сума податків припадає на одну гривню проданої продукції.

Як критерій оцінки податкового тягаря на мікрорівні потрібно прийняти частку суми податків, що сплачуються, яка припадає на загальну суму створеного підприємством ВВП. З огляду на те, що ВВП, створюваний державою в цілому, являє собою суму доданих вартостей, створених окремими платниками, то для окремого підприємства можна оперувати не ВВП, а сумою доданої вартості. Таким чином, ще одним методом оцінки податкового тягаря на підприємстві є метод на основі застосування доданої вартості.

Для розрахунку доданої вартості, створеної на підприємстві, можна використовувати правила, встановлені виробничим методом, оскільки він ґрунтується на визначенні доданої вартості окремого підприємства, яку можна розрахувати за формулою:

ДВі = ВР – Втрп, (5)

де ВР – виручка від реалізації (обсяг доходу підприємства).

Втрп – вартість товарів, робіт, послуг, повністю використаних у процесі виробництва.

До цього показника не належать витрати на придбання основних фондів, проте належать амортизаційні відрахування, тому коефіцієнт податкового тягаря можна визначити за формулою:

Кпт = П : ДВі. (6)

Слід врахувати, що в суму П належать усі ті податки, які сплачуються за рахунок доданої вартості, створеної на підприємстві. Більше того, для повноти розрахунків, потрібно також врахувати ті податки, які наймані працівники сплачують, купуючи для себе товари, роботи, послуги, оскільки працівники платять такі податки за рахунок доданої вартості, отриманої юридичною особою.

Для характеристики податкового навантаження на підприємство використовується також показники:

1) Частка податкових виплат підприємства Tax_b1 (tax burden 1) у загальній сумі прибутку

, (7)

де TP - податкові виплати підприємства (tax payment);

P – балансовий прибуток (profit).

2) Частка податкових виплат підприємства Tax_b2 (tax burden 2) в обсязі продаж (коефіцієнт податкомісткості продукції):

, (8)

де SR – обсяг продаж підприємства (sales revenue).

Оскільки підприємство не завжди працює прибутково, то показник Tax_b2 є більш надійним для характеристики податкового навантаження на підприємство. Він показує, яку частину з виручених засобів продавець сплачує в якості податків. Межі цього показника можуть змінюватися від 20 до 60% залежно від сфери діяльності підприємства. Так, якщо підприємство ввозить в Україну і реалізує товар, який обкладається ввізним митом, акцизним податком і ПДВ, показник Tax_b2 буде більш високим; якщо ж воно реалізує вироблений в Україні непідакцизний товар, то цей показник буде складати біля 20%. Для трудомістких галузей показник також буде високий завдяки значним відрахуванням в соціальні фонди.

Таким чином, даний показник є зручним для підрахунку податкового тиску на конкретне підприємство або галузь. Проте він не може надати узагальнюючу інформацію про вплив системи оподаткування на суб’єктів господарювання.

Механізм впливу податкового тягаря цілком простий і зрозумілий: при високому рівні податкових стягнень економічний агент повинен або відхилятися від сплати податків, або здійснювати вкладення в активи з максимально високим прибутком, розглядаючи такий параметр, як величина ризику, в якості другорядного.

При досягненні певного рівня коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції рекомендується застосовувати деякі заходи з податкового планування:

• При рівні коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції 10-15% можна застосовувати мінімальні заходи з податкового планування: чітке ведення бухгалтерського обліку, внутрішнього документообігу, використання прямих пільг; разові консультації зовнішнього податкового консультанту.

• При рівні коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції 20-40% необхідно застосовувати регулярні заходи з податкового планування: податкове планування стає частиною загальної системи фінансового управління і контролю, повинна бути спеціальна підготовка (планування) контрактних схем типових, крупних і довгострокових контрактів; необхідна наявність спеціально підготовленого персоналу, контроль і керівництво з боку фінансового директора; рекомендується абонентське обслуговування в спеціалізованій компанії.

• При рівні коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції 45-60% заходи податкового планування для суб’єкта господарювання мають стати щоденними і життєво необхідними. Необхідно стратегічне планування діяльності організації і її поточної щоденної діяльності за всіма зовнішніми й внутрішніми напрямками. Потребується наявність спеціально підготовленого персоналу і організація тісної взаємодії зі всіма службами з організацією і контролем з боку члену Спілки Директорів. Необхідна постійна робота із зовнішнім податковим консультантом і наявність податкового адвоката. Має бути укладена спеціальна програма розвитку, обов’язковий податковий аналіз і експертиза будь-яких організаційних, юридичних чи фінансових заходів та інновацій податковими консультантами.

• При рівні коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції більше 60% рекомендована зміна сфери діяльності чи податкової юрисдикції.

3) Структура (частка) податків та окремих їх видів у собівар­тості продукції, в ціні виробника та в ціні реалізації. Ця структура може формуватися як для загального обсягу виробництва чи реалізації, так і для обсягу за окремими видами продукції, робіт та послуг.

4) Показник чистого прибутку підприємства, максимізація якого є методологічною передумовою визначення оптималь­ного рівня випуску продукції при визначених податкових параметрах і ринковій кон'юнктурі:

П_Ч = Ц * О_В – В_З – П_З , (9)

де Пч - показник чистого прибутку;

Ц - ціна (ринкова);

О_В - обсяг виробництва конкретного виду продукції у натуральному вираженні;

В_З- вартісний показник загальних витрат, які пов'язані з виробництвом продукції, що визначається рівнем середніх витрат на одиницю продукції — (В_С) і її обсягом у натуральному вираженні (О_В), тобто В_З = В_С * О_В. Витрати (В_С) включають у себе матеріальні витрати на проміжне споживання (сировина і матеріали), заробітну плату персоналу, амортизаційні відрахування та інші витрати, які забезпечують нормальний процес виробництва (крім податків);

П_З — загальна сума податкових зобов'язань, які виникають при виробництві певного виду і обсягу продукції. Агрегований показник Пз включає не тільки податки і збори, але й інші обов'язкові платежі (як правило, ресурсні, які законодавче прирівняні до податків)

5) Коефіцієнт ефективності оподаткування (К_Е) показує вели­чину чистого прибутку на одиницю податкових витрат:

К_Е = П_Ч / П_З , (10)

6) Показники рівня оподаткування містять:

- показник агрегованого оподаткування одиниці продукції (А_О), який характеризує середню по підприємству величину податків у розрахунку на одиницю продукції:

А_о = П_З / О_В , (11)

- для підприємств, які виробляють неоднорідну продукцію, показник агрегованого оподаткування визначається на одиницю її вартості:

А_о = П_З / Ц * О_В , (12)

- показник агреговано-диференційованого оподаткування одиниці продукції конкретного (і-того) виду ( t_i ) :

t_i = П_{З і} / О_{В і} , (13)

- показник загального рівня оподаткування підприємства відносно фінансових результатів його діяльності (агрегована ставка):

С_О = (П_З / П) * 100 % , (14)

де С_О - ставка агрегованого оподаткування, %. Показник агрегованого оподаткування С_О найбільш повно характеризує реальний рівень фіскального навантаження у визначених податкових умовах, а також розподіл прибутку між державою і підприємством. При збільшенні С_О зменшується прибуток, який залишається у розпорядженні підприємства, і навпаки, при зменшенні С_О цей прибуток збільшується;

П - показник прибутку до оподаткування;

Пз - агрегований показник податків, зборів та обов'язкових платежів, сплата яких неминуча у зв'язку з виробничо-комерційною діяльністю підприємства

Для збиткових підприємств дана формула трансформується наступним чином:

С_Т = -П_З / - П , (15)

де П_З - сума заборгованості підприємства по податках, зборах та обов'язкових платежах, яка з економічної точки зору є бюджетною субсидією;

П - збитки підприємства

Дана формула визначає ставку агрегованого субсидіювання підприємства і показує, що управління оподаткуванням має свою специфіку і може бути предметом окремого дослідження (кризового податкового менеджменту).

7. Коефіцієнт оподаткування доходів (К_ОД):

К_ОД = П_Ц / Д_В , (16)

де П_Ц - сума податків, що їх включають до ціни продукції і сплачують з доходів підприємства за певний період, грн;

Д_В - сума валового доходу підприємства за цей період, грн.

7. Коефіцієнт оподаткування витрат (К_ОВ):

К_ОВ = П_С / В , (17)

де П_С- сума податків, що їх відносяться на витрати виробництва (обігу), тобто зараховують до собівартості продукції (товарів, робіт чи послуг) за певний період, грн;

В - сума витрат виробництва чи обігу підприємства за цей період, грн.

9) Порівняння показника податкового тягарям за поточний період з показником податкового тягаря за попередній період.

10) Порівняння показника податкового тягарям за поточний період з показником податкового тягаря за базовий період.

11) Порівняння показника податкового тягарям за поточний період з середньостатистичним показником податкового тягаря по галузі.

12) Порівняння показника податкового тягарям за поточний період з середнім значенням показника податкового тягаря за базовий період.

13) Сума податків, які сплачуються підприємством:

а) загальна сума податків;

б) сума податків за окремі періоди (місяці, квартали, роки), їх динаміка;

в) суми окремих видів податків;

г) суми податків за складовими ціни реалізації (податки, які відносять на собівартість продукції, податки з прибутку, акцизи);

д) суми податків на окремі види продукції, робіт, послуг;

е) суми податків за окремими видами виробництв;

є) суми податків за окремими структурними підрозділами підприємства.