Питання для перевірки знань

1. Дайте визначення поняття «податкове планування».

2. Назвіть мету, завдання, об’єт і суб’єктів податкового планування.

3. Охарактеризуйте загальні і спеціальні принципи податкового планування.

4. Охарактеризуйте методи податкового планування.

5. В чому причини ризиків у податковому плануванні?

6. Охарактеризуйте зовнішні і внутрішні ризики у податковому плануванні.

7. Назвіть види податкового планування.

8. Обґрунтуйте необхідність стратегічного і поточного податкового планування.

9. Розкрийте зміст етапів податкового планування.

10. Наведіть показники розрахунку економії податкових платежів.

Тема 10. Оптимізація податкових платежів

План

1. Сутність оптимізації податків.

2. Уникнення та ухилення від оподаткування як форми зменшення податкових платежів.

3. Види ухилень від оподаткування та уникнення оподаткування.

4. Методи оптимізації податків.

5. Податкове бюджетування і податковий бюджет підприємства.

10.1. Сутність оптимізації податків

У науковій літературі часто ототожнюють поняття мінімізація податкових платежів, податкова оптимізація, податкове планування. Насправді їх слід чітко розмежовувати, оскільки ці поняття характеризують близькі, але не рівнозначні явища і процеси управління податковими потоками підприємства.

Запроваджуючи податковий менеджмент, підприємство має знати не лише окремо взятий розмір податків, які воно сплачує, а ефективність прийнятих рішень щодо вкладення коштів, які вивільняються в результаті оптимізації. Результативність управлінських рішень визначається не лише пошуком додаткових джерел доходів та скороченням податкових витрат, а і вкладенням податкового прибутку (отриманої різниці між оптимізованими сумами податкових доходів підприємства та його податкових витрат). Це і є оптимізація податків, яка базується на виборі ефективних рішень. Тому метою корпоративного податкового менеджменту є оптимізація податків, тобто раціональна багатоваріантна мінімізація податкових платежів, отримання в результаті цього економії, додаткових податкових доходів та ефективне їх вкладення в розвиток підприємства.

У принципі, мінімізація і оптимізація мають спільну мету — зниження податкового тягаря платників податків. Проте, якщо мінімізація є характерною для окремих локальних ситуацій, то оптимізація має системний характер, що має тісний взаємозв’язок з оцінкою критеріїв варіантів і витратною політикою підприємства.

Оптимізація податків здійснюється в процесі податкового планування, податкового регулювання і внутрішнього податкового контролю підприємства. Найважливіша роль в оптимізації податкових потоків належить методам податкового планування, яке в широкому розумінні містить розроблення податкової політики підприємства, методи податкового регулювання і податкового контролю, що застосовуються платником податків. У найзагальнішому вигляді до інструментарію податкового планування належать методи податкового бюджетування, використання податкових пільг та інших не заборонених законом способів мінімізації податкових платежів, застосування трансфертного ціноутворення і прогалин у податковому законодавстві, реалізація податкової політики підприємства і податкового обліку.

Якщо оптимізація податків — це мета корпоративного податкового менеджменту, то податкове планування — це комплекс методів, інструментів, за допомогою яких досягається його мета. Податкова оптимізація і податкове планування передбачають управлінську діяльність платників податків, яка дає змогу не лише зменшити податковий тягар на цей момент, але і забезпечити довготривалу економію на податках, отримати економічний ефект від вкладення зекономлених коштів, уникнути або зменшити ризик можливих штрафних санкцій в майбутньому.

Зменшення податкових платежів у результаті їх оптимізації і планування повинно призвести до збільшення розміру прибутку підприємства, а, отже, і враховувати інтереси власників, керівників і працівників підприємства. Проте, така залежність не завжди буває прямою і безпосередньою. Скорочення одних податків може призвести до збільшення інших, а також до податкових санкцій з боку контролюючих органів. Тому найбільш ефективним способом збільшення прибутковості є не механічне скорочення податків, а мінімізація тягаря податків на базі зростання обсягів виробництва, реалізації та прибутковості бізнесу, тобто побудови ефективної системи управління підприємством і ухвалення рішень, які б забезпечували всю оптимальну структуру бізнесу. Довготривалість, стійкість ефекту зниження податкового тягаря можуть бути забезпечені шляхом ефективного вкладення коштів у виробництво, розвиток підприємства, зокрема, і коштів, що вивільняються від ефекту зниження податкового тягаря. Оптимізація оподаткування і податкове планування повинні базуватися також на підтримці платниками податків своєї цінової конкурентоспроможності на ринку, враховуючи, що значна частина податків включається до ціни реалізації товарів та оплачується споживачами.

Таким чином, запроваджуючи корпоративний податковий менеджмент, підприємство повинне мати на меті не тактику мінімізації податків, а стратегію оптимального управління податковими потоками та підприємством у цілому.

Використання оптимізаційних підходів у податковому плануванні вимагає чіткого визначення критеріїв і обмежень податкової оптимізації. У кожному конкретному випадку критерії оптимальності варіанту здійснення господарської діяльності та ті обмеження, у межах яких повинен знаходитись оптимальний варіант, визначаються самим платником податків. Єдиним загальним обмеженням за будь-яких критеріїв оптимізації є чітке дотримання норм законодавства.

Існують такі критерії оптимізації податків:

1. Мінімум податкових платежів суб’єкта господарювання протягом податкового періоду.

2. Мінімум податкових платежів за весь період функціонування підприємства (проектний підхід).

3. Забезпечення рівномірності формування податкових зобов’язань у відповідності з існуючими фінансовими ресурсами ( логістичний підхід, який базується на фінансових потоках).

4. Максимум будь-якого з наведених вище показників, які відображають фінансовий результат.

5. Прирощення податкових платежів на одиницю приросту фінансового результату.

Критерії 1-4 є статичними, а критерій 5 – динамічний.