15. Перевезення небезпечних вантажів.

Європейська Угода про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів. 30 березня 1957 р

У цій Угоді йдеться про «транспортні засоби» — автомобілі, тягачі з напівпричепами, причепи й напівпричепи, що відповідають визначенням,за винятком транспортних засобів, що належать збройним силам однієї з Договірних Сторін або перебувають у підпорядкуванні цих збройних сил. У свою чергу, термін «небезпечні вантажі» означає речовини і предмети, що не допускаються до міжнародного дорожнього перевезення, згідно з положенням додатків A і B, або допускаються до такого з дотриманням визначених умов. Додатки до цієї Угоди є її невід’ємною частиною. Конвенція передбачає також можливість збереження кожної Договірної Сторони за собою права регламентувати або забороняти ввезення на свою територію небезпечних вантажів з причин, інших, ніж безпека в дорозі.

Водій має мати такі документи:

1. накладна CMR;

2. свідоцтво про допуск на перевезення небезпечного вантажу

3. свідоцтво про допуск транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу

4. спеціальний дозвіл дозвільної системи країни по тій території, по якій буде перевозитися вантаж

5. письмова інструкція водіям

6. узгодження маршруту руху

7. поліс-угода обов’язкового страхування відповідальності

16.Спеціалізований рухомий склад.

До спеціалізованого рухомого складу автомобільного транспорту (СРС АТ) належать автомобілі та автопоїзди, призначені для перевезення одного або кількох однорідних вантажів і обладнані різними пристроями, які забезпечують цілісність вантажів, механізацію вантажно–розвантажувальних робіт і ефективне використання в різних дорожніх та кліматичних умовах.

Вимоги до спеціалізованого рухомого складу:

1) здатність перевозити різні вантажі;

2) наявність пристроїв для навантаження і розвантаження вантажів;

3) прохідність у різних дорожніх умовах.

17. Умови перевезень забезпечуються за рахунок:

- Монреальської конвенції (Конвенція про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень від 28.05.1999 року);

- Варшавської конвенції (Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень від 12.10.1929 року) зі змінами відповідно до глави I Гаазького Протоколу від 28.09.1955 року;

- Законодавства України про повітряний транспорт;

- Загальних умов перевезень пасажирів і багажу, встановлених Міжнародною асоціацією повітряного транспорту («General Conditions of Carriage /passenger and baggage/», IATA).

Організація перевезень пасажирів має забезпечувати:

• своєчасне, повне та якісне задоволення потреб населення в перевезенні автомобільним транспортом;

• захист прав споживачів під час транспортного обслуговування;

• організацію обстеження та облаштування автобусних маршрутів загального користування, що плануються для відкриття.

Організація обстеження та облаштування маршрутів, що плануються для відкриття, покладається на організаторів пасажирських перевезень автомобільним транспортом загального користування та передбачає:

• вивчення попиту населення на перевезення шляхом опитування чи обстеження пасажиропотоків на існуючій транспортній мережі або на окремих маршрутах чи ділянках автобусних маршрутів загального користування;

• обстеження доріг та визначення заходів, необхідних для облаштування (дооблаштування) маршрутів для безпечних перевезень пасажирів;

• складання розкладів руху;

• виготовлення, узгодження та затвердження схеми автобусного маршруту.

До початку здійснення перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, що відкривається, організатору пасажирських перевезень попередньо необхідно:

• скоординувати розклад руху автобусів на маршруті з іншими автобусними маршрутами, а також з розкладами руху інших видів пасажирського транспорту;

• провести в установленому законодавством порядку конкурс на визначення автомобільних перевізників для роботи на автобусному маршруті загального користування;

• забезпечити на автобусних маршрутах загального користування контроль за рухом автобусів.