26. Звіт по залишкам та оборотам шин і акумуляторів на складі.
Аналітичний облік ведеться:
• шин – облік ведеться у картці до п. 7.1 Експлуатаційних норм середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затверджених наказом Мінтрансу та зв'язку від 20.05.06 р. N 488 , яка оформляється окремо на кожну шину для обліку її пробігу до повного зносу та списання;
• акумуляторів - у відомостях або картках довільної форми.
Податковий облік. Вартість окремо придбаних шин (акумуляторів) та послуг з їх монтажу включається до складу валових витрат на підставі пп. 5.2.1 або 5.4.10 Закону про прибуток - залежно від основного виду діяльності платника податку. Залишки таких шин (акумуляторів) на складі на кінець звітного періоду беруть участь у перерахунку приросту (убутку) запасів за п. 5.9 Закону про прибуток.
27. Звіт по наближення терміну зносу шин.
28.
Звіт про наближення терміну ТО.
Замовлення на ремонт реєструються документами "Попереднє замовлення на ремонт", в яких вказується автомобіль, причина звернення, перелік несправностей і запасних частин. У разі проведення ремонту в сторонньому автосервісі, попереднє замовлення на ремонт може бути роздрукований у вигляді наступного вигляді:
На підставі попередніх замовлень програма формує ремонтні листи - документи, що реєструють виконаний ремонт, технічне обслуговування, заміну шин і акумуляторів. У разі проведення ремонту на власній ремонтній зоні, документ "Ремонтний лист" виконує списання запасних частин зі складу підприємства, а у разі проведення ремонту на сторонньому автосервісі в документі зазначаються кількість та вартість виконаних робіт. Якщо в ремонті беруть участь водії, то час, витрачений на роботу, потрапить у табель обліку робочого часу водіїв.
№29 Аналіз показників виробітку.
У практиці економічної діяльності для планування, обліку, аналізу результативності й ефективності праці використовується система показників, яка дозволяє визначити продуктивність праці у масштабі окремого працівника, виробничої дільниці, підприємства, організації, галузі і суспільства в цілому. Показники продуктивності праці мають бути наскрізними, зведеними, порівняльними, мати високий ступінь узагальнення, бути універсальними у застосуванні. Продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до затрат праці (середньооблікової чисельності персоналу). Залежно від прямого або оберненого відношення існують два показники: виробіток і трудомісткість. Виробіток — це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника чи робітника за рік, квартал, місяць. Він вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до величини робочого часу, затраченого на його виробництво:
Де В — виробіток;
Q—обсяг виробленої продукції;
Т — затрати робочого часу.
Чим більший виробіток продукції за одиницю часу або чим менші затрати часу на одиницю продукції, тим вищий рівень продуктивності праці.
Розрізняють показники виробітку залежно від одиниці виміру робочого часу (знаменник показника – затрати праці на виробництво продукції – Т).
Вони можуть бути виміряні:
у відпрацьованих людино-годинах;
у відпрацьованих людино-днях;
у людино-місяцях, людино-роках (ці одиниці часу еквівалентні середній чисельності працівників за відповідний період).
У промисловості виробіток розраховується як відношення обсягу продукції, що виготовляються, до середньоспискової чисельності промислово-виробничого персоналу за той самий період часу.
На транспорті виробіток розраховується як відношення обсягу перевезень (т/км) до чисельності працівників, які зайняті цими перевезеннями.
У сфері послуг показник виробітку визначається відношенням вартості послуг без вартості матеріальних витрат на їх надання за певний період до середньооблікової чисельності персоналу сфери послуг за цей самий період.
У масштабі економіки рівень продуктивності праці (виробітку) у сфері матеріального виробництва визначається відношенням величини новоствореної вартості — національного доходу — за певний період (рік) до середньооблікової чисельності персоналу, зайнятого у сфері матеріального виробництва протягом цього періоду.
№ 30 Ціни та цінова політика на світовому ринку транспортних послуг.
Ціни і цінова політика - найважливіші елементи зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Саме від рівня цін на товари залежать комерційні результати діяльності підприємства, а обрана ним цінова політика справляє вплив на ефективність роботи суб'єктів ЗЕД на світовому ринку.
Цінова політика - це визначення рівня цін і можливих варіантів їх зміни залежно від цілей та завдань, що стоять перед підприємством у короткотерміновому та в довгостроковому періодах.
Основна мета цінової політики підприємства полягає у тому, щоб установити на свій товар таку ціну і змінювати її залежно від ситуації на ринку так, щоб опанувати певним його сегментом, досягти бажаного обсягу прибутку, тобто вирішити завдання, пов'язане з реалізацією товару в певній фазі його життєвого циклу, відреагувати на діяльність конкурентів тощо. Визначення рівня ціни в ЗЕД відбувається на основі двох видів цін: тих, що публікуються, і розрахункових.
№ 31 Фактори ціноутворення в ЗЕД.
Розраховуючи зовнішньоторгові ціни, слід брати до уваги, що по-перше, світовий ринок має досить складну олігополітичну структуру з широким спектром окремих автономно функціонуючих ринків, яким властива "власна" структура цін i специфічні особливості попиту та пропозиції.
При визначенні цін зовнішньоекономічних угод треба враховувати умови постачання й тарифи, що склалися на світових ринках.
Тарифи на зовнішньоторговельні перевезення розраховуються залежно від діючих світових тарифів і міжнародних правил "ІНКОТЕРМС".
"ІНКОТЕРМС" - це базові умови купівлі-продажу, тобто звід правил, що мають факультативний, необов'язковий характер.
Інформацію про ціни світових товарних ринків прийнято підрозділяти на кілька груп.
Контрактна ціна - це конкретна ціна, що погодили між собою продавець і покупець у ході переговорів, що, як правило, нижче ціни пропозиції постачальника.
Довідкові ціни - це ціни продавця, що публікуються в спеціалізованих виданнях, бюлетенях, а також у періодичній літературі, у газетах, журналах, у каналах комп'ютерної інформації.
Біржові ціни - це ціни на товари, торгівля якими проводиться на товарних біржах.
І так процес формування ринкових цін на експортні товари включає ряд етапів: постановку задач ціноутворення, визначення попиту, проведення аналізу цін товарів конкурентів, вибір методу встановлення цін, визначення кінцевої ціни та правил її майбутньої зміни. Встановлення ціни на експорті товари - процес, який складається з цілого ряду етапів:
робиться оцінка попиту, яка свідчить про кількість товару, який можна реально продати на ринку за визначений проміжок часу
аналіз цін конкурентів для використання їх в якості бази
вибрати для себе один з багатьох методів ціноутворення
встановлення кінцевої ціни на товар.
В ринкових умовах ціноутворення являється досить складним процесом. Але не дивлячись на це, існують загальні підходи до визначення ціни на товари, послуги.
На процес ціноутворення впливає багато факторів. Перш ніж встановити кінцеву ціну фірма повинна враховувати законодавчу базу в певному регіоні, тобто звернути увагу на рівень державного регулювання, визначити рівень і динаміку попиту, характер конкуренції.
№ 32 Витратний та ринковий підхід до встановлення ціни на виконання перевезень.
Витратний підхід заснований на припущенні, що вартість перевезення дорівнює вартості витрат на його використання, доведення до робочого стану й амортизацію. Цей підхід до розрахунку вартості влаштовує покупця, тому що він може документально відстежити витрати на використання послуг перевезення, таким чином, переконатися, що ця вартість виправдана. Але він не вигідний для продавця, оскільки останній одержить суму, рівну тільки понесеним витратам за надання послуг перевезення, тобто без прибутку.
Порівняльний (ринковий) підхід до встановлення цін на виконання перевезення припускає використання прийому порівняння послуг. Сутність підходу полягає в порівнянні послуг, що надаються іншими компаніями, з аналогічними по призначенню, якості і корисності послугами, які були надані на цей час на аналогічному ринку.
Цей підхід дає так звану "справедливу ціну", тобто таку ціну, за яку продавець, який володіє інформацією про ринкову вартість аналогічних послуг, готовий їх, а покупець, який також володіє повною інформацією про вартість таких послуг і ринкову вартість аналогічних послуг, готовий скористатися саме вашими послугами перевезення. Тобто ціна встановлюється ринком і влаштовує як продавця, так і покупця.
№ 33 Витратний механізм ціноутворення
Суть витратного підходу полягає в тому, що величина ціни товарустає в безпосередню залежність від витрат виробництва ізвернення, що представляють витрати, витрати в грошовій формі на виробництвоі реалізацію одиниці товару.
Характеризуючи витратний підхід, полягає в необхідності встановлення виду витрат, напідставі яких визначається ціна. Найчастіше використовуються середні витрати в розрахунку на одиницю товару з усієї кількості (партії) виробляються і товарів, що продаються. Однак можуть бути застосовані і граничні витрати, під якими розуміється приріст загальних витрат, обумовлений збільшенням виробництва та продажу на одну одиницю.
У цілому в економіці більша частина витрат (виробничих витрат) припадає на працю, тому основною складовою ціни будь-якого продуктубудуть виступати витрати, пов'язані з оплатою праці, що витрачається навиробництво як товару, так і матеріалів, з яких він виготовляється.
Але крім витрат на оплату праці будь-який підприємець несе витрати, пов'язані із залученням основного капіталу, і, отже,ціна повинна включати і ці витрати, інакше підприємець не зможевідшкодувати їх і понесе збитки.
За інших рівних умов ціна тим вище, чим вище грошова заробітнаплата (потреба в праці), тобто чим нижче продуктивність праці тачим вище капітальні витрати.
Витратний механізм ціноутвореннябудується з урахуванням тієї обставини, що виробник і продавець товару повинні, продаючи товар за певною ціною, що не тільки відшкодовувати витрати, але й отримувати додатково дохід у вигляді прибутку.
Залишаючи осторонь дослідження та тлумачення природи прибутку і правомірності її отримання тими чи іншими агентами, учасниками процессу виробництва і звернення, будемо розглядати прибуток як додаткову (понад собівартості, витрат) плату, яку змушений або зобов'язаний вноситипокупець товару, щоб мати можливість придбати одиницю товару. Це своєрідний податок на споживача, але не з боку держави, а з боку продавця. Можливість отримувати прибуток покликана стимулювативиробника і дозволити йому вкладати кошти в розвиток виробництва і торгівлі.
За духом і змістом витратний механізм ціноутворення найбільш відповідає централізовано керованій економіці і призначається цінами.
Разом з тим елементи витратного підходу в явній формі властиві й ринковій економіці, є частиною ринкового механізму.
В умовах централізованої економіки підприємства, фірми,підприємці, визначивши сукупні витрати виробництва і обігукалькуляційним або іншим способом і на їх основі питомі витрати врозрахунку на одиницю товару (середні або граничні), підсумовують їх з прибуткомвід реалізації одиниці продукції, встановлюють ціну.
Надбавки до цін представляють собою найчастіше акцизний збір чиінші види податків, наприклад податок з обороту, податок з продажу, що включаються вціну. А знижки з ціни - це державні дотації, що дозволяють продаватитовар за ціною, нижчою від ціни виробництва.
При призначенні ціни державними органами сукупні витрати, тоє собівартість одиниці товару, обчислюють у масштабі не одногопідприємства, а цілої галузі або всього господарства країни, тобто цесередні витрати на виробництво та обіг одиниці товару по великійгрупі підприємств, що виробляють та реалізують даний товар. Якщо держава не зацікавлена в розширенні продажу і споживання товарів, самі товари не є соціально значимими, тобто предметамипершої необхідності, а є скоріше предметами розкоші, задовольняютьшкідливі потреби, то на них вводиться державна цінова надбавка ввигляді акцизного збору чи інших видів податків і зборів на користьдержавного бюджету.
Якщо ж виявляється, що витратна ціна на товари першої необхідностістає соціально недоступною для ряду споживачів, то державніоргани забезпечують знижки з ціни за допомогою грошових дотацій здержавного або місцевого бюджетів. Витратний ціновий механізм впливає перш за все на ціну пропозиції.