34. Ринковий механізм ціноутворення на міжнародні транспортні послуги

Одним з головних умов раціональної організації діяльності транспорту та його прибутковості є грамотне, якісне і планомірне формування цін натранспортні послуги, а там, де неможливе створення конкурентного середовища, проведення виваженої тарифної політики держави.  Транспортний тариф - це плата за послуги з переміщення. 

Його роль у діяльності того чи іншого виду транспорту транспортного підприємства важко переоцінити, оскільки від рівня тарифів залежить прибутковість, а значить, і фінансова стабільність, виживаність у конкурентній боротьбі. У ринковій економіці існують як вільні тарифи, що складаються в залежності від попиту і пропозиції, так і фіксовані. Останні застосовні в основному до природних монополій. Якщо говорити про вільні тарифи, то вони є результатом протистояння попиту і пропозиції. Попит визначається його величиною на потребу в переміщенні. Він, у свою чергу, залежить від масштабів національного виробництва, доходів та платоспроможності клієнтури, рівня діючих тарифів. Платіжний попит відображає поведінку споживачів.  На відміну від попиту пропозиція характеризує поведінку виробників, їх реакцію на попит, що визначається рівнем тарифів, ціною на ресурси, необхідні для розширення виробництва або функціонування його в колишніх масштабах, розміром прибутку на вкладений капітал і рядом інших факторів. Будь-якетранспортне відомство, як і будь-яка фірма, намагається розрахувати свою ціну, яка складається з витрат і прибутку. Чим нижче витрати, тим вище прибуток при тій же ціні. Ціна ж залежить від частки даного виду транспорту або окремої фірми в загальному обсязі перевезень, від виду конкурентного ринку. Якщо в умовах олігополії та чистої монополії виробники можуть впливати на тарифи, то в умовах досконалої конкуренції така можливість відсутня повністю і дуже незначний вплив на них може бути в умовах монополістичної конкуренції. У підсумку, які б тарифи не визначали транспортні фірми для своїх послуг, в кінцевому рахунку, їх встановить транспортний ринок з урахуванням всіх названих чинників, що впливають на ціноутворення.  Інакше йде справа з фіксованими тарифами. У найзагальнішому вигляді, як і вільні тарифи, вони включають витрати і прибуток. Але все питання в тому, які витрати повинні бути закладені в основу цих тарифів. З наукової точки зору не можна визнати правильною існувала до недавнього часу практику визначення тарифів окремо для кожного виду транспорту. Справа в тому, що транспортний ринок представлений всіма видами транспорту, конкурують між собою, кожен з них певною мірою замінимо іншими видами транспорту, оскільки всі вони зайняті одним видом діяльності - переміщенням. Громадський попит існує на кожен вид транспорту, і при визначенні фіксованих тарифів треба брати до уваги всю сукупність послуг даного виду, тому що у всіх них суспільствопотребує. Основою розрахунків фіксованих тарифів повинні бути не середні витрати або більш високі в порівнянні з ними на тому ж залізничному транспортіі навіть не середні по всіх видах транспорту, а витрати на самому високовитратним виді транспорту. При цьому на самому високовитратним виді транспорту треба брати середні витрати за аналогічною групі підприємств. В іншому випадку, вид транспорту, де найвищі витрати, не зможе функціонувати через відсутність прибутку. При ринковому освіту тарифів такого положення не може відбутися, тому що попит суспільства існує на всі види транспорту. А тому і самий високовитратний вид транспорту теж отримує прибуток, хоча менше, ніж інші. Всі інші будуть отримувати прибуток вище середньої. Такий підхід пояснюється тим, що на транспорті подібно сільському господарству діє фактор обмеженості. Тільки там кращих і середніх земель, а тут обмеженість транспортного полігону і наявність у ньому обмеженої кількості шляхів сполучення з самими мінімальними і середніми витратами. При такому положенні на транспорті, як і в сільському господарстві, в основу ціноутворення повинен бути покладеносаме цей принцип, тому що тільки при ньому можливо, як про це говорить сільськогосподарська практика всіх країн, залучити всі придатні до обробки землі, а в нашому випадку - всі придатні до експлуатації шляхи сполучення.  В умовах ринкової економіки і супутньої їй конкуренції з іншими видами транспорту однієї з головних завдань транспорту тепер є боротьба, як мінімум, за збереження, а по можливості і за збільшення обсягів перевезень вантажів і пасажирів. Це положення, зокрема, для залізничного транспорту є найважливішим, оскільки, будучи природним монополістом, він несе в порівнянні з іншими видами транспорту найбільші втрати при зниженні обсягу перевезень. Характернев даний час падіння обсягу перевезень вантажу залізничним транспортом відбувається як внаслідок загального падіння обсягу виробництва, так і в результаті проведеної на залізничному транспорті тарифної політики, не досягає однієї з основних цілей - стимулювання перевезень залізничним транспортом.  Основні напрями вдосконалення тарифної політики можна розглянути на прикладі вантажних перевезень. За ступенем впливу конкуренції з боку інших видів транспорту вантажні перевезення можна розділити на дві групи: 

- Перевезення, при здійсненні яких залізничний транспорт конкурує з іншими видами транспорту;  - Перевезення, які можуть бути виконані лише залізничним транспортом. До них відносяться в основному масові перевезення вантажів на значні відстані.