22. Планування рентабельності майбутніх рейсів.

При розв’язанні транспортної задачі звичайно метою є зменшення витрат на перевезення при постійних тарифах на перевезення одиниці вантажу. Але працівників більше цікавлять не витрати, а отриманий прибуток.

Рентабельність виробничої діяльність (окупність витрат) R з обчислюється шляхом відношення прибутку від реалізації (Прп) до суми витрат по реалізованій продукції (З). Для транспортного підприємства Прп - прибуток від перевезень, а З - витрати на здійснення перевезення

23. Розробка заходів по зниженню витрат та управління їх структурою та обсягом.

Найголовніші заходи щодо зниження собівартості можуть бути визначені з наступних положень. Експлуатаційні витрати поділяють на залежні від пробігу (тобто від обсягу перевезень і йому пропорційні) і не залежні від пробігу, за обсягом приблизно постійні при певній величині господарства. основна частина витрат припадає на матеріальні витрати і витрати на оплату праці.

Таким чином, загальні витрати на експлуатацію можуть бути знижені за рахунок наступних заходів: підвищення загальної продуктивності праці шляхом впровадження нової техніки і технології з утримання рухомого складу, стимулювання і правильної організації праці всього обслуговуючого персоналу, скорочення питомої витрати електроенергії та пального.

На собівартість перевезень впливає ряд техніко-експлуатаційних показників роботи АТП: створення необхідної виробничо-технічної бази для технічного обслуговування та поточного ремонту транспортних засобів (автомобілів, причепів і напівпричепів), оснащення її необхідними засобами механізації та автоматизації; укомплектування транспортної компанії кваліфікованими фахівцями і ремонтними робітниками ; впровадження прогресивних режимів технічного обслуговування та поточного ремонту; вдосконалення організації і управління технічною службою автотранспортного підприємства, поліпшення забезпечення матеріалами, запасними частинами, вузлами і агрегатами; підготовка водійського складу з урахуванням роботи автомобіля в усі дні тижня. За допомогою економіко-математичних методів та програмного забезпечення здійснюється оптимальне планування перевезень вантажів, що забезпечує зростання коефіцієнта використання пробігу, а це, у свою чергу, впливає на зниження змінних і частини постійних витрат.

Підвищення коефіцієнта призводить до зростання продуктивності автомобілів без збільшення пробігу, а, отже, без збільшення змінних витрат. Залишаються незмінними і постійні витрати.

Дотримання режимів технічного обслуговування і регулювання автомобільних двигунів є одним із шляхів зниження собівартості перевезень. Створення спеціалізованих відділень з обслуговування та ремонту апаратури, електрообладнання двигунів, акумуляторних батарей, вибір раціональних шляхів руху на різних передачах, дотримання норм тиску в шинах. Технічний стан транспортних засобів, їх надійність в експлуатації багато в чому залежать від кваліфікації ремонтних робітників, зайнятих технічним обслуговуванням та поточним ремонтом рухомого складу. Правильна експлуатація автомобілів вимагає від працівників глибоких знань і виробничого досвіду. Придбання навичок правильного вибору передач дозволяє створити оптимальний режим роботи двигуна, підвищити термін служби трансмісії і гальм.

Вибір найбільш оптимального маршруту. Необхідність маршрутизації перевезень вантажів обгрунтовується ще й тим, що маршрути дають можливість складання проектів поточних планів і оперативних заявок на транспорт, що виходять з дійсних обсягів перевезень.

Таким чином, розробка обгрунтованих маршрутів і проектів планів перевезень сприятиме своєчасному і безперебійному виконанню поставок вантажу замовникові.

Зниження собівартості перевезень можливо також в результаті зміни техніко-економічних факторів.

Економію від зниження витрат на перевезення розраховують з урахуванням наступних техніко-економічних чинників:

- Підвищення технічного рівня; - Вдосконалення організації праці та експлуатації транспортних засобів; - Удосконалення управління;

- Поліпшення використання основних фондів;