Топографічна анатомія сечоводів.

Це парний трубчастий орган, який відводить сечу від ниркових мисок у сечовий

міхур (vesica urinaria; див. мал. 266). Він дещо сплощений, має форму циліндричної

труби завдовжки 28—34 см. Діаметр сечоводів неоднаковий на всьому протязі, розши-

рені ділянки чергуються зі звуженими. У місцях звужень діаметр сечоводу становить

2—3 мм, а в розширених — 0,5—1 см. Стінка сечоводу містить два шари непосмуго-

ваної м'язової тканини: внутрішній поздовжній і зовнішній циркулярний. У тазовій

частині сечовід набуває третій — зовнішній поздовжній м'язовий шар (сечовідна піхва

Вальдеєра), який тісно зв'язаний з м'язовою оболонкою сечового міхура.

Слизова оболонка сечоводу має численні поздовжні складки, що зумовлюють

зірчастий вигляд органа на поперечному розрізі. У місці впадання сечоводу в сечо-

вий міхур (у верхньому куті трикутника сечового міхура (trigonum vesicae) розташо-

вана велика складка слизової оболонки, що містить у своїй товщі м'язові волок-

на — valvula ureteris. Вона відіграє роль клапана, що перешкоджає міхурово-сечовід-

ному рефлюксу.

Сечовід має черевну (pars abdominalis) і тазову (pars pelvina) частини. Іноді виді-

ляють міхуровий відділ, на протязі якого сечовід лежить у товщі стінки сечового

міхура. Починається сечовід від звуженої частини ниркової миски, де розташоване

перше звуження сечоводу (isthmus ureteris). Два інші звуження розташовані в місці

переходу сечоводу в тазову частину, де він пересікає клубові судини, і в місці впа-

дання в сечовий міхур. На рівні нижнього кінця нирки сечовід може перехрещува-

тися з додатковою нирковою артерією, яка нерідко стискає його. Нижче сечовід,

переміщуючись спіралеподібно, лежить на передньозовнішній поверхні великого

поперекового м'яза, а підходячи до клубових судин — на його передньовнутрішній

поверхні. Приблизно на середині великого поперекового м'яза сечовід ззаду пере-

хрещують яєчникові або яєчкові судини, а спереду — статево-стегновий нерв

(n. genitofemoralis). Близькість сечоводу до цього м'яза пояснює особливості болю при

нирковій коліці, який іррадіює по внутрішній поверхні стегна в яєчко (у жінок —

у великі соромітні губи).

Черевна частина правого сечоводу розташована між нижньою порожнистою ве-

ною медіально і між сліпою та висхідною ободовою кишками латерально, а спереду

її пересікає брижа тонкої кишки (3—5 см від клубово-сліпокишкового кута). По-

близу сечоводу можна виявити червоподібний відросток, розташований заочеревин-

но, що значно утруднює диференціальну діагностику апендициту та ниркової колі-

ки. Лівий сечовід межує латерально з низхідною ободовою кишкою, спереду —

з брижею сигмоподібної ободової кишки, медіально — з черевною частиною аорти.

Проекційну лінію черевної частини сечоводу проводять через кінці поперечних від-

ростків поперекових хребців ззаду і через бічний край прямого м'яза живота спере-

ду. На рівні термінальної лінії сечовід входить у таз, перехрещуючись спереду ліво-

руч із загальною клубовою артерією, праворуч — із зовнішньою клубовою ар-

терією.

Кровопостачання. Постачають сечоводи кров'ю у верхньому відділі ниркова

артерія, в середньому — черевна частина аорти та яєчкова (яєчникова) артерії, в

нижньому — верхня артерія сечового міхура (із системи внутрішньої клубової ар-

терії). Венозна кров від сечоводів відтікає в основному системами ниркової та внут-

рішньої клубової вен.

Лімфа від верхнього відділу сечоводу прямує в лімфовузли воріт і ніжок нирок,

від середнього — в парааортальні та ретрокавальні лімфатичні вузли, від нижнього —

у клубові лімфовузли.

Доступи до плечового суглобу.

З усіх доступів до плечового суглобу найбільш безпечним і часто застосовуваним можна вважати передньолатеральну доступ по Лангенбека, що дозволяє уникнути пошкодження двоголового і дельтоподібного м'язів Латеральні і задні доступи застосовують рідше, що пов'язано з більшою ймовірністю поранення пахвового нерва {п. axillaris) і, отже, розвитку паралічу дельтоподібного м'яза (т. deltoideus). Орієнтирами для розрізу служать акроміаль- ний відросток лопатки, великий і малий горбки

плечової кістки і межбугорковой борозни. Розріз довжиною 10 см починають від акроміального відростка лопатки і ведуть вниз по ходу медіальної борозни двоголового м'яза плеча {sulcus bicipitalis medialis). розсікають шкіру, підшкірну клітковину, фасцію плеча і апоневроз дельтоподібного м'яза, дельтовидний м'яз поділяють тупо по ходу волокон. розсунувши гачками м'яз, пальпаторно визначають великий (з латеральної сторони) і малий (з внутрішньої сторони) горбики. визначаютьсухожилля довгої головки двоголового м'язи, розташоване в медіальній бороз

20)