Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сташків "Право соціального обслуговування".doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2.84 Mб
Скачать

Глава 1

Право соціального обслуговування як підгалузь права

25

послуг. Відповідними коштами розпоряджається не людина, а установа, що надає соціальні послуги. Обсяги грошових виплат можуть бути декларативними, такими, що не покривають не­обхідних витрат, і дуже рідко реальними з огляду на мету їх надання. Витрати на соціальні послуги завжди відповідають ринковим реаліям. Соціальні послуги не можна декларувати, їх можна лише реально надавати.

Вважається загальноприйнятим, що пенсії є основним видом соціального забезпечення, а грошова допомога — допоміжним. Цього не можна сказати щодо соціальних послуг, отримувачами яких є люди похилого віку й інваліди, особливо, коли вони пе­ребувають в інтернатних установах. Для таких осіб соціальне обслуговування виходить на перше місце порівняно з пенсіями та грошовими допомогами.

Мережа соціальних служб і якість соціальних послуг, які вони надають, залежать від рівня розвитку економіки того чи іншого регіону України. Уже зараз помітні певні відмінності, а з часом їх буде все більше і більше. Це стосується також і пра­вового регулювання соціального обслуговування на регіональ­ному рівні. На загальнодержавному рівні визначаються лише принципи соціальної політики у сфері соціального обслугову­вання та здійснюється правове регулювання найсуттєвіших суспільних відносин, які виникають між надавачами й отриму­вачами соціальних послуг.

1.2. Поняття права соціального обслуговування, його предмет, методи та система

І. Право соціального обслуговування — це сукупність пра­вових норм, які регламентують порядок отримання вразливими верствами населення на некомерційній основі соціальних послуг з боку спеціально створених для цього або наділених відповід­ними повноваженнями соціальних служб.

Як складова права соціального забезпечення, право соціаль­ного обслуговування має спільні й суттєво відмінні риси з пенсій-

ним правом та допомоговим правом, що вказує на наявність у праві соціального забезпечення окремих галузей права. Остан­ні розрізняються за:

  1. предметом правового регулювання. Ним є суспільні відносини, які виникають з приводу призначення пенсій у зв'язку з постійною втратою працездатності (пенсійне право) та грошових допомог у зв'язку з тимчасовою втратою працездат­ності чи роботи і несення додаткових витрат (допомогове право), надання соціальних послуг і натуральної допомоги (право со­ціального обслуговування). Таким чином, кожна підгалузь має свій відособлений предмет правового регулювання;

  2. наявністю відокремленої правової бази. Кожна підга­лузь права соціального забезпечення має однорідну сукупність правових актів, які діють автономно один від одного. Правовід­носини у сфері пенсійного забезпечення регулюються кількома десятками законів і конкретизуються підзаконними актами центральних органів виконавчої влади. Правовідносини у сфері допомогового права і права соціального обслуговування регулю­ються базовими законами, нормативно-правовими актами цен­тральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцево­го самоврядування, а також локальними нормативними актами. їх кількість, самостійність у регулюванні певних груп суспіль­них відносин, незалежність і суспільна значимість вказують, що ці підгалузі права соціального забезпечення інтенсивно формуються;

  3. специфічними внутрігалузевими правовими принци­пами. У праві соціального забезпечення діють не тільки загаль-ноправові, міжгалузеві та галузеві правові принципи, але й принципи, які охоплюють усі правові інститути певної підга­лузі. Останні якраз і підкреслюють самобутність вказаних під-галузей права соціального забезпечення;

  4. однорідністю правових інститутів. Підгалузі права соціального забезпечення складаються із сукупності правових інститутів, які регулюють схожі суспільні відносини залежно від виду соціального забезпечення. Такі групи правових інсти­тутів тісно взаємопов'язані між собою і становлять єдине ціле, тобто окрему підгалузь права;

  5. наявністю Загальної та Особливої частин. Загальна ча­стина підгалузі включає норми, що визначають мету і принци-

26