Глава 2

Правові засади реабілітації інвалідів

117

ступеня серйозності своєї інвалідності не можуть навчатися разом із працездатними працівниками, створюється спеціальна мережа навчальних закладів. Вони включають:

1. школи та центри навчання, в тому числі інтернати;

2. спеціальні коротко- та довготермінові курси для підготов­ки за певними спеціальностями;

3. курси підвищення кваліфікації для інвалідів. Система за­кладів залежить від віку інвалідів (для дітей і дорослих).

Професійна підготовка і перепідготовка інвалідів здійсню­ються відповідно до державних освітніх стандартів з урахуван­ням медичних показань і протипоказань для наступної трудової діяльності.

Під час навчання, професійної підготовки або перепідготовки інваліди мають право поряд із загальними на альтернативні форми навчання. Вони безкоштовно забезпечуються навчаль­ними посібниками і підручниками, їм у повному обсязі випла­чуються пенсія і стипендія. За умови позитивних вступних екзаменів вони мають перевагу при зарахуванні до вищих на­вчальних закладів.

2.10. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ ІНВАЛІДІВ 2.10.1. Право інвалідів на працю

Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни рівні перед законом та мають рівні конституційні права і свободи. Це положення конкретизоване в чинному законодавстві з різних галузей права. Так, ст. 2 Кодексу законів про працю (КЗпП) передбачає, що держава забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від положення, соціального і майнового станів, расової та національної приналежності, статі, мови, полі­тичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру за­нять, місця проживання та інших обставин. Під останнім ро­зуміють і стан здоров'я. Звідси випливає, що інваліди користу­ються такими самими трудовими правами, як і інші громадяни України.

У свою чергу, ст. 43 Конституції України та ст. 2 КЗпП, що гарантує право на працю, стосовно інвалідів конкретизовані в ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інва­лідів в Україні" від 21 березня 1991 p.: з метою реалізації твор­чих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індиві­дуальних програм реабілітації їм забезпечується право працю­вати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосо­вується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом. Відмова в укладанні трудового договору або в просуванні по службі, звіль­нення за ініціативи адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу у зв'язку з інвалідністю без його згоди не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню про­фесійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенням здоров'я інваліда.

Обмеження здатності до праці зумовлює необхідність запро­вадження додаткових гарантій забезпечення трудових прав ін­валідів. Як зазначено у ст. З КЗпП, гарантії щодо праці інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.

Право на працю належить до невід'ємних та невідчужуваних природних прав людини, і від нього не можна відмовитися. При­родними правами людина володіє з моменту народження і до смерті. Держава лише закріплює право на працю, охороняє його і створює умови для його реалізації. Вказане право розкриваєть­ся через такі принципи трудового права, як свобода праці, забо­рона примусової праці, відсутність обов'язку працювати тощо.

Право на працю — це забезпечена законом можливість лю­дини заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цьому праву відповідає обо­в'язок держави створювати умови для повної реалізації люди­ною права на працю, гарантувати їм рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовувати програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Правом на працю ін­валіди користуються у повному обсязі, і воно не може бути ніяким чином обмежене державою.

118