Глава 1

VI. Вплив на норми підгалузі права мають міжгалузеві прин­ ципи, зокрема такі:

1. участь громадських об'єднань, які представляють інтере­си вразливих груп населення та застрахованих осіб, у розробці, прийнятті, реалізації рішень з питань соціального забезпечення і захисту їх прав;

2. багатоканальність фінансування соціального забезпе­чення;

3. цільове використання коштів, що виділяються на соціаль­не забезпечення;

1. сприяння зайнятості та працевлаштування населення;

4. соціальний захист населення від ризиків перехідного до ринкової економіки періоду, від погіршення екологічної ситуа­ції, урбанізації тощо.

VII. Норми права соціального обслуговування пронизують такі принципи права соціального забезпечення:

1. законодавчого визначення умов і порядку здійснення со­ціального забезпечення;

1. урахування норм міжнародних актів у сфері соціального

забезпечення;

3. суспільної доцільності соціального забезпечення відповід­но до соціальних ризиків;

3. усезагальності права на соціальне забезпечення;

3. універсальності, диференціації та розмаїття видів соціаль­ного забезпечення;

4. забезпечення рівня життя не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом;

5. незменшуваності змісту й обсягу соціальних виплат і по­слуг при прийнятті нових законів;

6. безповоротності виплачених грошових сум та вартості надання соціальних послуг.

VIII. Як складова права соціального забезпечення, право со­ціального обслуговування має підгалузеві принципи. До них, зокрема, належать:

1. Принцип поваги до гідності особи та дотримання прав людини при наданні соціальних послуг (ст. З, 21, 28, 32, 48, 68

Право соціального обслуговування як підгалузь права 37

Конституції України). У законодавстві він закріплений як пра­во на гуманне і з повагою ставлення з боку суб'єктів, що надають соціальні послуги (ст. 10 Закону України "Про соціальні послу­ги", ст. 31 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Украї­ні" та ін.). Соціальні послуги, як правило, надаються не одно­разово, як у пенсійному чи допомоговому праві, а протягом певного часу, і соціальні служби постійно контактують зі своїми клієнтами. Такі взаємовідносини передбачають дотримання соціальними працівниками відповідних етичних норм. Обо­в'язок працівника соціальної сфери не тільки роз'яснити особі, яка перебуває у складній життєвій ситуації, належні їй права, але й допомогти в їх реалізації і при цьому ставитись до неї з повагою як до члена суспільства.

2. Принцип надання соціальних послуг безплатно або за часткову оплату. Стосується вразливих груп населення, які, як правило, через малозабезпеченість не можуть самостійно оплатити вартість тієї чи іншої послуги. Через це послуга, що надається безплатно або зі знижкою, отримала назву соціальної, тобто витрати на такі послуги відшкодовуються повністю чи частково за рахунок суспільства. Практично в кожному норма­ тивному акті, що стосується соціального забезпечення, вказу­ ються джерела фінансування. Так, у ст. 42 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" зазначено, що фінансування заходів з реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів, витрат на утри­ мання реабілітаційних установ здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, цільових страхових фондів, засновників реабілітаційних установ, добровільних пожертву­ вань та інших джерел, передбачених законом.

Вказаний принцип ще називають принципом доступності, в основу якого покладені пільгові умови надання соціальних послуг.

3. Принцип добровільності. Він означає, що людина з обме­ женими можливостями або та, яка потрапила у складні життє­ ві ситуації, має право самостійно або за допомогою законного представника звертатися до соціальних служб за наданням со­ ціальних послуг, за бажання відмовлятись від таких послуг. Згода на отримання соціальних послуг і відмова від них оформ­ ляється письмовою заявою особи, яка має це право, або її закон­ ного представника.

38