17. Комплексний аналіз конкуренції та конкурентів.

При вивченні фірм-конкурентів особлива увага приділяється питанням дослідження специфіки їх маркетингової політики, комерційної роботи та ринкових дій при паралельному порівнянні з можливостями та особливостями власного підприємства, а саме:

• методиці вивчення ринків;

• товарній політиці, включаючи технологію розробки нових товарів та складання оптимального асортименту;

• ціновій політиці;

• організації каналів просування товару, рекламі, засобам стимулювання збуту;

• кадровій політиці;

• методам ведення переговорів;

• особливостям контрактів тощо.

18. Оцінка конкурентного потенціалу підприємств та його здатності до конкурентного змагання.

Згідно з результатами досліджень відомого англійського економіста М. Портера, стан конкуренції на певному ринку можна охарактеризувати п'ятьма конкурентними силами:

- суперництво серед конкуруючих продавців;

- конкуренція з боку товарів, що є замінниками і конкурентноспроможних за ціною;

- загроза появи нових конкурентів;

- економічні можливості та торгові здібності постачальників;

- економічні можливості та торгові здібності покупців.

Модель п'яти сил конкуренції широко застосовується в процесі аналізу конкурентних сил та інтенсивності їхнього тиску на загальну конкурентну ситуацію в галузі.

Позицію підприємства в галузі визначають його конкурентні переваги, що поділяються на два основні типи:

- більш низькі ціни;

- диференціація товарів.

Низькі витрати відбивають здатність фірми розробляти, випускати і продавати порівнянний товар з меншими ви­тратами, ніж конкуренти.

Диференціація - це здатність забезпечити покупця унікальною продукцією або продукцією з більшою цінністю завдяки новим, особливим споживчим властивостям товару або післяпродажного обслуговування.

М. Портер розглядає три чинника утримання конкурентної переваги.

Перший чинник – визначається джерелом переваги.

Другий чинник – утримання переваги визначається кількістю наявних у фірми явних джерел конкурентної переваги перед конкурентами.

Третій чинник - постійна модернізація виробництва й інших видів діяльності. Надія на низькі якість і ефективність.

19. Сегментація міжнародних ринків: цілі, принципи та критерії.

Міжнародна сегментація ринку — процес ідентифікації специфічних сегментів потенційних споживачів у вигляді групи країн або груп індивідуальних покупців з однаковими характеристиками, що з великою вірогідністю продемонструють схожу поведінку під час купівлі.

Сегмент міжнародного ринку — група споживачів з однаковими очікуваннями та вимогами до товарів, незважаючи на культурні та національні відмінності.

Метою сегментації ринку є пошук власної ринкової ніші — вузького сегмента ринку з чітко обмеженою кількістю споживачів та асортименту товару.

Процес сегментації проходить певні стадії:

1. Виділення груп споживачів за однією або кількома ознаками та характеристика їх можливої кількості.

2. Визначення величини сегмента та його місткості.

3. Оцінка ефективності сегмента.

Вихідним пунктом сегментації ринку виступає вибір критеріїв. Вимоги, які вони повинні задовольняти, різні. Найважливіші з них полягають у необхідності:

o виявити взаємозв'язки у способах дій покупців;

o бути вимірними;

o давати характеристику ступеню стабільності у часі;

o враховувати претензії сегменту стосовно доцільності розробки щодо нього маркетингової політики;

o допускати утворення досить великих сегментів (аспект витрат).