4. Особливості реформування професійної, вищої й педагогічної освіти

В галузі вищої освіти передбачається як стратегічне завдан­ня — перехід до гнучкої, ступеневої системи підготовки фахівців для підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, підне­сення вищої освіти в Україні на рівень досягнень найбільш розви­нених країн світу шляхом здійснення ряду міжнародних проектів та інвестицій. Проектується також дальше підвищення рівня і ефек­тивності наукових досліджень у вищій школі.

Певна річ, основною, найбільш важливою і необхідною лан­кою реформування і оновлення освіти є загальна середня освіта, яка повинна забезпечувати максимальний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і вироб­ництво, екологічне виховання, фізичне вдосконалення. Українсь­ка держава гарантує молоді право на отримання повної загальної середньої освіти і оплачує її здобуття. Повна загальна середня освіта в Україні є обов’язковою і може отримуватися у різних типах за­кладів освіти.

У сучасних умовах загальноосвітня школа виступає важливим фактором відродження нації, виховання у молоді національної сві­домості і гідності, активним засобом боротьби з національним нігі­лізмом, з проявами комплексу національної неповноцінності, ниж­чості, відступництва від своєї нації. Принцип єдиної трудової політех­нічної школи на основі ідей гуманізму, демократії та інтернаціоналізму означає надання всім дітям рівних можливостей для одержання осві­ти, відображає єдність і взаємозв’язок усіх ступенів загальної серед­ньої освіти, її безперервність, наступність всіх компонентів навчаль­но-виховної системи — мети, змісту, методів, засобів і організаційних форм. Школа діалектично поєднує національний та інтерна­ціональний зміст освіти, забезпечує вступ до скарбниць світової куль­тури, необхідний рівень міжнаціонального спілкування.

Державна система загальної середньої освіти відокремлена від церкви і носить світський характер. Найважливішими напрямами відродження школи є: реалізація в навчанні та вихованні підроста­ючого покоління ідеї народності на основі засвоєння позитивних традицій національних культур українців та інших народів, що про­живають в Україні, відродження ролі школи в розвитку культури народу; демократизація всіх сторін шкільного життя, перетворення школи з відомчої ідеологічної установи в громадсько-державний інститут, відхід від жорсткого одержавлення і регламентації її дія­льності, широкий розвиток самодіяльних засад, залучення громад­ськості до визначення і здійснення шкільної політики; індивідуалі­зація навчально-виховного процесу, організація його з урахуван­ням здібностей, нахилів, інтересів дітей та їхнього інтелектуального, фізичного і психічного розвитку, диференціація, яка передбачає варіативність змісту, форм і методів навчання та виховання; інтег­рація зусиль всіх соціальних інститутів виховання — сім’ї, школи, позашкільних установ, виробничих колективів, громадських орга­нізацій для поліпшення виховання підростаючого покоління.

Зміст навчального матеріалу загальної середньої освіти поді­ляється на державний і шкільний компоненти.

Гімназії та ліцеї працюють за спеціальними навчальними пла­нами, які розробляються педагогічними колективами спільно з ви­щими навчальними закладами. Міністерством освіти України роз­роблений базовий навчальний план гімназії, який передбачає широкий спектр предметів за вибором: мови народів України, сти­лістика української мови, старослов’янська мова, латина, грецька мова, народознавство, ораторске мистецтво, поетика, логіка, істо­рія, культура, етнографія, людина і суспільство, вступ до філосо­фії, основи екології та економіки, ритміка, хореографія тощо.

Базовий навчальний план ліцею диференціює навчальну ро­боту учнів за основними профілями: філологічний, історико-фі- •*

лософський, художньо-культурний, фізико-математичний, біоло- го-хімічний, економічний, технічний. їх кількість і зміст визнача­ються конкретним педагогічним колективом відповідно до потреб учнів і кадрового та навчально-методичного забезпечення. Додат­кові предмети в ці навчальні плани вводяться залежно від напря­мів і профілів: основи етики, естетика, культура та мистецтво Укра­їни, основи моделювання та конструювання тощо. Для учнів від­криваються широкі можливості щодо вибору додаткових курсів. Зокрема, на технічному профілі ліцею можуть пропонуватись: мі­кропроцесорна техніка, електротехніка, електроніка і радіотехні­ка, ергономіка, соціальна психологія, аудіо- і відеотехніка, ди­зайн, менеджмент та підприємництво, основи сучасного вироб­ництва, інформатика й управління.

Професійна освіта в Україні здійснюється в системі вищих та середніх спеціальних навчальних закладів: в багатопрофільних університетах, академіях, інститутах, коледжах, технікумах, техніч­них, педагогічних, медичних та мистецьких училищах. Професій­но-технічна освіта надається в середніх професійно-технічних учи­лищах, які забезпечують підготовку кваліфікованих робітників.

Відповідно до статусу вищих закладів освіти встановлено чо­тири рівні акредитації:

1. Перший рівень — технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти.

2. Другий рівень —• коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади освіти.

3. Третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредита­ції) — інститут, консерваторія, академія, університет.

Вищі заклади освіти здійснюють підготовку фахівців за таки­ми освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст — забезпечують технікуми, училища, інші види закладів освіти пер­шого рівня акредитації; бакалавр — забезпечують коледжі, інші заклади освіти другого рівня акредитації; спеціаліст, магістр — забезпечують вищі заклади третього і четвертого рівнів акредитації.

Вищі заклади освіти у встановленому порядку можуть створю­вати різні типи навчально-науково-виробничих комплексів, об’єд­нань, центрів, інститутів, філій, коледжів, ліцеїв, гімназій.

Підготовка фахівців у вищих закладах освіти може проводитися

з відривом від виробництва (очна), без відриву (вечірня, заочна форма), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей — екстерном. Станом на листопад 1996 року в Україні функціонувало 163 вузи III—IV рівнів акредитації, 735 вищих навчальних закладів І—II рівнів акредитації та 123 вищих закладів освіти недержавних форм власності. Вищу освіту в сучасній Українській державі мають можливість здобувати близько 35 відсотків випускників загально­

освітніх шкіл, ПТУ та технікумів. В розвинутих країнах світу систе­ма вищої освіти забезпечує можливість вступу до вищих навчаль­них закладів значно більшому відсотку випускників середніх шкіл. В Англії, наприклад, місцями у вузах забезпечуються 53 відсотки молоді, у Німеччині — 58, США — 60 відсотків. Цікаво, що в так званих азіатських країнах-тиграх цей показник сягає ще більш ви­сокого рівня, що і зумовило їх стрімкий вхід до світової еліти. Ска­жімо, в Японії майже 80 % випускників шкіл вступають до вузів. У недалекому майбутньому в цій країні планують запровадити обо­в’язкову вищу освіту, як того вимагає невпинний розвиток надсу- часних технологій (Урядовий кур ’єр, 1996, 12 листопада).