5. Національний виховний ідеал г. Ващенка

Григорій Ващенко народився в с. Богданівка на Полтавщині в ко­зацькій родині. У 1898 році закінчив Полтавську духовну семіна­рію, у 1903 — Московську Духовну Академію. Проте священиком не став, а після 1917 року активно включився в розбудову україн­ського шкільництва; працював викладачем Полтавського вчитель­ського інституту, згодом — керівником кафедри педагогіки. У 1933 р. його було звільнено з інституту за «пропаганду буржуаз­ного націоналізму». Після війни емігрував до Мюнхена, де пра­цював професором педагогіки Українського Вільного Університе­ту, ректором Богословської Академії.

Г. Ващенко присвятив своє життя створенню української наці­ональної педагогіки на основі християнського ідеалу. Його повний курс педагогіки складався з кількох підручників: «Загальні методи навчання», виданий у Полтаві і заборонений до використання у 1933 р.; « Система освіти у самостійній Україні», «Система навчан­ня», «Виховний ідеал», «Виховна роль мистецтва», «Засоби естетич­ного виховання», «Тіловиховання як засіб виховання волі і характеру».

Г. Ващенко був переконаний, що українська національна сис­тема освіти може існувати тільки на підгрунті іде сіл істич ного сві­тосприйняття та утвердження християнської моралі шляхом пере­творення віри в Бога у внутрішнє переконання людини. Однак його християнський ідеал в сучасному розумінні досить абсолю­тизований, так само, як дещо переоціненим є розуміння ролі на­ції в історичному та політичному аспектах. У теоретичному об­грунтуванні педагогічної системи української держави Г. Ващенко виступив як педагог-ідеаліст, переконаний, що нового громадя­нина української держави можна створити навчально-виховними засобами, і тільки. Суттю його педагогічних і філософських по­глядів став релігійний консерватизм, спроба обмеження розвитку нової української генерації християнською ідеологією.

Структурно-логічні схеми

ПЕДАГОГІЧНІ ПОГЛЯДИ І. ОГІЄНКА

Дидактичні погляди

Мета виховання:

розвинути національну свідомість та самосвідомість, духовність, національ­ний характер, сформувати естетичні цінності, утвердити з ранніх літ здоро- вий спосіб життя

Зміст освіти:

пріоритет національного компонента освіти: знання природних багатств та національних героїв, історії, культури, традицій свого народу

Принципи навчання: виховуючий характер навчання; наочність, науковість, систематичність, міцність знань; індивідуальний підхід; диференціація; активність і творчість учнів; встановлення міжпредметних зв'язків

Методи навчаня:

бесіда, розповідь, пояснення, вправи, робота з книжкою, використання на­очності, дискусія, проблемний виклад знань

	Зміст виховного процесу: прищеплення любові до свого народу, народної творчості, рідної мови і церкви
Суб’єкти ВИХОВНОГО впливу: сім’я, школа, позашкільні заклади		Засоби виховання: рідна мова, батьківський та материнський при­клад, рідномовне оточення, етнічне середовище, усна народна творчість, читання Біблії, народний календар, рідна історія, література, традиції, об­ряди, свята, ігри, мистецтво, рідний побут, одяг

Творчі завдання і реферати

1. Ідея рідномовного виховання І. Огієнка.

2. Гуманістичні засади виховання дітей С. Русової.

3. Ідея поєднання навчання з працею у школах УРСР (20-ті роки).

4. Характеристика виховного ідеалу Г. Ващенка.

Питання для роздумів і проблемні запитання

1. Обгрунтуйте спільність у плануванні змісту середньої освіти УНР і в сьогоденні.

2. Зміст освіти молодших школярів (за Русовою).

3. Виділіть методи виховання дітей (за Огієнком).

4. Спільне у вихованому ідеалі Г. Ващенка і сучасним його трактуванням.

Тест

1. Центральним органом управління освітою в уряді УНР був:

а) Генеральний Секретаріат; б) Центральна Рада; в) Генеральна

Директорія.

2. Міністерство освіти в уряді Директорії очолював:

а) І. Стешенко; б) І. Огієнко; в) С. Русова.

3. Навчальний заклад для підвищення кваліфікації вчителів, створений І. Стешенком, називався:

а) Педагогічна гімназія; б) Педагогічний Університет; в) Педа­гогічна Академія.

4. Педагогічний ідеал Г. Ващенка можна охарактеризувати як:

а) професійно-інтелектуальний; б) національно-релігійний; в) со­ціально-культурний.

5. Педагогічні праці С. Русової в основному написані для ор­ганізації:

а) вищої освіти; б) дошкільної та позашкільної освіти, в) педаго­гічної освіти.