2. Наукова й освітня діяльність Наукового товариства імені Тараса Шевченка

Доказом національного пробудження галицьких українців та по­жвавлення українського народного життя стала поява в кінці XIX ст. на теренах Західної України цілої низки культурно-освітницьких гуртків, товариств, часописів. Неквапно відроджуючись, Галичина зміцнювала свої взаємини з Україною. Цензурні утиски в Україні все зростали, й наддніпрянці стали думати про працю у західних землях. В 1873 р. з ініціативи чернігівця Олександра Кониського уЛьвові виникло Товариство ім. Т. Шевченка. За його ж пропозицією в 1892 р. це товариство було перейменовано на Наукове товариство ім. Т. Шевченка. З 1894 р. головою НТШ став Михайло Грушевський.

НТШ стало провідним українським центром на зразок євро­пейських академій наук. В його рамках діяло три наукових секції: історико-філософська, філологічна, математично-природничо-лікар- ська, а також цілий ряд комісій, в тому числі археографічна, бібліо­графічна, етнографічна, правова, статистична та ін. В НТШ пра­цювали М. Грушевський, 1. Франко, В. Гнатюк, І. Горбачевський,

1. Пулюй, 1. Раковський. Товариство заснувало власне видавницт­во, силами якого науковці І. Франко, К. Студинський, О. Колесса, Ф. Вовк, В. Гнатюк, І. Верхратський та інші започаткували кілька серійних видань, таких як «Записки НТШ» (120 томів), «Пам’ятки українсько-руської мови», « Етнографічний збірник» (38 томів), «Мате­ріали до української етнології» (26 томів), «Збірник Філологічної секції» (23 томи), «Українсько-руський Архів». Ці видання збагатили україн­ську науку вагомими працями переважно в галузі українознавства, стали потужним засобом піднесення рівня національної культури.

З утворенням Наукового товариства ім. Шевченка Львів стає духовним центром усього українського життя й прогресивної укра­їнської думки. А коли невдовзі (17 травня 1876 р.) з’являється нечуваний за своєю дикістю Емський указ про заборону в Росій­ській імперії українського слова й українського письменства, по­гляди всієї Східної України звертаються до Львова як до можли­вого загального осередку культурної української праці.

Під впливом Товариства в Галичині стали виходити різні літе­ратурні часописи. Слідом за «Правдою» з’явився літературний ча­сопис «Зоря» (1880), потім «Життя і слово» (1894), а з 1898 р. — «Літературно-Науковий Вісник». Двотижневий часопис «Зоря» (ре­дактор О. Партицький, а потім В. Лукач та О. Барковський) вихо­див уЛьвові з 1880 р. до 1897 р. З 1895 р. він перейшов у власність НТШ і практично став всеукраїнським органом, об’єднавши спів­робітників і передплатників з усіх українських земель. Тут широ­ко вміщувалися життєписи, спомини, листування визначних лю­дей. За сприяння редакції «Зорі» відбулися також перші українські літературні конкурси, що мали неабияке значення для розвитку українського письменства. Саме в цьому часописі друкували свої твори молоді тоді українські письменники Леся Українка, Михай­ло Коцюбинський, Осип Маковій, Богдан Лепкий та інші. Завдя­ки заходам В. Левицького (В. Лукача) цей часопис незабаром пе-