Тема XVII педагогічна система макаренка

1. Життя й педагогічна діяльність А. Макаренка.

2. Теорія і практика колективу А. Макаренка.

3. ідея поєднання навчання з продуктивної працею А. Макаренка («Педагогічна поема», «Прапори на баштах»),

4. Проблема сімейного виховання «Книга для батьків», «Лекції про виховання дітей»).

5. Шляхи формування вчителя-вихователя та його педагогічної майстерності.

Література

1. Макаренко B.C. Мій брат Антон Семенович // Рад. школа, 1991. — № 6.

2. Нежинский Н.П. A.C. Макаренко и педагогика школы. — K., 1976.

3. Павлова М.П. Педагогическая система A.C. Макаренко. — М., 1963.

4. Сухорський С. Ставлення сучасників Антона Макаренка до його соціально- педагогічного експерименту // Рідна школа, 1994. — № 5.

5. Історія педагогіки / За ред. М.В. Левківського, o.A. Дубасенюк. — Жито­мир, 1999.

6. Любар о.О. Та ін. Історія української педагогіки / За ред. М.Г. Стельмахо- вича. — k.: ізмн, 2000.

7. Сбруєва A.A., Рисіна М.Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальний посібник. — Суми: СумДПУ, 2000.

Ключові слова та терміни

«Педагогіка індивідуальної дії», метод «вибуху», «педагогіка паралельної дії», «педагогічний брак», гомогенна група, різнові­ковий загін, асоціація, суспільно-корисна праця.

1. Життя й педагогічна діяльність А. Макаренка

Короткі біографічні дані.

A.C. Макаренко народився І березня 1888 р. в м. Білопіллі Сум­ського повіту Харківської губернії.

Спочатку Антон навчався в Білопільському двокласному учи­лищі з п’ятирічним строком навчання, аз 1901 p., після переїзду сім’ї у Крюків (посад повітового міста Кременчука), — в Кремен­чуцькому міському чотирикласному училищі.

Влітку 1904 р. закінчив міське училище з відзнакою й продовжив навчання на однорічних педагогічних курсах при цьому ж училищі, і по закінченні їх отримав звання вчителя початкових класів.

1 вересня 1905 р. він розпочав педагогічну діяльність у Крю- ківському двокласному залізничному училищі, викладав російсь­ку мову, літературу і малювання.

У Крюківському училищі Макаренко працював 6 років і був переведений на посаду вчителя двокласного залізничного учили­ща на станцію Долинську, колишньої Херсонської губернії.

Після дев’яти років роботи на педагогічній ниві Макаренко в 1914 р. вступає до Полтавського учительського інституту, де ви­явив великий інтерес до літературної творчості.

З вересня 1916 р. по березень 1917 р. його заняття в інституті були перервані призовом в армію, але у зв’язку з близорукістю він був звільнений від військової служби, і вже 15 червня 1917 р. за­кінчив учительський інститут, одержавши золоту медаль за твір «Криза сучасної педагогіки».

Закінчивши навчальний заклад, Антон Семенович деякий час працював учителем зразкової школи при Полтавському учитель­ському інституті, а в грудні 1917 р. повернувся до Крюкова, де жила його овдовіла мати, і був призначений інспектором (дирек­тором) вищого початкового залізничного училища, де в 1905 р. почав свою педагогічну діяльність.

Кременчуцький відділ народної освіти не підтримав новацій Макаренка, і восени 1919 р. він переїхав до Полтави. Спочатку завідував міським початковим училищем № 2, а з серпня 1920 р. був призначений директором семирічної трудової школи № 10. Але вже у вересні цього року Полтавський губернський відділ на­родної освіти доручив йому організувати в селі Ковалівці, за 6 кі­лометрів від Полтави, колонію для неповнолітніх правопорушни­ків і завідувати нею. В 1921 р. колонії присвоїли ім’я Горького.

1926 рік колонія зустріла значними успіхами. У Макаренка виникає думка про переселення колонії у Куряж, за 25 кілометрів від Харкова, та об’єднання з Курязькою трудовою колонією.

У червні 1927 р. Макаренко був запрошений керівниками ДПУ України для участі в організації дитячої трудової комуни на око­лиці м. Харкова. Деякий час Антон Семенович працював одночасно удвох закладах — в колонії ім. М. Горького і в комуні ім. Ф.Е. Дзер- жинського.

Педагогічну й адміністративну роботу в комуні Макаренко по­єднував з літературною. Життя комуни ім. Ф.Е. Дзержинського Антон Семенович показав у художніх творах «Марш ЗО року», «ФД1». У 1934 р. його було прийнято до Спілки письменників СРСР.

У 1935 р. Макаренко призначається на посаду заступника на­чальника відділу трудових колоній (ВТК) НКВС України і пере­їжджає в Київ. Керуючи колоніями України, він восени 1936 р. одночасно завідував колонією в Броварах біля Києва.

У 1937 р. переїжджає до Москви й присвячує себе літературній і громадсько-педагогічній діяльності.

У розквіті сил і задумів 1 квітня 1939 р. він раптово помер.