2. Види інженерного проектування: сфера діяльності.

Конструкційне проектування, технологічне проектування, функціональне технологічне проектування.

Розробка проектів об'єктів техніки (обладнання, машини, апарати, агрегати) складає один з напрямів інженерного проектування – конструкційне проектування, яке також називають технічним, а частіше – просто конструюванням. Результат конструювання – конструкторський проект і є сферою діяльності інженера-конструктора.

Розробка проектів об'єктів технології (виробництва в цілому, окремі процеси, технологічні стадії, операції, виробничі лінії) складає інший напрям інженерного проектування – технологічне проектування. Результат – технологічна документація і є сферою діяльності інженера-технолога.

Створення проектів технологічних комплексів являє собою самостійний напрям інженерного проектування – функціональне технологічне проектування, або просто проектування.

Функціональний проект повинен характеризувати технологічний мегакомплекс загалом, а також його складові частини, значення технологічних характеристик, технологію і компонування, системи комунікацій і режими функціонування, пов'язані між собою і з зовнішніми об'єктами. Функціональний проект містить необхідні дані для будівництва і монтажу складових частин на вибраному будівельному майданчику і управління виробництвом з метою реалізації розробленого технологічного процесу в конкретних географічних, економічних, демографічних і соціальних умовах.

3. Організаційні форми та методи проектування.

Серед організаційних форм проектування найбільш широко вживаною є інженерне проектування.

Методологія проектування базується на застосуванні різних прийомів проектування в залежності від складності та специфіки об’єкту проектування. Найбільш відомий і популярний є креслярський метод проектування, який цілком задовольняє вимоги задач проектування простих об'єктів нижнього ієрархічного рівня. Креслярський метод проектування дозволив графічно розділити процеси розумової розробки об'єкта і його практичної реалізації (винаходу), що сприяло прискоренню темпів виробництва. Специфічною особливістю сьогодення є розширення діапазону типів проектів та ускладнення об'єктів проектування при зростанні темпів проектних робіт, що призвело до виділення спеціальних груп проектувальників, проектних колективів з конкретним розподілом праці по відповідній спеціалізації. Такою спеціалізацією є розподіл проектних робіт за призначенням – технологічні, будівельні, електротехнічні, проекти контролю та автоматизації та інше. Однак це не усунуло недоліки креслярського методу, головний з яких полягає в тому, що на етапі принципового задуму і розробки концепції об'єкта, що проектується, над проектом трудиться тільки один, нехай найбільш досвідчений, член колективу. Неприйнятність креслярського методу проектування особливо яскраво виявилася при ускладненні об'єктів проектування, з появою об'єктів більш високого ієрархічного рівня і з розвиненою інфраструктурою.

Поява принципово нових знарядь праці проектувальника створила необхідну базу для зародження нових проектних методів – методів проектного дослідження. Їх суттєві особливості полягають в наступному: 1. Теоретичне обґрунтування планування, організації і управління програмами розробки технологічних мегакомплексів з метою поліпшення якості робіт, скорочення термінів і витрат на проектування. 2. Залучення на етапі, попередньому виконанню елементів проекту, всіх, хто бере участь в розробці проекту нового об'єкта, а також відповідних джерел інформації внаслідок науково-технічного прогнозування з метою отримання об'єктивних відомостей і оцінок, які виходять за межі особистих знань і досвіду проектувальників. 3. Формалізація і активізація творчого процесу генерування ідей відносно концепції об'єкта, що розробляється, з метою упорядкування і прискорення по- шуку ефективного проектного рішення. 4. Оптимізація результатів проектування на основі комплексної кількісної оцінки якісних характеристик об'єкта, що розробляється.