
- •Проблеми відношення людини до світу. Поняття світогляду, його історичні типи. Основні складові світогляду: знання, віра, переконання, цінності, ідеали.
- •Предмет філософії. Основне коло філософських питань. Основні функції філософії
- •Умови формування, особливості та проблематика давньогрецької філософії, як джерела західного типу мислення.
- •Особливості, проблематика та персоналії мілетської школи давньогрецької філософії.
- •Концепція пізнання в філософській системі Платона .
- •Проблема буття людини і суспільства в філософії Платона
- •Філософські погляди Аристотеля. Вчення про матерію та форму.
- •Особливості формування, проблематика та персоналії філософії європейського середньовіччя. Реалізм та номіналізм.
- •Філософія Середньовіччя, її теоцентричний характер, основні етапи розвитку: апогетика, патристика, схоластика.
- •Особливості релігійної філософії. Ф. Аквінський та його теорія «подвійної істини».
- •Умови формування та особлифості філософії епохи Відродження, її антропоцентричний та гуманістичний характер.
- •Наукова революція 17 ст. Та її відображення в філософії
- •Проблема методу пізнання в філософії Нового часу. Емпіризм ф.Бекона та раціоналізм р. Декарта.
- •Філософія французького Просвітництва, її характерні риси, основні напрями, місце і роль в історії культури.
- •Німецька класична філософія, її характерні риси, основні проблеми і принципи, місце в історії культури.
- •І.Кант про межі наукового пізнання. «Річ у собі» та «явище».
- •Філософія г.В. Гегеля, його філософська система і метод, тотожність мислення і буття.
- •Становлення філософських поглядів к.Маркса. Ф.Енгельса. Сутність концепції матеріалістичного розуміння історії.
- •Причини винекнення, проблематика та напрями некласичної філософії 20 століття. Сцієнтизм та антропологізм.
- •Некласична філософія кінця 19 ст. Проблема ірраціонального: воля, почуття, інтуїція в філософії ф.Ніцше.
- •Класичний психоаналіз з.Фрейда. Ідея несвідомого, структура психіки за з.Фрейдом та к.Юнгом.
- •Н есвідоме у вченні з. Фрейда
- •24.Основні течії та характерні риси антропологічного напрямку некласичної філософії XX ст.
- •25Проблема свободи та відповідальності в екзистенціоналізмі ж.П.Сарта.
- •Особливості формування , проблематика та персоналії української філософії XIX-XX ст.
- •Особливості філософії Київської Русі. Іларіон Київський.
- •Г. Сковорода – фундатор філософії українського духу. Гуманістичний характер вчення про спорідненя працю.
- •Словянофільство та західництво, як дві лінії розвитку російської соціально-філософської думки Русі XIX-XX ст.
- •Філософське розуміння буття, його структура.
- •Матерія, як філософська категорія. Еволюція поглядів на матерію. Рух – атрибут матерії. Класифікація форм руху.
- •Простір та час, як форми існування матерії. Поняття соціального часу.
- •Зміст і форми філософського вчення про розвиток ( діалектична та метафізична концепції)
- •Наука, як феномен цивілізації. Типологія наук.
- •Типология науки
- •Наука , як система знань. Місце науки в системі духовної культури. Наука, релігія, мораль.
- •Структура пізнання. Взаємозвязок чуттєвого та раціонального пізнання. Творчість, як найвища форма пізнавальної активності людини.
- •Проблема істини. Істина, як процес. Діалектика абсолютної та відносної істини
- •Проблема істини в історії філософії. Догматизм, скептицизм, релятивізм як гносеологічні концепти.
- •Смисл і специфіка екологічного буття. «Антропологічна катастрофа». Масштаби людської діяльності і сучасна глобалістика.
- •Проблема походження свідомості: основні концепції.
- •Сутність та мета людського існування. Ціннісні виміри людського життя: предметні цінності та субєктивні цінності.
- •Природа, як матеріальна передумова суспільства. Природа як культура. «Перша» та «друга» природи, біо- та ноосфера.
- •Структура соціальних відносин. Поняття соціальної структури суспільства: група, клас, верства, прошарки.
- •Діалектика виробництва, розподілу, обміну і споживання. Продуктивні сили та виробничі відносини.
- •Роль науки у виробництві. Історична генеза взаємодії науки і виробництва.
- •Основні концепції походження людини. Індивід, індивідуальність, особистість.
- •1. Натуралистическая.
- •48. Головні концепції філософії історії. Суб’єкт історії. Закони та рушійні сили історії, проблеми її смислу.
- •Філософський зміст проблеми екологічної безпеки. Екологічна свідомість, її риси.
- •Роль науки у виробництві. Історична генеза взаємодії науки і виробництва. Сутність сучасної нтр, її соціальні наслідки.
- •Визначення
- •Надайте визначення поняттю «антропоцентризм».
- •Надайте визначення поняттю «діалектика».
- •Надайте визначення поняттю «нігілізм».
- •Надайте визначення поняттю «теодицея».
- •Надайте визначення поняттю «прагматизм».
- •Надайте визначення поняттю «екзистенція».
- •Надайте визначення поняттю «онтологія».
- •Надайте визначення поняттю «пантеїзм».
- •Надайте визначення поняттю «споріднення праця».
- •Надайте визначення поняттю «креаціонізм».
- •Надайте визначення поняттю «свідомість».
- •Надайте визначення поняттю «несвідоме».
- •Надайте визначення поняттю «сублімація».
- •Надайте визначення поняттю «субстанція».
- •Надайте визначення поняттю «суспільно-економічна формація».
- •Надайте визначення поняттю «воля до влади».
- •Надайте визначення поняттю «світогляд».
- •Надайте визначення поняттю «агностицизм».
- •Надайте визначення поняттю «раціоналізм».
- •Надайте визначення поняттю «гуманізм».
- •Надайте визначення поняттю «кордоцентризм».
- •Надайте визначення поняттю «релігія».
- •Надайте визначення поняттю «суспільна свідомість».
- •Надайте визначення поняттю «свобода».
Надайте визначення поняттю «гуманізм».
Поняття "гуманізм" (лат. humanism — людяний, людський) у філософській літературі вживається у двох значеннях. В широкому — це система ідей і поглядів на людину як найвищу цінність, у більш вузькому — це прогресивна течія західноєвропейської культури епохи Відродження, спрямована на утвердження поваги до гідності і розуму людини, її права на земне щастя, вільний вияв природних людських почуттів і здібностей.
Носіями нового світогляду були люди різного соціального стану, насамперед городяни, які вивчали філософію, а також поети, художники. Об'єктом їхнього вивчення стала людина, усе людське. Звідси і назва цих діячів — гуманісти.
Якщо середньовіччя можна назвати епохою релігійною, то Відродження — епохою художньо-естетичною. Адже саме за допомогою мистецтва змальовується розмаїтий світ людського почуття та його величезна цінність. Саме людина з й тілесністю почуття вперше в епоху Відродження усвідомлюється і змальовується такою, якою вона є насправді: не носієм гріховності, а як вища цінність і онтологічна реальність.
Розвиток виробництва, нові суспільні відносини вимагали нової, ініціативної людини, яка почувала б себе не часткою, представником певного соціального стану чи корпорації, а самостійною особистістю, що представляє саму себе.
Формується нова самосвідомість людини, її активна життєва позиція, з'являється відчуття особистої сили та таланту. Ідеалом людини епохи Відродження є її різнобічна діяльність. Виникає тип культурного, гуманістичного індивідуалізму, який орієнтується не на практичну економічну діяльність (буржуазний індивідуалізм), а на культуру. Пріоритетним в ієрархії духовних цінностей стає не походження чи багатство, а особисті достоїнства та благородство. Метою життя виступає тепер не спасіння душі, а творчість, пізнання, служіння людям, суспільству, а не Богу. Отже, однією з характерних рис епохи Відродження є також її гуманізм.
В наш час питання гуманізму є вкрай важливими. Так, багато говорять зараз про гуманізацію економіки, гуманізацію освіти тощо. Без шанобливого ставлення до людини важко побудувати і сьогодні нормальне суспільство, де було б менше воєн, агресії та несправедливості.
Надайте визначення поняттю «кордоцентризм».
Кордоцентризм - є теорією тотожності людської і духовної реальності. В ній людське зводиться до духовного і духовне висувається на перший план. Його можна також кваліфікувати як вчення про перевагу, по-перше, ірраціональної спільноти (населення села чи хутора) над раціональною спілкою (населенням міста), по-друге, духовного досвіду (містичного переживання, інтуїтивного осягнення) над логіко-дискурсивним мисленням. У більш широкому значенні український кордоцентризм є історичним типом філософування, якщо розглядати його у порівнянні з іншими історичними типами – античним космоцентризмом, юдейсько-християнсько-ісламським теоцентризмом, ренесансним антропоцентризмом, новоєвропейським натуроцентризмом, просвітницьким логоцентризмом, постмодерним семіоцентризмом, й, водночас, філософською парадигмою, якщо розглядати його окремо, ізольовано, поза зв’язками з іншими історичними типами. Ці дві форми філософування продовжують біблійну і патристичну традиції, що засновані на ототожненні істинної сутності людини – серця з духовною реальністю. При цьому вони наголошують на провідній ролі людського серця чи першості духовної реальності.