383

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ГОРЛІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ КОЛЕДЖ

ЗАТВЕРДЖУЮ:_______________

Заст. директора з НР Т.Ю.Демченко

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни

«Фінансовий облік»

2011

Конспект лекцій з дисципліни «Фінансовий облік».

Розробив викладач: О.О. Куропаткіна – Горлівка: ГМК, 2011. – __376____с.

Викладені теоретичні основи навчального матеріалу з курсу «Фінансовий облік » у вигляді тематичних лекцій відповідно робочій навчальній програмі дисципліни за денною формою навчання.

Призначений для використання при організації аудиторного навчального процесу та самостійному опрацюванні програмного матеріалу студентами залузі знань 0305 « Економіка і підприємництво»денної та заочної форм навчання.

Рецензенти:

Т.Є.Морданова, викладач ГМК обліково- економічних дисципліни , спеціаліст вищої категорії

Ухвалено до використання на засіданні комісії фахової підготовки за галуззю знань «Економіка та підприємництво»

Протокол № ____ від 2011. ___.____

Голова циклової комісії __________________ Н.В.Горбатовська

ЗМІСТ С

Передмова…………………………………………………… 5

Модуль 1.Облік коштів, розрахунків та інших активів

1.1 Основи побудови фінансового обліку………………… 7

1.2 Облік грошових коштів………………………………… 33

1.3 Облік дебіторської заборгованості…………………… 51

1.4 Облік поточних та довгострокових фінансових

інвестицій…………………………………………………. 64

Модуль 2.Облік необоротних активів

2.1 Облік основних засобів………………………………… 86

2.2 Облік нематеріальних активів………………………… 108

2.3 Облік капітальних інвестицій………………………… 124

Модуль 3. Облік зобов’язань

3.1 Облік довгострокових зобов’язань…………………… 130

3.2 Облік короткострокових зобов’язань………………… 142

3.3 Облік праці та її оплати………………………………… 148

3.4 Облік розрахунків з бюджетом……………………… 195

3.5 Облік відрахувань платежів на соціальне страхування…………………………………………………. 204

Модуль 4 .Облік виробництва та готової продукції

4.1 Облік виробничих запасів……………………………… 217

4.2 Облік витрат виробництва…………………………… 238

4.3 Облік готової продукції……………………………… 254

Модуль 5. Облік доходів, витрат і фінансових результатів

5.1 Облік доходів і витрат діяльності підприємства……… 265

5.2 Облік фінансових результатів………………………… 273

5.3 Облік забезпечення майбутніх витрат та платежів……. 273

Модуль 6. Облік власного капіталу. Фінансова звітність

6.1 Облік власного капіталу………………………………… 284

6.2 Фінансова звітність підприємства……………………… 300

Перелік використаної літератури…………………………………… 372

ПЕРЕДМОВА

Впровадження ринкових відносин, різниця форм власності, перетворення економічних відносин, впровадження національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які не мають протиріч із Міжнародними стандартам бухгалтерського обліку, вимагають внесення змін до системи бухгалтерського обліку з метою отримання інформації користувачами для ухвалення економічно обґрунтованих рішень і попередженню ризиків у фінансовій діяльності підприємства. Методично бухгалтерський облік в Україні ділиться на фінансовий і управлінський.

Бухгалтерський облік є сполучною ланкою між суб'єктами, які здійснюють управління господарською діяльністю підприємств, і особами, що приймають рішення про інвестування коштів, регулюють бюджетні відносини тощо. Тому бухгалтерський облік потрібно розглядати, як з точки зору бухгалтера, так і з позиції користувачів його інформації. Формуючи показники звітності, бухгалтер повинен знати, які відомості та у яких розрізах необхідні та корисні для управління і, відповідно, передбачати їх відображення у звітності.

Предметом вивчення дисципліни « Фінансовий облік »є нормативна база і методика фінансового обліку господарських операцій.

Мета вивчення дисципліни « Фінансовий облік » - це формування знань з організації та методології ведення фінансового обліку в організаціях, вивчення раціональних методів фінансового обліку.

Вивчаючи курс « Фінансовий облік » студенти повинні опанувати раціональними методами фінансового обліку в ринкових умовах господарювання, вміти правильного відображати господарських операцій на рахунках фінансового обліку, вносити записів до облікових регістрів, сформувати навичок використання фінансової звітності для контролю та аналізу господарської діяльності.

Даний посібник уявляє собою наскрізний конспект лекцій разом із теоретичним матеріалом, який робочою навчальної програмою винесений на самоопрацювання. Після кожної теми курсу наведені контрольні питання, тестові завдання та вправи для самостійної роботи студентів , які доцільно використовувати як викладачеві для актуалізації та поточної діагностики знань, так і студентам – для самоконтролю рівню усвідомлення (засвоєння).

Посібник є у наявності в електронному виді у бібліотеці коледжу.

Модуль 1.Облік коштів, розрахунків та інших активів

Тема 1.1 Основи побудови фінансового обліку

1.1 Сутність та мета фінансового обліку( лекція 1 /заняття 1)

1.2 Принципи фінансового обліку (лекція 1/заняття 1)

1.3 Методологія фінансового обліку ( лекція 1 / заняття 1)

1.4 Облікова політика підприємства ( на самостійне вивчення)

1.5 Аналіз міжнародного досвіду стандартизації і гармонізації бухгалтерського обліку ( на самостійне вивчення)

0. Сутність та мета фінансового обліку

Фінансовий облік — комплексний системний облік майна, господарської діяльності підприємства через суцільне, повне й безперервне відображення господарських процесів за звітний період. Його ведуть відповідно до законодавства країни та міжнародних і національних стандартів бухгалтерського обліку. Здійснюється для формування вартісних показників діяльності підприємства і виявлення зовнішніх зв’язків із постачальниками, покупцями, банками, інвесторами, акціонерами. Фінансовий облік регулюється законодавством. Він обов’язковий для всіх суб’єктів господарювання й оприлюднюється у фінансовій звітності та деклараціях, підлягає аудиту.

У схематичному вигляді бухгалтерський облік виглядає так: (рис. 1.1 )

Рисунок 1.1 – Структура бухгалтерського обліку

Фінансовий облік відображає стан майна, зобов’язань, капіталу та фінансового результату діяльності підприємства в єдиному грошовому вимірнику за допомогою подвійного запису з метою формування звітності різних видів та встановлених форм. Незважаючи на те, що в кожному з видів обліку присутні (притаманні) свої особливості, вони мають загальні характеристики в принципах побудови, використовуючих методах і , що найбільш важливо, в управлінському і фінансовому обліку в процесі поточного управління виробництвом в якості єдиних об’єктів виступають засоби праці і сама праця, тобто матеріальні і трудові ресурси.

Між управлінським та фінансовим бухгалтерським обліком є дуже багато спільного. Насамперед ідеться про такі характеристики:

v єдина система первинного обліку;

v єдині принципи побудови обліку як двоїстого процесу;

v єдине професійне середовище та інші.

Розглянемо більш детально риси фінансового обліку:

Фінансовий облік грунтується на єдиній системі збирання і первинної обробки облікової інформації: цю систему називають також “первинним обліком” або “обліком першого поверху”. Саме на рівні первинного обліку відбувається реєстрація окремих господарських подій або фіксація певних чинників, пов’язаних з цими подіями. Надалі ця інформація узагальнюєтся і обробляється у системах управлінського та фінансового обліку відповідно до їх цільового призначення.

Фінансовий облік значною мірою грунтується на концепції відповідності в управлінні. Ієрархія відповідальності у фінансовому обліку в основному існує у вигляді “власники – вищий менеджмент”, а в управлінському – охоплює всі рівні від вищого менеджменту до окремого працівника, який відповідає за здійснені ним витрати.

Дані фінансового обліку використовуються для прийняття рішень – акціонерами, кредиторами, інвесторами, податковими органами та ін. Ці рішення у кінцевому підсумку впливають на діяльність підприємства. Фінансовий облік входить в професійне середовище, де як окремі сектори можна виділити також бюджетний облік та бухгалтерську освіту. Професіонали вищої кваліфікації на відміну від вузьких фахівців є універсалами і їх діяльність відзначається високим ступенем диверсифікації.

Фінансовий облік грає регулюючу роль і несе в собі елементи такої системи, котра передбачає прямі і зворотні зв’язки при виконанні функцій спостереження, вимірювання різних характеристик виробництва або його окремих частин, обробки інформації за даними первинної документації. Підтвердженням тому служить рух звітної документації між підрозділами і службами підприємства і бухгалтерією.

Ведення фінансового обліку є обов’язковим для кожного підприємства. Законом встановлюються вимоги до фінансової інформації. Регламентуються форми звітності і їх зміст, порядок розрахунку показників. Оскільки менеджерам необхідна часто термінова (негайна) інформація, то для прийняття рішень використовуються приблизні (наближені) оцінки. Вимоги до точності в управлінському обліку послаблені в сторону (бік) прискорення отримання інформаціії. В той час як фінансовий облік базується на точності інформації, законом регламентуються не тільки обмеження, але і вимоги. Фінансові звіти готуються для зовнішніх користувачів, тобто людей, які не працюють на підприємстві. Інформаціія, що міститься в фінансових звітах, відображає операції, котрі вже здійснені, і тому вона піддається перевірці і оцінці надійності.

Фінансові звіти узагальнюють інформацію про діяльність всього підприємства. В деяких випадках (коли підприємство або розміщене в різних регіонах, або має декілька видів діяльності) складаються окремі фінансові звіти або розрахунки за галузями, видами діяльності.

Мета обліку – основна (основоположна) ознака відмітної характеристики. Призначення фінансового обліку – складання фінансової звітності зовнішнім користувачам інформації. Мета рахується досягнутою, якщо документи складені і представлені (доставлені, подані) за призначенням.

Фінансовий облік будується на основі загальноприйнятих норм і стандартів бухгалтерського обліку. Цей принцип дозволяє зовнішнім користувачам інформації проводити порівняння і співставлення. Крім того, користувачі повинні бути впевнені, що облік ведеться по загальноприйнятому порядку, дякуючи чому він в достатній степені (мірі) достовірний. В фінансовому обліку використовується наступна базисна рівність: Активи = Зобов’язання + Власний капітал.

Інформація, що відображена в фінансових звітах, показує результат здійснених фактів (що мали місце, відбулися) і господарських операцій за певний (визначений) період часу. Інформація фінансового обліку використовується в управлінському обліку при плануванні і прогнозі. Однак в структуру управлінського обліку, крім того, попадає інформація, спрямована і до майбутнього. Мета фінансового обліку – показати, “як це було”, а управлінського – “як це повинно бути". При цьому найбільша увага приділяється оцінкам майбутніх періодів. Кінцевим продуктом (результатом) фінансового обліку є фінансові документи, котрі складаються в грошовому вираженні. Господарські операції вже здійснені і об’єктивно виміряні в грошових одиницях відповідного періоду на рахунках бухгалтерського обліку. Сальдо всіх рахунків, які включені в головну книгу, показують в фінансовій звітності.

Ринковій системі управління затратами і результатом має відповідати певна система обліку, яка включала б два рівні обліку затрат і результатів, а саме: фінансовий облік затрат і результатів та управлінський облік затрат і результатів. На першому рівні розв’язуються завдання, які забезпечують взаємовідносини підприємства із зовнішніми користувачами та дають відображення затрат і результатів у цілому по підприємству. На другому рівні розв’язуються завдання, що забезпечують взаємовідносини підприємства з внутрішніми користувачами та дають відображення затрат і результатів по центрах відповідальності, видах діяльності, видах продукції тощо. Вирішення наведеної сукупності завдань є можливим лише за наявності сформованих двох взаємозв’язаних структур – фінансової і управлінської бухгалтерії. Взаємозв’язок управлінського і фінансового обліку можна представити на рис 1.2

Рисунок 1.2 – Взаємозв’язок управлінського та фінансового обліку

Об’єктами фінансового обліку, що відображаються як на синтетичних, так і на аналітичних рахунках, є:

- активи підприємства: основні засоби, нематеріальні активи, капітальні вкладення, довгострокові та короткострокові фінансові вкладення, виробничі та товарні запаси, розрахунки з дебіторами, грошові кошти, Інші активи;

- джерела власних засобів: статутний фонд (капітал), резервний (страховий) фонд, фонди І резерви спеціального та цільового призначення, нерозподілений прибуток, Інші джерала власних засобів;

- зобовязання (пасиви) підприємства: довгострокові та короткострокові кредити банків І позикові кошти, розрахунки з кредиторами, Інші короткострокові зобовязання; витрати підприємств за їхніми елементами І доходи за їхніми видами;

- фінансові результати діяльності підприємств І їхній розподіл;

- господарські операції, повязані з процесами придбання ресурсів, виробництва та реалізації принципово важливим питанням фінансового обліку є методологія та організація обліку витрат і доходів

Саме в цьому питанні проявляються відмінності побудови фінансового обліку. Фінансовий облік охоплює інформацію, яка формується в сфері грошового процесу. В основному він орієнтований на зовнішніх користувачів, але використовується також для внутрішнього управління підприємством. Тому досить часто його називають також зовнішнім обліком. Ведення фінансового обліку, як правило, чітко регламентовано. Результатом фінансового обліку є складання періодичної, обов”язкової звітності, котра надається (представляється) підприємством фіскальним державним органам, власникам і іншим зацікавленим користувачам.

0. Принципи фінансового обліку

Бухгалтерський облік включає сукупність певних принципів, категорій і закономірностей; їх виявлення та зрозуміле формулювання характеризує перехід бухгалтерського обліку від емпіричного рівня дослідження до теоретичних узагальнень, тобто до пізнання сутності бухгалтерського обліку¹.

Принципи бухгалтерського обліку не тільки складають теоретичну основу, вони виступають практичними вказівками бухгалтеру до дій. Від їх застосування залежить формування найважливіших показників діяльності суб'єкта господарювання, вони є основою для отримання достовірної фінансової інформації. Важливість принципів бухгалтерського обліку обумовлюється визначальним характером для практики облікового відображення фактів господарського життя.

Принципи бухгалтерського обліку лежать в основі розробки конкретних правил ведення обліку, закріплених в стандартах, інструкціях, положеннях, що регламентують облік на законодавчому рівні. На основі принципів на кожному підприємстві розробляються стратегічні положення та визначаються правила ведення бухгалтерського обліку руху майна, зобов'язань та інших господарських операцій, непередбачених в нормативних документах.

В Україні на законодавчому рівні визначено принципи ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (табл. 2.1).

Таблиця 2.1- Законодавчо визначені принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні

Принцип	Сутність принципу
Автономності	Кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства
Безперервності	Оцінка активів і зобов'язань підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме і д далі
Продовження таблиці 2.1
Принцип	Сутність принципу
Єдиного грошового вимірника	Вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці
Історичної (фактичної) собівартості	Пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання
Нарахування та відповідності доходів та витрат	Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи та витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності у момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів
Обачності	Застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства
Періодичності	Можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності
Повного висвітлення	Фінансова звітність повинна містити усю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі
Послідовності	Постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку й повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності
Продовження таблиці 2.1
Принцип	Сутність принципу
Превалювання сутності над формою	Операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми

Взаємозв'язок принципів забезпечує вирішення будь-якого завдання бухгалтерського обліку. Дослідження вітчизняного досвіду організації та ведення бухгалтерського обліку, а також досягнень у даній сфері зарубіжних країн показує, що принципи бухгалтерського обліку постійно трансформуються відповідно до тенденцій розвитку економічних систем. У країнах, де відсутнє нормативне регулювання бухгалтерського" обліку, принципи є окремими положеннями, і визначаються бухгалтерами методологічною основою обліку. Тому, очевидно, що ці погляди залежать від конкретних умов і, зокрема, в значній мірі визначаються цілями та інтересами користувачів. Іншими словами, склад і трактування принципів визначаються завданнями бухгалтерського обліку і характером середовища, в якому вони функціонують.

1.3 Методологія фінансового обліку

Необхідно звернутися до тих фундаментальних основ, без яких ведення бухгалтерського обліку є неможливим. Принципами (фундаментальними основами) ведення бухгалтерського обліку є документування, інвентаризація, оцінка, подвійність відображення на рахунках бухгалтерського обліку, які традиційно відносять і до елементів методу бухгалтерського обліку.

Метод бухгалтерського обліку - це сукупність способів і прийомів, за допомогою яких господарська діяльність підприємства відображається в обліку. Він складається з ряду елементів, головні з яких: 1) документація;

2) інвентаризація;

3) рахунки;

4) подвійний запис;

5) оцінка;

6) калькуляція;

7) баланс;

8) звітність.

1. Документація являє собою відображення господарських операцій у визначених носіях інформації - на паперових бланках або технічних носіях (магнітних стрічках, магнітних дисках, перфострічках, дискетах); це письмове свідчення про здійснення господарської операції, що надає юридичної сили даним бухгалтерського обліку.

2. Інвентаризація - це спосіб перевірки в натурі наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів шляхом перерахування, зважування, обміру й оцінки всіх залишків господарських засобів і порівняння з даними бухгалтерського обліку. Інвентаризація - це спосіб бухгалтерського обліку майна, коштів підприємства, що забезпечує відповідність облікових даних їх фактичній наявності.

3. Рахунки (бухгалтерські) - призначені для обліку наявності і руху господарських засобів, коштів та їх джерел.

4. Подвійний запис - це подвійне відображення кожної господарської операції за дебетом одного рахунку і за кредитом іншого. Подвійний запис - це принцип тотожного відображення господарських операцій на рахунках, що зумовлює рівність оборотів по дебету і кредиту кореспондуючих рахунків. Подвійний запис випливає з економічної суті відображення операцій. Кожна господарська операція викликає зміни у двох видах господарських засобів, грошових коштів, або у двох видах джерел, або в одному виді засобів чи коштів, і в тій же сумі змінюється відповідний вид джерел. Розглянемо використання подвійного запису для відображення на рахунках початкового сальдо і визначення сальдо на активних, пасивних і активно-пасивних рахунках. Приклад: з рахунка "Поточні рахунки в національній валюті" надійшло до каси підприємства на господарські потреби 600 грн. (грошей в касі збільшилося на 600 грн., на поточному рахунку в національній валюті зменшилося на 600 грн. Д 30 К 31).

5.Оцінка - це відображення об'єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою узагальнення їх в цілому по підприємству. Для відображення бухгалтерського обліку та звітності майно і господарські операції оцінюються у національній грошовій одиниці України способом підсумовування витрат.

6. Калькуляція - собівартість є базою для визначення ціни виробничої продукції, виконаних робіт та наданих послуг. Обчислюються та розподіляються витрати за об’єктами калькулювання.

7.Бухгалтерський баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає його активи, зобов'язання і власний капітал на певну дату.

8. Бухгалтерська фінансова звітність - це система взаємопов'язаних і взаємозумовлених показників, що відображають господарсько-фінансову діяльність підприємства, організації, установи за визначений період і є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

Принципи ведення бухгалтерського обліку обґрунтовуються тільки на науковому рівні, вони є більш сталими порівняно з принципами організації облікового процесу, на які можуть вплинути зміни у правовій базі.

Облік є бухгалтерським лише тоді, коли він є справедливим, відображає порядність у відносинах між людьми. Ці фундаментальні засади визначають моральність обліку. Формуючи національну систему бухгалтерського обліку, держава повинна взяти на озброєння таку важливу категорію, як моральність бухгалтера, що передбачає формування та застосування професійного судження бухгалтера щодо відображення в обліку тих чи інших господарських операцій з дотриманням моральних принципів. Про аморальність бухгалтера, що визначає його правовий статус, говорити можна тоді, коли порушено кримінальну справу, або коли посадова особа звинувачується у вчиненні злочину шляхом фальсифікації облікових даних. Отже, моральність обліку - це цілком актуальна, реальна категорія, яка, наче лакмусовий папірець, перевіряє нову українську систему обліку на її об'єктивність і справедливість.

Наприклад, свобода бухгалтера у прийнятті рішень на основі сформованого професійного судження може призвести до викривлення фінансової звітності, що негативно позначається на забезпеченні користувачів достовірною інформацією. Застосування професійного судження повністю усунути неможливо, не зважаючи на можливі негативні наслідки прийнятих на його основі рішень, оскільки чинним законодавством не закріплено чіткого регулювання облікового відображення фактів господарського життя. Моральні принципи порушуються внаслідок діяльності або бездіяльності облікових працівників на усіх етапах облікового процесу: на етапі документування - викривлення фактів господарського життя за певним замовленням, внаслідок необізнаності, низької кваліфікації бухгалтерів, зловживання ними службовим становищем тощо; на етапі реєстрації - шляхом фальсифікації бухгалтерських проводок, неправильного рознесення даних в облікові регістри; на етапі узагальнення - шляхом фальсифікації звітності за замовленням власника (керівника) або з ініціативи бухгалтера.

Можливі зловживання професійним судженням бухгалтера можна стримати шляхом розробки правил, які сприятимуть зменшенню необхідності застосування професійного судження, та контролю дотримання принципу послідовності застосування обраної облікової політики.

4. Облікова політика підприємства ( самостійне вивчення)

Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової і статистичної звітності на кожному підприємстві здійснюється на підставі нормативно-правових документів, що розробляються органами, на які покладено обов'язки регулювання у країні питань обліку і звітності. Це дає змогу вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність за єдиними принципами й формою і таким чином забезпечувати порівнянність облікової інформації. Однак це не означає, що підприємство, виходячи з конкретних умов господарювання, не може вибирати найбільш прийнятні для нього форми ведення обліку.

Термін "облікова політика", визначений Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", означає сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності. Однак облікова політика визначає також способи організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, з урахуванням конкретних умов його діяльності.

Облікову політику можна розглядати, з одного боку, як сукупність прийомів і методів, за допомогою яких здійснюється керівництво бухгалтерським обліком в Україні в особі уповноважених на те законодавчих та виконавчих органів влади, з іншого — як сукупність конкретних методів і способів організації та форм бухгалтерського обліку, прийнятих підприємством на підставі загальних правил і особливостей господарської діяльності.

Облікова політика на рівні країни має враховувати такі обставини: рівень розвитку ринкової економіки та ступінь демократизації суспільства, поширення процесу інтеграції економіки країни у світовий економічний простір та вимоги міжнародних інституцій щодо стандартизації та гармонізації обліку. З цією метою держава розробляє й приймає законодавчі акти та інші нормативні документи, що регулюють питання бухгалтерського та статистичного обліку і звітності. Прикладом може бути чинний Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Облікова політика підприємства має враховувати такі важливі фактори: форму власності та організаційно-правову структуру підприємства; вид економічної діяльності, що зумовлює особливості та умови облікової роботи; параметри підприємства за обсягами діяльності, номенклатури продукції, чисельності працюючих тощо; відносини з податкового системою, наявність пільг та умови їх отримання; умови забезпечення підприємства ресурсами та умови реалізації готової продукції; матеріально-технічне забезпечення обліково-аналітичної роботи підприємства та рівень забезпеченості кваліфікованими обліковими працівниками; умови організації та стимулювання праці, відповідальності тощо.

Облікову політику підприємство визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби. Чинне законодавство надає широкі права стосовно формування облікової політики.

Підприємство самостійно визначає параметри та напрями облікової політики; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних методологічних засад та з урахуванням особливостей господарської діяльності й наявної технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

У формуванні облікової політики визначальна роль належить керівнику і головному бухгалтеру. Від їх компетенції та взаємостосунків залежить успішне здійснення (провадження) облікової політики підприємства. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, має певні обов'язки, зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання в установлені терміни фінансової і статистичної звітності; організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

У свою чергу керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Формуючи облікову політику, необхідно керуватися основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника та періодичності. Принцип послідовності безпосередньо стосується облікової політики підприємства. Обрана облікова політика застосовується підприємством із року в рік. У будь-якому разі вона має залишатися незмінною принаймні протягом календарного року (з 1 січня по 31 грудня).

Зміна облікової політики можлива у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у зв'язку зі змінами в законодавстві, розробкою та застосуванням нових методів ведення обліку або суттєвими змінами в умовах роботи чи у структурі підприємства. Якщо такі зміни відбулися, то про це ґрунтовно повідомляється у пояснювальній записці до річної звітності.

Розробка та прийняття облікової політики кожним підприємством сприяє поліпшенню бухгалтерського обліку і звітності, що в кінцевому підсумку забезпечить ефективність прийнятих рішень і діяльності підприємства.

4. Аналіз міжнародного досвіду стандартизації і гармонізації бухгалтерського обліку ( на самостійне вивчення)

Глобалізація фінансових, фондових і товарних ринків, розвиток діяльності під­приємницьких структур, банківських та небанків­ських фінансових установ, динамічна зміна податко­вого законодавства як в Україні, так і в інших держа­вах актуалізують входження нашої країни в європей­ський та світовий простір.

Процес входження України до Європейського Со­юзу потребує перегляду як чинного законодавства, так і чинної системи обліку, звітності та статисти­ки. Законом України «Про загальнодержавну програ­му адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від № 1629 від 18.03.2004 року визначена обов’язковість безпосереднього застосу­вання підприємствами, цінних паперів які оберта­ються на регульованих фондових ринках (перебува­ють у лістингу), Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). Вищезазначеним законом законо­давство України про бухгалтерський облік віднесено до пріоритетних сфер адаптації .

Перехід на Міжнародні стандарти фінансової звіт­ності відкриває для підприємств України нові можливості для узгодженості та ефективного функціону­вання інформаційної системи і подальшої гармонізації вимог до звітності. Застосування єдиних стандар­тів фінансової звітності дозволяє міжнародним фі­нансовим ринкам оцінювати і порівнювати резуль­тати діяльності різних компаній, забезпечує відкри­тість, прозорість і зіставність фінансової звітності суб’єктів господарювання.

Розвиток ринкових відносин та інтеграційні пере­творення в Україні зумовили реформування системи бухгалтерського обліку. Першочерговим завданням для держави стали розробка та відповідне застосування такої методології бухгалтерського обліку і звіт­ності, що відповідає міжнародним стандартам, які, у свою чергу, є найбільш уніфікованими вимогами до організації та ведення бухгалтерського обліку і орі­єнтовані на зближення національних систем обліку. З боку держави встановлено принципи та підходи ре­гулювання й створення регламенту бухгалтерського обліку, правила і процедури обробки інформації та складання фінансової звітності.

Реформування бухгалтерського обліку в Украї­ні до вимог міжнародних стандартів шляхом їх адап­тації до економіко-правового середовища і ринкових відносин у нашій країні розпочалось із прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 28.10.1998 року № 1706 «Програма реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стан­дартів фінансової звітності». Згідно з програмою реформування бухгалтерського обліку головним зав­данням було приведення національної системи обліку і звітності у відповідність до реалій ринкової еко­номіки та міжнародних стандартів фінансової звіт­ності.

На виконання програми розроблено та ухвалено Закон України «Про бухгалтерський облік та фінан­сову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, який набув чинності з 1 січня 2000 року. У розвиток цього Закону, для конкретизації механізму його ви­конання, Міністерством фінансів України затвердже­но План рахунків бухгалтерського обліку активів, ка­піталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцію про його застосу­вання (№ 291 від 30.11.99 р.). У 1999 році було також прийнято і затверджено 13 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Впродовж 2000 року було затверджено ще сім Положень (стандартів) бухгалтер­ського обліку (П(с)БО). Станом на 1 січня 2008 року в Україні застосовуються 32 національних облікових стандартів, які регулюють організацію та методику обліку і формування фінансової звітності.

Таким чином, можна констатувати, що з 1 січня 2000 року розпочалася нова епоха в українському бухгалтерському обліку.

Знач­ний вклад у розробку теоретичних засад реформу­ вання вітчизняного бухгалтерського обліку внесли С. Голов, В. Пархоменко, С. Зубілевич, В. Костюченко, Г. Янборко та інші. Велику роль у цій справі відіграли методологічна рада з бухгалтерського обліку при Мі­ністерстві фінансів України, Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України (ФПБАУ). У висвіт­ленні реформування бухгалтерського обліку чільне місце належить фаховим періодичним виданням, які оперативно друкували нові нормативні документи, наводили коментарі фахівців, розглядали конкретні ситуаційні приклади застосування положень П(с)БО та інших нормативних документів.

Відзначаючи ту величезну роботу, яка проведена з розробки нормативної бази бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності, слід зазначити і про проблеми, які виникають у процесі практичного застосування окремих національних облікових поло­жень. Вони стосуються, як правило, визначень окремих термінів, лінгвістичної недосконалості П(с)БО.

Залежно від кола питань, які на сьогодні регулю­ють національні П(с)БО, останні можна поділити на три групи:

1 – положення, які регламентують загальні засади ведення обліку та складання фінансової звітності;

2 – положення, які регулюють методику обліку окремих об’єктів: активів, капіталу, зобов’язань, до­ходів, витрат;

3 – положення, які регламентують організаційні питання (об’єднання підприємств, принципи діяль­ності та інші).

Значний внесок у розроблення та вдосконалення національних облікових стандартів здійснено Федерацією професійних бухгалтерів і аудиторів України (ФПБАУ). На їх «рахунку» – переклад і видання укра­їнською мовою Міжнародних стандартів бухгалтер­ського обліку (МСБО), підготовка проектів П(с)БО, видання посібників із бухгалтерського обліку та фі­нансової звітності за національними та міжнародни­ми стандартами. У цілях сприяння процесові скла­дання фінансової звітності за вимогами МСБО чле­нами ФПБАУ розроблено методику трансформації фінансової звітності українських підприємств у фі­нансову звітність за МСБО [8].

На сьогодні чинними є 30 міжнародних стандар­тів бухгалтерського обліку та 7 міжнародних стан­дартів фінансової звітності. Перший МСФЗ затвер­джено 2003 року, а набув чинності з 2004-го.

Порівняльний аналіз нормативної бази бухгал­терського обліку і формування фінансової звітності за національними стандартами та МСБО дає підста­ву стверджувати, що між ними існує певна узгодже­ність, яка полягає в тому, що окремі стандарти мають однакову мету, призначення, спільні назви, а деякі – навіть відповідають за номерами (табл. 1.5.1).

Таблиця 1.5.1- Узгодженість національних положень бухгалтерського обліку з міжнародними стандартами 

П(с)БО	МСБО
П(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»	МСБО 1 «Подання фінансових звітів» МСБО 34 «Проміжна фінансові звітність»
П(с)БО 2 «Баланс»	МСБО 1 «Подання фінансових звітів»
П(с)БО 3 «Звіт про фінансові результати»	МСБО 1 «Подання фінансових звітів»
П(с)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів»	МСБО 7 «Звіти про рух грошових коштів»
П(с)БО 5 «Звіт про власний капітал»	МСБО 1 «Подання фінансових звітів»
П(с)БО 6 «Виправлення помилок та зміни у фінансових звітах»	МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки» МСБО 10 «Події після дати балансу»
П(с)БО 7 «Основні засоби»	МСБО 16 «Основні засоби»
Продовження табл..1.5.1
П(с)БО	МСБО
П(с)БО 8 «Нематеріальні активи»	МСБО 38 «Нематеріальні активи»
П(с)БО 9 «Запаси»	МСБО 2 «Запаси»
П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість»	МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка»
П(с)БО 11 «Зобов’язання»	МСБО 37 «Забезпечення, непередбачені зобов’язання та непередбачені активи»
П(с)БО 12 «Фінансові інвестиції»	МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства» МСБО 27 «Консолідовані та окремі фінансові звіти»
П(с)БО 13 «Фінансові інструменти»	МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання»
П(с)БО 14 «Оренда»	МСБО 17 «Оренда»
П(с)БО 15 «Дохід»	МСБО 18 «Виручка» МСБО 20 «Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу»
П(с)БО 16 «Витрати»	МСБО 1 «Подання фінансових звітів»

 

Як видно з таблиці, фінансову звітність за між­народними стандартами регулюють три стандарти, основним серед яких є МСБО 1 «Подання фінансо­вих звітів». Його метою є визначення основ подан­ня фінансових звітів загального призначення для за­безпечення їхньої зіставності із фінансовими звітами суб’єкта господарювання за попередні періоди, а та­кож з фінансовими звітами інших суб’єктів господарювання.

Для досягнення цієї мети Стандарт установ­лює загальні вимоги щодо подання фінансових звітів, керівництво з їхньої структури та мінімальні вимоги щодо їх змісту [2]. МСБО 1 вимагає розкриття певної інформації безпосередньо в балансі, звіті про прибут­ки і збитки, про зміни власному капіталі, а також у примітках, тоді як ці питання у вітчизняному законо­давстві регулюються такими П(с)БО: 1 «Загальні ви­моги до фінансової звітності», 2 «Баланс», 3 «Звіт про фінансові результати», 5 «Звіт про власний капітал». П(с)БО 1 визначає мету, склад і принципи підготов­ки фінансової звітності та вимоги до визнання і роз­криття її елементів. П(с)БО 2, 3, 5 визначають зміст і форми балансу, звіту про фінансові результати, звіту про власний капітал, а також основні вимоги до розкриття їх статей.

Розвиток міжнародної торгівлі, глобалізація фі­нансових ринків зумовили необхідність розробки єдиних стандартів фінансової звітності.

Міжнародні стандарти фінансової звітності – це стандарти, тлумачення, прийняті Радою з МСБО. Вони включають:

міжнародні стандарти фінансової звітності (IFRS);

міжнародні стандарти бухгалтерського облі­ку (IAS);

тлумачення, розроблені Комітетом із тлума­чень міжнародної фінансової звітності .

Важливе значення для розуміння і практичного застосування має концептуальна основа складання та надання фінансових звітів як узгоджена система взаємопов’язаних цілей і принципів, на основі яких розробляються стандарти і яка визначає суть, функ­ції і межі фінансового обліку та звітності.

У тексті Передмови до Міжнародних стандар­тів фінансової звітності Комітетом із міжнародних стандартів бухгалтерського обліку зазначається, що в кожній країні порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності регулюється місцевими (національними) регулюючими положен­нями, які включають стандарти бухгалтерського об­ліку, ухвалені регуляторними органами та/або бух­галтерськими організаціями в кожній країні.

Міжна­родні стандарти, які ухвалює Рада МСБО, мають ре­комендувальний характер і не домінують над націо­нальними положеннями, які регулюють ведення бух­галтерського обліку та складання фінансової звіт­ності в певній країні і є невід’ємною частиною наці­онального господарського законодавства про діяль­ність суб’єктів господарювання.

Прийняття і використання МСФЗ є нагальною потребою державотворення України, входження її в цивілізований світ. Але на сьогодні в Україні є низ­ка проблем щодо запровадження МСФЗ. А саме – потребує принципових змін система статистичної звіт­ності, оскільки підприємства, цінні папери яких перебувають в обігу на фондовому ринку, а також суб’єкти підприємництва, які відповідно до законодавства зобов’язані оприлюднювати річну фінансо­ву звітність у формі звітних даних згідно із МСФЗ, та складати уніфіковану звітність згідно з П(с)БО і по­давати до органів статистики, як це відбувається за­раз у небанківських фінансових установах.

З погляду Міністерства фінансів України, перш за все необхідно окреслити правовий аспект проблем, що виникають при впровадженні МСФЗ, оскільки на сьогодні поки що невизначена процедура включен­ня міжнародних стандартів у правове поле України. Упровадження вимагає підготовки фахівців, які володіють методологією трансформації української фінансової звітності в міжнародну.

Ефективне впровадження МСФЗ в Україні має су­проводжуватися створенням методичних рекомен­дацій відносно застосування міжнародних стандар­тів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, міжнародною співпрацею в рамках спеціалізованих професійних організацій.

Застосовувати основні принципи міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звіт­ності треба всім підприємствам. Але необхідно вста­новити різні вимоги до розкриття інформації у фі­нансовій звітності для різних груп підприємств з ура­хуванням обсягів їх діяльності та операцій на ринках капіталів. Роль державних органів та громадських професій­них організацій полягає в підготовці до впроваджен­ня МСБО та МСФЗ, у сприянні застосування та вико­нання цих стандартів.

Процес застосування міжнародних стандартів фі­нансової звітності повинен бути поступовим та цілеспрямованим, недоліки та невідповідності вітчиз­няної системи бухгалтерського обліку мають усуватися відповідно до вимог ринкової економіки. Сучас­ні МСФЗ є динамічною системою, яка спрямована на уніфікацію принципів і методів визнання, оцінюван­ня і розкриття інформації у фінансовій звітності та орієнтована на потреби ринків капіталу.

На Міжнародному конгресі національних регуля­торних органів у сфері бухгалтерського обліку, організованому Правлінням Комітету з МСФЗ у вересні 2007 року в Лондоні, учасниками (3) було підтримано і схва­лено три підходи до шляхів переходу на МСФЗ, а саме:

конвергенція національних стандартів до МСФЗ;

розробка національних стандартів на основі МСФЗ;

прийняття МСФЗ як національних стандартів.

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

за темою « Основи побудови фінансового обліку»

1. Для чого , на вашу думку, ведеться фінансовий облік на підприємствах?

2. З якою метою скаладються фінансові звіти.

3. Перерахуйте основних користувачів фінансових звітів підприємства.

4. Що є об’єктом фінансового обліку.

5. Назвіть відмінності фінансового обліку від управлінського.

6. Назвіть принципи бухгалтерсокго обліку.

7. Перерахуйте елементи методу фінансового обліку, дайте їм характеристику

8. Назвіть елементи облікової політики.

9. Назвіть заходи щодо гармонізації фінансових звітів українських підприємств до міжнародних стандартів.

ТЕСТИ

1.МСБО розробив і впроваджує:

а) аудиторська палата

б) професійна спілка бухгалтерів

в) комітет з міжнародних стандартів

г) Національний банк України

2.Національні П (С) в Україні розробляються:

а) на підставі МСБО

б) самостійно та окремо від МСБО

в) окремо, але базуються на МСБО

г) національних стандартів нема, використовується МСБО

3.Згідно Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” підприємства можуть самостійно:

а) обирати облікову політику

б) обирати правила оформлення первинної документації

в) обирати форму бухгалтерського обліку

г) обирати план рахунків

4. Що з наведеного нижче є елементами фінансових звітів?

А) нарахування, безперервність

Б) зрозумілість, доречність, надійність,зі ставність,

В) своєчасність, баланс між доходами та витратами

Г) активи, зобов’язання , власний капітал, доходи та витрати

5. Що не входить до складу фінансових звітів:

А)Звіт про власний капітал,

Б) Звіт директора акціонерам

В) Баланс,

Г) Звіт про фінансові результати

6. Який принцип фінансового обліку використовується, якщо один и той самий метод обліку вибуття запасів використовується багато років?

А) періодичності

Б)послідовності

В) повного висвітлення

Г) автономності

7. Підприємство створює резерв під сумнівну дебіторську заборгованість. Який з принципів фінансового обліку у цьому випадку дотримується?

А) автономності

Б) обічності

В) повного висвітлення

Г) послідовності.

ВПРАВИ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Скласти оборотно- сальдову відомість, Баланс та Звіт про фінансові результати за травень, якщо на початок травня підприємство мало на розрахунковому рахунку 10000 грн, його статутний капітал – 7000 грн, позика банку – 3000 грн. В травні відбулися наступні операції, ( грн):

1. отримано товари від постачальника – 5000,

2. сплачено за товари – 5000,

3. відвантажено товари покупцю- 12000,

4. списано собівартість реалізованих товарів – 5000,

5. погашено позику банку – 3000.

Необхідно зробтити заключні проводки та відобразити в обліку фінансовий результат , використовуючи рахунки 8 та 9 класів.

2. Скласти Баланс на 31.01 на підставі інформації про залишки на рахунках станом на 1 січня, грн.:

1) поточний рахунок – 12000

2) каса-?

3) статутний капітал- 24000,

4) матеріали- 16000,

5) нематеріальні активи- 3900,

6) розрахунки з покупцями та замовниками – 5000,

7) короткострокові позики – 7000,

8) розрахунки за заробітною платою – 5000,

9) розрахунки з постачальниками та підрядниками- 16000,

10) поточні фінансові інвестиції – 9000,

11) розрахунки за податками та платежами -3000,

12) незавершене виробництво- 1900,

13) готова продукція -2000.

14) прибуток – 24000,

15) знос основних засобів – 3000,

16) основні засоби – 10000.

Домашнє завдання : конспект, [ 4] с.15-30; [ 2] с.743- 748.