26. Проблема істини в історії філософії. Догматизм, скептицизм, релятивізм як гносеологічні концепти.

Істина - це мета, до якої спрямовано пізнання, як писав Ф. Бекон, знання - сила, але лише притому неодмінній умові, що воно істинне. Істина є знання. Знання про світ і навіть про окремі його фрагменти через низку обставин може включати помилки, а іноді і свідоме спотворення істини, хоча ядро знань і складає, адекватне віддзеркалення дійсності у свідомості людини у вигляді представлень, понять, суджень, теорій. Р. Декарт запропонував своє рішення: найважливіша ознака істинного знання - ясність. Для Платона і Гегеля істина виступає як згода розуму з самим собою, оскільки пізнання є із їхньої точки зору розкриттям духовної, розумної першооснови світу. Д. Беркли, а пізніше Мах і Авенариус розглядали істину як результат збігу сприйнять більшості. Конвенціональна концепція істини вважає істинне знання (чи його логічні підстави) результатом конвенції, угоди. Нарешті, окремими гносеологами як істинне розглядається знання, яке вписується в ту або іншу систему знань. Іншими словами, в основу цієї концепції покладений принцип когерентності, тобто зведення положень або до певних логічних установок, або до даних досвіду.

Пошук такого надійного критерію йде у філософії здавна. Раціоналісти Декарт і Спіноза вважали таким критерієм ясність. Взагалі кажучи, ясність годиться як критерій істини в простих випадках, але критерій цей суб'єктивний, а тому і ненадійний: ясною може видаватися і помилка, особливо тому, що це моя помилка. Інший критерій: істинне те, що визнається такою більшістю. Проте і цей критерій абсолютно ненадійний, бо початковий пункт, а в даному випадку - суб'єкт.

Догматизм (др.-греч. Δόγμα - думка, вчення, рішення) - спосіб мислення, що оперує догмами (що вважаються незмінними вічними положеннями, не піддаються критиці) і спирається на них.

Для догматизму характерні некритичність по відношенню до догм (відсутність критики і сумнівів) і консерватизм мислення (нездатність сприймати інформацію, що суперечить догмам), сліпа віра в авторитети.

Скептицизм (від др.-греч. Σκεπτικός - розглядає, досліджує) - філософський напрямок, що висуває сумнів як принцип мислення, особливо сумнів у надійності істини. Помірний скептицизм обмежується пізнанням фактів, виявляючи стриманість по відношенню до всіх гіпотез і теорій. Представники: Зенон Перрон Монтень.

Релятивізму - філософське вчення, яке представляє собою розгортання принципу «все відносно». Цей принцип заперечує абсолютні, Субстанціальні елементи речей, знання, етичних і художніх норм. В онтологічному плані релятивізм стверджує, що речі існують не самі по собі, а завжди дано у тих чи інших відносинах, в тих чи інших змінах. Звідси релятивізм робить висновок, що речі і є сукупність відносин, змін, позбавлених будь-яких субстанциального ядра. У гносеологічному плані релятивізм, всіляко підкреслюючи мінливість, умовність, обмеженість знань, використовує ці аспекти мислення як аргументи проти об'єктивно-загальнозначуще істини.