- •Проблеми відношення людини до світу. Поняття світогляду, його історичні типи. Основні складові світогляду: знання, віра, переконання, цінності, ідеали.
- •Предмет філософії. Основне коло філософських питань. Основні функції філософії
- •Умови формування, особливості та проблематика давньогрецької філософії, як джерела західного типу мислення.
- •Особливості, проблематика та персоналії мілетської школи давньогрецької філософії.
- •Концепція пізнання в філософській системі Платона .
- •Проблема буття людини і суспільства в філософії Платона
- •Філософські погляди Аристотеля. Вчення про матерію та форму.
- •Особливості формування, проблематика та персоналії філософії європейського середньовіччя. Реалізм та номіналізм.
- •Філософія Середньовіччя, її теоцентричний характер, основні етапи розвитку: апогетика, патристика, схоластика.
- •Особливості релігійної філософії. Ф. Аквінський та його теорія «подвійної істини».
- •Умови формування та особлифості філософії епохи Відродження, її антропоцентричний та гуманістичний характер.
- •Наукова революція 17 ст. Та її відображення в філософії
- •Проблема методу пізнання в філософії Нового часу. Емпіризм ф.Бекона та раціоналізм р. Декарта.
- •Філософія французького Просвітництва, її характерні риси, основні напрями, місце і роль в історії культури.
- •Німецька класична філософія, її характерні риси, основні проблеми і принципи, місце в історії культури.
- •І.Кант про межі наукового пізнання. «Річ у собі» та «явище».
- •Філософія г.В. Гегеля, його філософська система і метод, тотожність мислення і буття.
- •Становлення філософських поглядів к.Маркса. Ф.Енгельса. Сутність концепції матеріалістичного розуміння історії.
- •Причини винекнення, проблематика та напрями некласичної філософії 20 століття. Сцієнтизм та антропологізм.
- •Некласична філософія кінця 19 ст. Проблема ірраціонального: воля, почуття, інтуїція в філософії ф.Ніцше.
- •Класичний психоаналіз з.Фрейда. Ідея несвідомого, структура психіки за з.Фрейдом та к.Юнгом.
- •Н есвідоме у вченні з. Фрейда
- •24.Основні течії та характерні риси антропологічного напрямку некласичної філософії XX ст.
- •25Проблема свободи та відповідальності в екзистенціоналізмі ж.П.Сарта.
- •Особливості формування , проблематика та персоналії української філософії XIX-XX ст.
- •Особливості філософії Київської Русі. Іларіон Київський.
- •Г. Сковорода – фундатор філософії українського духу. Гуманістичний характер вчення про спорідненя працю.
- •Словянофільство та західництво, як дві лінії розвитку російської соціально-філософської думки Русі XIX-XX ст.
- •Філософське розуміння буття, його структура.
- •Матерія, як філософська категорія. Еволюція поглядів на матерію. Рух – атрибут матерії. Класифікація форм руху.
- •Простір та час, як форми існування матерії. Поняття соціального часу.
- •Зміст і форми філософського вчення про розвиток ( діалектична та метафізична концепції)
- •Наука, як феномен цивілізації. Типологія наук.
- •Типология науки
- •Наука , як система знань. Місце науки в системі духовної культури. Наука, релігія, мораль.
- •Структура пізнання. Взаємозвязок чуттєвого та раціонального пізнання. Творчість, як найвища форма пізнавальної активності людини.
- •Проблема істини. Істина, як процес. Діалектика абсолютної та відносної істини
- •Проблема істини в історії філософії. Догматизм, скептицизм, релятивізм як гносеологічні концепти.
- •Смисл і специфіка екологічного буття. «Антропологічна катастрофа». Масштаби людської діяльності і сучасна глобалістика.
- •Проблема походження свідомості: основні концепції.
- •Сутність та мета людського існування. Ціннісні виміри людського життя: предметні цінності та субєктивні цінності.
- •Природа, як матеріальна передумова суспільства. Природа як культура. «Перша» та «друга» природи, біо- та ноосфера.
- •Структура соціальних відносин. Поняття соціальної структури суспільства: група, клас, верства, прошарки.
- •Діалектика виробництва, розподілу, обміну і споживання. Продуктивні сили та виробничі відносини.
- •Роль науки у виробництві. Історична генеза взаємодії науки і виробництва.
- •Основні концепції походження людини. Індивід, індивідуальність, особистість.
- •1. Натуралистическая.
- •48. Головні концепції філософії історії. Суб’єкт історії. Закони та рушійні сили історії, проблеми її смислу.
- •Філософський зміст проблеми екологічної безпеки. Екологічна свідомість, її риси.
- •Роль науки у виробництві. Історична генеза взаємодії науки і виробництва. Сутність сучасної нтр, її соціальні наслідки.
- •Визначення
- •Надайте визначення поняттю «антропоцентризм».
- •Надайте визначення поняттю «діалектика».
- •Надайте визначення поняттю «нігілізм».
- •Надайте визначення поняттю «теодицея».
- •Надайте визначення поняттю «прагматизм».
- •Надайте визначення поняттю «екзистенція».
- •Надайте визначення поняттю «онтологія».
- •Надайте визначення поняттю «пантеїзм».
- •Надайте визначення поняттю «споріднення праця».
- •Надайте визначення поняттю «креаціонізм».
- •Надайте визначення поняттю «свідомість».
- •Надайте визначення поняттю «несвідоме».
- •Надайте визначення поняттю «сублімація».
- •Надайте визначення поняттю «субстанція».
- •Надайте визначення поняттю «суспільно-економічна формація».
- •Надайте визначення поняттю «воля до влади».
- •Надайте визначення поняттю «світогляд».
- •Надайте визначення поняттю «агностицизм».
- •Надайте визначення поняттю «раціоналізм».
- •Надайте визначення поняттю «гуманізм».
- •Надайте визначення поняттю «кордоцентризм».
- •Надайте визначення поняттю «релігія».
- •Надайте визначення поняттю «суспільна свідомість».
- •Надайте визначення поняттю «свобода».
Матерія, як філософська категорія. Еволюція поглядів на матерію. Рух – атрибут матерії. Класифікація форм руху.
Якщо для філософів стародавнього світу матерія — це матеріал, з якого складаються тіла, предмети, а кожний предмет (тіло) складається з матерії та форми як духовного першопочатку, то для Р.Декарта (XVII ст.) матерія — це складова частинка предмета (тіла), а саме: тіло разом з формою. Декарт визначає матерію як субстанцію самоіснуючого буття, атрибутом якої є протяжність із її властивостями: займати певне місце, мати об'єм, бути тривимірною. І.Ньютон додає до Декартового визначення матерії як субстанції ще три атрибути: протяжність, непроникність (непорушна цілісність тіла), інертність (пасивність, нездатність самостійно змінювати швидкість згідно із законами динаміки); вага, зумовлена дією закону всесвітньої гравітації. Причому інертність та вага потім об'єднуються ним у поняття маси, яка виступає основним атрибутом матерії і одночасно мірою її кількості. П.Гольбах визначає матерію як все те, що пізнається чуттєво, при цьому джерелом чуттєвого знання є відчуття форми, кольору, смаку, звуку та ін. Він доводить розуміння матерії до гносеологічного узагальнення. На думку Г.Гельмгольца, матерія — це все, що існує об'єктивно (незалежно від свідомості людини).Матерія як філософська категорія визначає найбільш суттєві властивості реального буття світу — пізнаного і ще не пізнаного. До таких суттєвих ознак належать: цілісність, невичерпність, мінливість, системна упорядкованість та інше. Системність як фундаментальна властивість матерії визначає методологію сучасного наукового пізнання. Розрізняють такі структурні рівні матерії: неорганічний (мікро-, макро-, мегасвіти); органічний (організмений, підорганізмений, понадорганізмений); соціальний (особистість, родина, плем'я, народність, нація, клас, суспільство, людство).Отже, в історії розвитку філософської думки поняття матерії проходить складний шлях розвитку, постійно уточнюється, поглиблюється, збагачується новими властивостями, відображає рівень розвитку пізнання людиною світу.Поширене визначення матерії як філософської категорії для означення об'єктивної реальності, що дана людині у її відчуттях, відображається нашими відчуттями та свідомістю й існує незалежно від них, певною мірою є обмеженим, оскільки зосереджується на гносеологічних аспектах матеріального, не враховуючи притаманний йому онтологічний зміст.
Узагальнене визначення категорії "матерія" має базуватися на тому, що це — об'єктивно реальне буття світу в часі, просторі, русі, детерміноване і пізнаванне людиною.
Невід’ємним атрибутом матерії є рух. З точки зору філософії дух - це не просто пересування, переміна місць, а будь-яка зміна предмета взагалі. Кожному структурному рівню матерії, цілісності наявних на даному рівні систем відповідають свої форми руху. Звичайно виділяють дві групи форм руху матерії: 1/ ті форми, які проявляються на всіх відомих просторових масштабах і структурних рівнях матерії /механічний рух атомів: молекул, мікроскопічних і космічних тіл; розповсюдження електромагнітних і гравітаційних хвиль; рух елементарних частинок/; 2/ форми, які проявляються лише на певних структурних рівнях в неорганічній природі, живій природі, суспільстві /галактики, метагалактики, біосфера, ноосфера, техносфера, екологічні системи тощо /. Як правило, нижчі форми руху органічно входять до складу вищих, але кожна більш висока по організації форма руху матерії не зводиться до простої суми нижчих її форм. Рух є внутрішньою необхідністю існування матерії. В даному аспекті говорять про існування двох типів руху матерії. Перший з них пов’язаний з процесом збереження якостей предмета, другий - зі зміною якісного його стану. Ці два типи руху відображають дві внутрішні тенденції в матеріальних процесах - тенденцію до стійкості і тенденцію до мінливості. Завдяки наявності цих протилежних тенденцій відбувається рух, саморозвиток об’єктів реальності. Якісні зміни матеріальних об’єктів поділяються також на два різновиди. Перший з них - це процеси якісних перетворень, що не ви¬ходять за межі даного виду матерії, певного рівня її організації. Другий - процеси переходу від одного виду матерії, від одного її структурного рівня до іншого.
