4. Особливості реформування професійной, вищої й педагогічної освіти

У галузі вищої освіти передбачається стратегічне завдання – перехід до гнучкої, ступеневої системи підготовки фахівців для підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, піднесення вищої освіти в Україні на рівень досягнень найбільш розвинених країн світу шляхом здійснення ряду міжнародних проектів та інвестицій. Проектується також дальше підвищення рівня і ефективності наукових досліджень у вищій школі.

Основною, найбільш важливою і необхідною ланкою реформування і оновлення освіти є загальна середня освіта, яка повинна забезпечувати максимальний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і виробництво, екологічне виховання, фізичне вдосконалення. Українська держава гарантує молоді право на отримання повної загальної середньої освіти і оплачує її здобуття. Повна загальна середня освіта в Україні є обов'язковою і може отримуватися у різних типах закладів освіти.

Загальноосвітня школа виступає важливим фактором відродження нації, виховання у молоді національної свідомості і гідності, активним засобом боротьби з національним нігілізмом, з проявами комплексу національної неповноцінності, нижчості, відступництва від своєї нації. Принцип єдиної трудової політехнічної школи на основі ідей гуманізму, демократії та інтернаціоналізму означає надання всім дітям рівних можливостей для одержання освіти, відображає єдність і взаємозв'язок усіх ступенів загальної середньої освіти, її безперервність, наступність всіх компонентів навчально-виховної системи – мети, змісту, методів, засобів і організаційних форм. Школа діалектично поєднує національний та інтернаціональний зміст освіти, забезпечує вступ до скарбниць світової культури, необхідний рівень міжнаціонального спілкування.

Як відомо, система загальної середньої освіти відокремлена від церкви і носить світський характер. Найважливішими напрямами відродження школи є: реалізація в навчанні та вихованні підростаючого покоління ідеї народності на основі засвоєння позитивних традицій національних культур українців та інших народів, що проживають в Україні, відродження ролі школи в розвитку культури народу; демократизація всіх сторін шкільного життя, перетворення школи з відомчої ідеологічної установи в громадсько-державний інститут, відхід від жорсткого одержавлення і регламентації її діяльності, широкий розвиток самодіяльних засад, залучення громадськості до визначення і здійснення шкільної політики; індивідуалізація навчально-виховного процесу, організація його з урахуванням здібностей, нахилів, інтересів дітей та їхнього інтелектуального, фізичного і психічного розвитку, диференціація, яка передбачає варіативність змісту, форм і методів навчання та виховання; інтеграція зусиль всіх соціальних інститутів виховання – сім’ї, школи, позашкільних установ, виробничих колективів, громадських організацій для поліпшення виховання підростаючого покоління.

Загальний зміст навчального матеріалу середньої освіти поділяється на державний і шкільний компоненти.

Гімназії та ліцеї працюють за спеціальними навчальними планами, які розробляються педагогічними колективами спільно з вищими навчальними закладами. Міністерством освіти і науки України розроблений базовий навчальний план гімназій, який передбачає широкий спектр предметів за вибором: мови народів України, стилістика української мови, старослов'янська мова, латина, грецька мова, народознавство, ораторське мистецтво, поетика, логіка, історія, культура, етнографія, людина і суспільство, вступ до філософії, основи екології та економіки, ритміка, хореографія тощо.

Базовий навчальний план ліцею диференціює навчальну роботу учнів за основними профілями: філологічний, історико-філософський, художньо-культурний, фізико-математичний, біолого-хімічний, економічний, технічний. Їх кількість і зміст визначаються конкретним педагогічним колективом відповідно до потреб учнів і кадрового та навчально-методичного забезпечення. Додаткові предмети в ці навчальні плани вводяться залежно від напрямів і профілів: основи етики, естетика, культура та мистецтво України, основи моделювання та конструювання тощо. Для учнів відкриваються широкі можливості щодо вибору додаткових курсів. Зокрема, на технічному профілі ліцею можуть пропонуватись: мікропроцесорна техніка, електротехніка, електроніка і радіотехніка, ергономіка, соціальна психологія, аудіо- і відеотехніка, дизайн, менеджмент та підприємництво, основи сучасного виробництва, інформатика й управління.

Професійна освіта в Україні здійснюється в системі вищих та середніх спеціальних навчальних закладів: в університетах, академіях, інститутах, коледжах, технікумах, технічних, педагогічних, медичних та мистецьких училищах. Професійно-технічна освіта надається в середніх професійно-технічних училищах, які забезпечують підготовку кваліфікованих робітників.

Відповідно до статусу вищих закладів освіти встановлено чотири рівні акредитації:

перший рівень – технікум, училище, інші прирівнені до них вищі заклади освіти;

другий рівень – коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади освіти;

третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) – інститут, консерваторія, академія, університет.

Вищі заклади освіти здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст – забезпечують технікуми, училища, інші види закладів освіти першого рівня акредитації; бакалавр – забезпечують коледжі, інші заклади освіти другого рівня акредитації; спеціаліст, магістр – забезпечують вищі заклади третього і четвертого рівнів акредитації.

Вищі заклади освіти у встановленому порядку можуть створювати різні типи навчально-науково-виробничих комплексів, об'єднань, центрів, інститутів, філій, коледжів, ліцеїв, гімназій.

Підготовка фахівців у вищих закладах освіти може проводитися з відривом від виробництва (очна), без відриву (вечірня, заочна форма), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей – екстерном. Станом на листопад 1996 року в Україні функціонувало 163 вузи ІІІ–ІV рівнів акредитації, 735 вищих навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації та 123 вищих закладів освіти недержавних форм власності. Вищу освіту в сучасній Українській державі мають можливість здобувати близько 35 відсотків випускників загальноосвітніх шкіл, ПТУ та технікумів. В розвинутих країнах світу система вищої освіти забезпечує можливість вступу до вищих навчальних закладів значно більшому відсотку випускників середніх шкіл. В Англії, наприклад, місцями у вузах забезпечуються 53% молоді, у Німеччині – 58, США – 60 відсотків. В окремих азіатських країнах цей показник сягає ще більш високого рівня, що і зумовило їх стрімкий вхід до світової еліти. Зокрема, в Японії майже 80% випускників шкіл вступають до вузів. На початку ХХІ ст. тут запровадили обов’язкову вищу освіту.

Система освіти в Україні

Мета освіти: розвиток особистості як найвищої цінності суспільства, її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору.

Основні принципи освіти: доступність; гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних потреб; органічний зв’язок зі світовою й національною історією та культурою; незалежність від політичних партій; науковий, світський характер; інтеграція з наукою і виробництвом; гнучкість і прогностичність, єдність і наступність, безперервність і різноманітність; поєднання державного управління і громадського самоврядування.

Структура освіти: дошкільна освіта загальна середня освіта позашкільна освіта професійна освіта вища освіта післядипломна освіта аспірантура, докторантура, самоосвіта Освітньо-кваліфікаційні рівні: кваліфікований робітник молодший спеціаліст бакалавр спеціаліст магістр

Структура середньої освіти: перший ступінь – початкова школа (1–4 класи) другий ступінь – основна школа (5–9 класи) третій ступінь – старша школа (10–12 класи)

Типи вищих навчальних закладів: І–ІІ рівні акредитації: технічні, педагогічні, медичні, мистецькі училища, технікуми, коледжі. ІІІ–ІV рівні акредитації: інститути, академії, університети

Творчі завдання та реферати

1. Особливості навчально-виховної діяльності у закладах нового типу.

2. Новації і новітні технології особистісно-орієнованого навчання.

3. Загальні тенденції утвердження національного виховання.

4. Особливості формування громадянськості школярів (за бажанням студента: молодших школярів, підлітків, старшокласників).

Питання для роздумів, проблемні запитання.

1. Виділіть головні ознаки особистісно орієнтованого виховання.

2. У чому полягає сутність неперервної освіти?

3. Поясніть, як Ви розумієте термін “державно-громадське управління” освітою.

4. Перерахуйте головні критерії, за якими визначаються якості сучасної освіти.

Тест

1. Нетрадиційний шлях здобуття вищої освіти в Україні: а) заочна форма навчання;б) екстернат; в) дистанційне навчання.

2. Тип управління розвитком школярів на етапі національного духовного відродження: а) деспотичний; б) авторитарний; в) ліберально-попустительский; г) демократичний.

3. Грамотна українська людина ХХІ століття вміє: а) читати, писати, рахувати; б) читати і плавати; в) має загальні і комп’ютерні навички; г) має загальноосвітні і професійні навички.

4. Навчальний загальноосвітній заклад нового типу: а) школа-дитячий садок; б) колегіум; в) малокомплектна школа; г) академія.

5. Новітні технології навчання: а) сенектика; б) екскурсія; в) вправи;

г) метод проектів.

Контрольні завдання для студентів дистанційної форми навчання:

Розвязування тесту.

Варіант 1. Аналіз змісту національної освіти початку ХХІ ст. в Україні (за матеріалами державних документів).

Варіант 2. Характеристика змісту національного виховання у дитячих садках, початковій, середній і вищій школах.

Варіант 3. Характеристика змісту вищої освіти (державні та недержавні вищі навчальні заклади І – ІV рівнів акредитації).