5. Освітньо-педагогічна діяльність ф. Прокоповича

Входження Лівобережної України разом з Києвом до складу Російської держави, за наслідками російсько-польської війни 1654–1667 рр., визначило подальші шляхи розвитку освіти. У цей період зростає роль Києво-Могилянської колегії як культурно-освітнього центру України.

Діяльність професорів академії сприяла розвитку вітчизняної науки і культури. Професори Ф.Прокопович, Г.Кониський та інші у своїх лекціях з філософії розвінчували католицизм і його носіїв в Україні, орден Єзуїтів та Уніатів, хоча проблеми тогочасного суспільства бувало залишалися поза академічними аудиторіями.

Розвитку вітчизняної педагогічної думки сприяла плідна діяльність видатного українського вченого, історика, філософа і політолога, державного діяча, письменника, оратора Феофана Прокоповича.

Народився він у м. Києві у сім’ї купця. Після закінчення Києво-Могилянської колегії навчався в Польщі, де й прийняв уніатство. Продовжував освіту в грецькій колегії, створеній на кошти Папи Римського для підготовки уніатів, де вчився філософії і богослов’ю. Там він і виховувався на найкращих зразках класицизму. Але не закінчивши навчання, повертається в Україну; в 1704 р. знову приймає православ’я. З 1705 р. читає в Києво-Могилянській академії курс лекцій з філософії, логіки, етики, піїтики, риторики, математики та ін. Там Ф.Прокопович почав впроваджувати принципи гуманізму на Україні. На своїх лекціях Ф.Прокопович завжди згадував про старокласичну давнину, проводив думки кращих людей гуманізму, як-от, Еразма Ротердамського. З 1712 р. був ректором колегії, до від’їзду (1715) до Петербурга. У Росії став активним прихильником реформ Петра І, ідеологом самодержав’я, активно сприяв перетворенню церкви в ідеологічний додаток до монархічної держави. Обіймав високі посади в церковній ієрархії: єпископ (1718), архієпископ (1724), віце-президент(1721) створеного ним Синоду, який замінив у Росії існуючу систему патріаршого правління церквою.

Ф.Прокопович був видатним богословом, зачинателем в Україні та Росії філологічного та історичного, замість колишнього схоластичного напрямку у вивченні Біблії та інших основоположних праць християнства. Вражав сучасників ученістю, розумом і живою уявою. Писав ліричні та патріотичні вірші, створив оду “Епінікіон”, де оспівував Полтавську перемогу.

Творча спадщина Феофана Прокоповича досить значна. Вона відображає складний і нелегкий шлях еволюції поглядів автора, суперечності, хитання, обережність та обачливість, пастирську терпимість або непереборний гнів. Тут відбилися і особистісні риси характеру вченого, і суперечності та антагонізм епохи, в якій він жив. Так, визнаючи Бога, Ф.Прокопович може іронізувати з приводу християнських догм; виступаючи за розвиток наукового знання, він може висловити жаль, що “ремеслу та науці сьогодні набагато краще живеться, ніж теології”, бо на “божественне вчення безсоромно нападають зухвалі невігласи нашого віку”. Ідеалізуючи Петра І, активного душителя України, підтримуючи його реформи, Ф.Прокопович з теплотою пише про “нашу Батьківщину” –Україну, проголошує похвалу Дніпрові: “Славен будь, отче великий, завжди повноводний, глибокий...Хто б навтішатись досить спромігся любими серцю просторами цих берегів неозорих....О, славо і гордосте наша одвіку”, присвячує вірші Києву (“Опис Києва”). Суперечливість відчутна і в його наукових творах.

Глибокий знавець античної та сучасної йому європейської культури, Ф.Прокопович був енциклопедично обізнаним ученим і залишив глибокий слід в історії розвитку педагогічної думки в Україні та Росії.

У “Духовному регламенті” (1721) для Синоду Ф.Прокопович ставив питання про відкриття духовних шкіл, шкіл для простого люду. Його буквар “Перше учіння отрокам” витримав 12 видань за перші 5 років.

Діяльність українських освітян та прогресивних мислителів епохи Відродження позитивно впливала на розвиток української освіти і педагогічної думки, що, в свою чергу, сприяло культурно-національному відродженню України.

Структура освіти на Україні

(др.пол. XVII– XVIIІ століття)

Освіта на лівобережній Україні

Освіта на правобережній Україні

	Вища освіта
Києво-Могилянська академія Академічний статус наданий Петром І у 1701 році.		Львівський університет. Університетський статус наданий цісарем Йосипом ІІ у 1784 році.

	середня освіта
Колегіуми: Чернігівський, Харківський, Переяславський Спеціальні школи: Глухівська, Київська		Католицькі та уніатські колегіуми у містах: Кременець, Острог, Володимир-Волинський, Вінниця, Львів, Житомир, Рівне, Луцьк, Кам’янець-Подільський та ін.

	Елементарна освіта
Січові та полкові школи (до 1776)		Католицькі та уніатські школи
Школи мандрівних дяків (до 1776)		Протестантські школи
Православні парафіяльні та монастирські школи		Православні школи мандаринів, дяків, монастир. та парафіяльні (до 1789)

Творчі завдання і реферати

1. Освітньо-культурні процеси у Європі й Україні (XVІІ с.).

2. Науково-педагогічна діяльність Ф. Прокоповича.

Питання для роздумів і проблемні запитання

1. Обґрунтуйте спільне і відмінне у віковій періодизації Я. Коменського і С. Полоцького.

2. Доведіть, що атрибути граматики М. Смотрицького мають непересічну цінність?

3. Виділіть спільні ознаки підручників з морального виховання (для молоді) у Е. Ротердамського і Е. Славинецького.

4. Доведіть, чому словник М. Беринди можна вважати першою українською енциклопедією?

Тест

1. Автором першої української граматики був: а) М.Смотрицький; б) Є.Славинецький; в) П.Беринда.

2. Український просвітитель, який справив значний вплив на розвиток освіти у Московській державі: а) Ф.Прокопович; б) Г.Кониський; в) С.Яворський; г) К.Ставровецький.

3. Хто з видатних педагогів періоду культурного Відродження в Україні підтримував ідею залежності суспільного розвитку від поширення освіти: а) М. Смотрицький; б) С. Полоцький; в) Ф. Прокопович.

4. Ф.Прокопович підтримував: а) філологічний; б) історичний ; в) схоластичний напрям при вивченні Біблії та інших основоположних праць християнства.

5. Найбільш повну вікову періодизацію дітей і молоді вперше в Україні здійснив: а) С. Полоцький; б) П. Беринда; в) М. Смотрицький; г) П. Русин.

Контрольні завдання для студентів дистанційної форми навчання:

Розв’язування тесту.

Варіант 1.Демократизм і нові форми навчання у бартських школах, Острозькій і Києво-Могилянській академіях.

Варіант 2. Порівняльний аналіз систем виховання лицаря (європейська середньовічна і українська козацька).

Варіант 3. Віддзеркалення ідей українознавства у вчених епохи Відродження (ХVІІ ст.): П. Беринди, І. Гилятовського, М. Смотрицького та С. Полоцького).