Тема XV Українська школа й педагогіка початку хх століття

1. Характеристика системи освіти в Україні на початку ХХ століття.

2. Освітньо-педагогічні погляди І.Франка.

3. Педагогічні ідеї Л.Українки.

4. Освітня й педагогічна діяльність Т.Лубенця.

Література

1. Історія української культури / Під ред. І.Крип’якевича. – Зшиток VІІ – ІХ. – К.: АТ “Обереги”, 1993.

2. Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів: Світ, 1990.

3. Огієнко І. Історія української літературної мови. – К.:Либідь, 1995.

4. Кравець В.П. Історія української школи і педагогіки: Курс лекцій. –Тернопіль, 1994.

5. Історія педагогіки /за ред. М. В. Левківскього, о. А. Дубасенюк/. – Житомир, 1999.

6. Любар О.О. та ін. Історія української педагогіки /за ред. М. Г. Стельмаховича. – К.: ІЗМН, 2000.

7. Сбруєва А.А., Рисіна М.Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальний посібник. – Суми: СумДПУ, 2000.

Ключові слова та терміни

Мережа “Просвіт”, часопис “Літературно-Науковий Вісник”, підручник “Древня історія східних народів”, “Общеполезный задачник”, український буквар Лубенця.

1. Характеристика системи освіти в Україні на початку хх століття

Початок ХХст. був відмічений поворотними соціально-політичними подіями, що змінили культурно-освітній фон України на користь української мови та української школи.

Царськими указами цього періоду разом з проголошенням свободи зборів друку, слова, спілок з’явилася реальна можливість відродження національного шкільництва: у сфері науково-педагогічній, суто організаційній, соціально-педагогічній і т.ін.

Починаючи з 1905р., на території України з’являється мережа “Просвіт”. Перше громадське культурно-освітнє товариство такого типу з’явилося у Львові ще у 1898р. Вже за кілька років “Просвіти” заснувалися у Києві, Одесі, Катеринославі, Житомирі, Миколаєві та інших містах. Постійну підтримку громади “Просвіт” отримували з боку українських парламентських груп у Державній Думі Російської імперії; полеміка серед депутатів якої сьогодні дає можливість прослідкувати хід культурно – освітніх процесів на території України.

Товариства “Просвіти” ставили перед собою цілий ряд навчально-виховних завдань, серед яких головне – загальноосвітня діяльність в широких масах населення. Основними завданнями діяльності “Просвіт” були визначені: а) розгортання мережі початкових шкіл; б) післяпочаткова освіта (для тих, хто закінчив українську школу та тих, хто отримав початкову освіту у інших навчальних закладах); в) загальноосвітня діяльність в широких масах населення, а саме: ознайомлення з історією та культурою України; виховання патріотизму, формування українського виховного ідеалу; налагодження видавничої справи, опікування засобами масової інформації, бібліотеками; соціально-педагогічна, театрально-видовищна діяльність.

Для поширення своїх педагогічних ідей “Просвіти” провели у Києві курси народних вчителів (1906), де було прийнято резолюцію про українську школу.

Курс народної школи повинен бути розширений до шести років (до цього, як правило, народна школа проводила одно-трирічний курс навчання). Усе навчання має проводитися рідною мовою. Державна мова (тобто російська) повинна вивчатися в старших класах як один з предметів навчання.

В усіх середніх та вищих навчальних закладах України навчання мусить вестися українською мовою. При цьому передбачалось ввести у навчальні програми цих закладів вивчення української мови та літератури, історії та географії України.

Діяльність товариств “Просвіта” залежала від об’єктивних та суб’єктивних умов існування. Вони відрізнялися за структурою, формами роботи, типом управління; різними були навіть назви. Так, у м.Києві –товариство “Просвіта” ім. Т.Шевченка. До структури товариств могли входити різноманітні комісії та підкомісії – театральна, видавнича, артистична тощо.

Всеукраїнська спілка вчителів і діячів народної освіти (травень 1906 р.) повинна була стати основною структурно-організуючою одиницею в освітній сфері України, а в перспективі – основою українського Міністерства освіти. Однак Всеукраїнська спілка вчителів під тиском реакції 1907 р. не змогла повноцінно працювати, а відновила свою діяльність в добу Центральної Ради.

Необхідно зауважити, що діяльність “Просвіт” була нерозривно пов’язана з українознавчими процесами в середовищі духовенства, частина якого активно відстоювала право українського народу вивчати біблійні тексти та молитви українською мовою. Так, почесним членом Кам’янець-Подільської “Просвіти” став місцевий єпископ Парфеній. Він же є автором одного з перекладів на українську мову Святого Євангелія, ініціатором викладання в духовних навчальних закладах української літератури та історії України.