Тема xіv Ідеї національної освіти й виховання в Україні (друга половина хіх століття).

1. Ідея національної школи М. Драгоманова.

2. Наукова й освітня діяльність Наукового товариства імені Тараса Шевченка.

3. Ідея національного шкільництва М. Грушевського.

4. Загальна характеристика освіти на західноукраїнських землях.

5. Педагогічні погляди Ю.Федьковича.

Література

1. Винар Л. Галицька доба життя М.Грушевського (1894–1914) // Український історик. – 1967. – № 2–3.

2. Грушевський М. Про українську мову і українську школу. – К.: Веселка, 1991.

3. Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів: Світ, 1990.

4. Кравець В.П. Історія української школи і педагогіки: Курс лекцій. –Тернопіль, 1994.

5. Історія педагогіки /за ред. М. В. Левківскього, о. А. Дубасенюк/. – Житомир, 1999.

6. Любар О. О. та ін. Історія української педагогіки /за ред. М. Г. Стельмаховича. – К.: ІЗМН, 2000.

7. Сбруєва а. А., Рисіна м. Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальний посібник. – Суми: СумДпу, 2000.

Ключові слова та терміни

“Емський указ”, Наукове товариство ім.Т.Г.Шевченка, Українське наукове товариство, “Киевская Старина”, Український соціологічний інститут, “Руська трійця”, товариство “Просвіта”, Українська Академія Наук.

1. Ідея національної школи м. Драгоманова

Михайло Петрвич Драгоманов (1841–1895) належить до тих діячів, що увійшли в нашу історію як духовні натхненники українського національного, соціально-політичного та культурного відродження. Чільне місце в його спадщині займають праці, в яких безпосередньо або певною мірою розглядається розвиток української освіти, школи, культури та їх взаємодія на різних етапах національно-політичного життя народу.

М. П. Драгоманов народився 18 вересня 1841 року в м. Гадячі на Полтавщині. Раннім і різнобічним розвитком він передовсім зобовязаний своїм батькам, оточенню. З 1849 по 1853 рік юнак навчався в Гадяцькому повітовому училищі, пізніше – в Полтавській гімназії. Восени 1859 року Драгоманов стає студентом історико-філологічного факультету Київського університету, де вдосконалює свою загальну й професійну освіту, дістає перший справжній громадянський гарт, витримує перші серйозні випробування. Аргументовано, спираючись на історичні факти, Драгоманов переконував у споконвічному прагненні українців до освіти й культури, до вченості та знань.

У наступні роки помітним політичним явищем у соціальному житті України та Росії стали публічні виступи Драгоманова в різних газетах із закликом до освіченої української та російської громадськості об’єднатися задля проведення радикальних реформ у галузі освіти: створення елементарної, спеціальної та вищої шкіл. Він наполягав на поверненні прав українській мові, насамперед в галузі народної освіти.

Займаючись просвітницькою діяльністю, Драгоманов мріяв про той час, коли етичне та естетичне виховання в українських школах звернеться до джерел педагогічного впливу кращих народних традицій, а діти будуть виховуватись прекрасними українськими піснями; він прагнув створити українську енциклопедію (розробив план до неї). Не раз піднімав Драгоманов проблеми вчительства. Особливо його хвилювало становище сільських учителів. Драгоманов вважав, що вчителі повинні чітко усвідомлювати мету педагогічної діяльності – виховання гуманної, національно свідомої людини. Це завдання ставили перед собою різні педагоги; якою вона має бути, розуміли по-різному, залежно від соціально-політичних ідеалів, що сповідували їх творці. У Драгоманова цей ідеал спирався на демократичну, гуманістичну й патріотичну основу національної свідомості, котра поєднувалась з толерантністю у взаєминах між людьми, з правдою і справедливістю.

Великого значення надавав Драгоманов вихованню дитини в сімї, тобто саме батьківському вихованню. Дбаючи про виховання тогочасної української молоді, Драгоманов орієнтує її на найвищі людські взірці духу і праці, нагадуючи ще й про неодмінну високу моральну якість самовіддано служити рідному народу, а не бути його “провінційним родичем, прихвоснем чужого”.

Отже, можна простежити думку про те, що основними напрямками концепції національного виховання Драгоманова є етичне, естетичне, патріотичне, моральне виховання дітей, яке включає виховання у дітей любові до батьківщини, рідної мови. Значне місце надається у працях Драгоманова батьківському вихованню, а також підготовці кваліфікованих кадрів для здійснення процесу виховання в умовах освітньої діяльності.