Приклад розв’язування задачі.

ЗАДАЧА. "Учням було запропоновано завчити два оповідання, рівні за об­сягом та ступенем складності. Перше зачитувалося після попереджен­ня, ідо перевірка відбудеться наступного дня, друге слід було запам'ята­ти надовго. Однак в обох випадках ефективність запам'ятовування пе­ревірили через чотири тижні. Питання: Яке оповідання учні запам'ятають краще? Чому?

Розв'язування

Очевидно, йдеться про такий процес пам'яті, як запам'ятовування, а судячи з інструкцій, які отримали учні, в обох випадках мало місце довільне запам'ятовування, тобто таке, що підпорядковане свідомо пос­тавленій меті. Проте зміст такої мети був різним, що, напевно, і зумовило рівень ефективності запам'ятовування.

Відомо, що довільне запам'ятовування залежить від багатьох чинни­ків: раціональних прийомів запам'ятовування (виокремлення смисло­вих одиниць, знаходження зв'язків між ними, їх систематизація на ос­нові асоціацій); способів повторення (частковий, цілісний, комбінова­ний); характеру мнемічної спрямованості на запам'ятовування. Така спря­мованість справляє безпосередній вплив на характер запам'ятовування, його способи, результат. Можна стверджувати, що в умовах задачі йдеться про залежність до­вільного запам'ятовування від змісту мнемічної спрямованості.

Дослідник психології пам'яті О. О. Смирнов визначає різні типи мнемічної спрямованості: на ту чи іншу повноту запам'ятовування, певну чіткість запам'ятовування, послідовність подачі матеріалу, міцність за­пам'ятовування, час відтворення. Умовами задачі передбачено відмін­ності у мнемічній спрямованості на час відтворення: перше оповідання треба було відтворити на наступний після запам'ятовування день, дру­ге — в невизначеному майбутньому. Такі відмінності не могли не спри­чинити різну продуктивність запам'ятовування. Спрямованість "завчити оповідання надовго" забезпечила, напевно, тривале зберігання матеріалу в пам'яті, тоді як спрямованість "на на­ступний день" — нетривале. Тому можна дійти висновку, що перше оповідання учні завчать гірше, ніж друге.

Вплив мнемічної спрямованості на продуктивність запам'ятовування став можливим унаслідок соціогенетичного і онтогенетичного розвитку пам'яті. В ході цього людина оволодіває своєю пам'яттю, вчиться керу­вати нею, завдяки чому та стає, за термінологією Л. С. Виготського, вищим психічним процесом…Наслідком такого розвитку стала здатність людини спочатку усвідом­лено, а потім ще й у вигляді навички здійснювати контроль за процесом запам'ятовування й зберігання матеріалу в пам'яті шляхом довільної зміни змісту мнемічної спрямованості.

Залежність довільного запам'ятовування від мнемічної спрямова­ності слід мати на увазі під час організації навчальної діяльності шко­лярів чи студентів, тобто вчитель, викладач повинні формувати таку спрямованість, яка б відповідала цілям навчання. Неприпустимо моти­вувати необхідність запам'ятати матеріал формою контролю його за­своєння (оцінкою, контрольною роботою, екзаменом тощо). У цьому разі матеріал зберігатиметься в пам'яті доти, доки він буде потрібним для пред'явлення, після чого почнуть діяти інтенсивні процеси забу­вання."

( За М’ясоїд П.А. Задачі з курсу загальної психології, С.178-179, скорочено).