5. Домашнє насильство як порушення прав людини

1.  Загальний огляд.

Ситуація з попередженням та протидією насильства в сім’ї в цьому році залишалася такою ж складною, як і раніше, і не відповідала вимогам захисту прав людини на життя, приватність, недоторканність, найвищий досяжний рівень здоров’я, свободу від фізичних та психічних покарань, морального та економічного тиску тощо.

При цьому потрібно зауважити, що Рада Європи розпочала Європейську кампанію щодо ліквідації домашнього насильства проти жінок. Ідея її проведення виникла на саміті Ради Європи у Варшаві, коли учасники саміту почали вимагати вжиття негайних дій проти насильства по відношенню до жінок, яке набуло в Європі загрозливих масштабів. До її реалізації повинні долучатися уряди, відповідні державні установи, міжнародні та неурядові організації, ЗМІ та громадськість у цілому. Кампанія має на меті ознайомити громадськість з масштабами насильства по відношенню до жінок та сприяти формуванню нових законів та практики, які покликані зупинити насильство.

Організація Об’єднаних Націй також висловила своє занепокоєння ситуацією із насильством і виголосила десятиріччя боротьби із ним. 25 лютого 2008 р. ООН розпочала кампанію щодо боротьби із насильством над жінками та дівчатами. Кампанія триватиме до 2015 року, який також є фінальним для досягнення Цілей тисячоліття щодо подолання бідності.

Українська ж держава, в особі урядовців та урядових структур, фактично проігнорувала цей рік, ознаменувавши його такою знаковою негативною подією, як виселення в судовому порядку з приміщення та фактичне закриття Київського міського центру роботи з жінками (судовий позов з боку Шевченківської в м. Києві районної ради). Процес „захвату” нерухомої власності в Києві, що триває, відбився й на організаційних структурах із захисту прав жінок та попередження насильства в сім’ї. Таким чином, столиця подала «приклад», як вчиняти з подібними установами в інших областях.

Як незадовільну можна оцінити й державну політику України в сфері протидії та попередження насильства в сім’ї.

Є речі, явища, заходи, чия тривалість або значення виходять за рамки одного року, на що ми будемо вказувати, з посиланням до відповідних сторінок.

За даними МВС України фізичне та психологічне насильство є найбільш розповсюдженими видами насильства, на які припадає 95 % випадків.

Державна соціальна служба для дітей, сім’ї та молоді веде банк даних щодо кризових сімей.

Згідно з даними Київського міського центру роботи з жінками, який надавав безкоштовну юридичну, психологічну, інформаційну та медико-соціальну підтримку, за період його діяльності – близько 39 тисяч жінок та 3, 5 тисяч чоловіків отримали необхідну допомогу. У притулку для потерпілих від домашнього насильства щороку знаходять захист та укриття близько 60 жінок та 25 дітей. За 2011 рік на телефон довіри Центру звернулися 446 осіб.

Насильство в сім’ї є також коштовною справою, приносить суттєві матеріальні збитки потерпілим. Середня вартість випадку домашнього насильства – 7300 гривень, причому потерпілим він коштує близько 1700 гривень – решта припадає на платників податків. Українському бюджету, за оцінками вчених, випадки насильства коштували близько 158 464 540. Підрахунок вартості одного випадку сімейного насильства містив у собі ряд показників, серед яких:

­  прямі втрати майна;

­  витрати, пов’язані зі здоров’ям;

­ економічні втрати, викликані зниженою працездатністю або невиходом на роботу;

­  витрати, пов’язані з правоохоронними органами;

­  витрати, пов’язані із судами;

­  витрати соціальних служб;

­  витрати, пов’язані з перебуванням у притулках і кризових центрах;

­  витрати, пов’язані з дітьми жертви.