Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Досвід та інструментарій для соціальних педагог...docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
201.54 Кб
Скачать

2. Відповідальність держави за забезпечення прав людини на захист від насильства

І цього року варто повторити висновки громадських та міжнародних організацій, у тому числі Міжнародної Амністії, про те, що влада України не виконує свої міжнародні зобов’язання, не застосовує на практиці принцип «необхідної відповідальності держави» (так званий принцип due diligence) для забезпечення права жінок на рівність, життя, свободу, безпеку, свободу від дискримінації.

19 лютого 2007 р. була затверджена постановою Кабінету Міністрів України Державна програма підтримки сім’ї на період до 2010 року. У ній міститься декілька пунктів, які стосуються питань запобігання насильства в сім’ї.

Так, серед очікуваних результатів програми вказано, що виконання цього документу дасть змогу, серед іншого, «удосконалити систему запобігання насильству в сім’ї та створити дієву систему надання допомоги жертвам насильства; удосконалити систему надання допомоги сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, їх соціального супроводу; зменшити кількість злочинів, пов’язаних з насильством у сім’ї. Окремі положення Плану заходів щодо підтримки сім’ї стосуються саме подолання насильства в сім’ї. Зокрема, це зобов’язання держави:

  1. Провести моніторинг ефективності реалізації Закону України "Про попередження насильства в сім’ї, інших нормативно-правових актів з цього питання та підготувати в разі потреби пропозиції щодо внесення до них змін.

  2. Підготувати пропозиції стосовно продовження строку дії обмежень, що встановлені захисним приписом, передбаченим Законом України "Про попередження насильства в сім’ї", від 30 діб до трьох місяців.­

  3. Проводити широкомасштабну інформаційно-просвітницьку роботу шляхом створення та розповсюдження соціальної реклами з питань запобігання насильству в сім’ї (телевізійні та радіопрограми і передачі, випуск друкованої продукції); організувати тренінги і семінари в загальноосвітніх та вищих навчальних закладах з питань запобігання і протидії насильству в сім’ї.

  4. Проводити щороку Всеукраїнську акцію «16 днів проти насильства».

  5. Розповсюджувати методичну літературу з питань застосування сучасних форм та методів роботи з особами, які вчинили насильство в сім’ї, та їх жертвами.

  6. Забезпечити розроблення та застосування в практичній роботі методики виявлення, профілактики й соціально-психологічної реабілітації дітей, що зазнали насильства в сім’ї.

  7. Включити до планів підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів «молодший спеціаліст» та «спеціаліст» курс лекцій з агресології та віктимології.

  8. Організувати роботу з підготовки та видання методичних матеріалів з питань запобігання насильству в сім’ї, проведення роботи з особами, що схильні до вчинення такого насильства та їх жертвами.

  9. ­ Проводити наукове дослідження за темою «Психологічна допомога дітям, що потерпають від насильства в сім’ї»; навчальні тренінги і семінари для фахівців з питань сім’ї щодо вжиття заходів для запобігання насильству в сім’ї.

  10. ­ Включити до планів підготовки психологів, соціальних працівників та інших фахівців у галузі педагогіки курс лекцій з реабілітації жертв насильства в сім’ї; запровадити в закладах післядипломної освіти педагогічних працівників курс лекцій з питань запобігання насильству в сім’ї та надання допомоги жертвам такого насильства.

  11. ­ Включити до планів підготовки в медичних вищих навчальних закладах курс лекцій з питань запобігання насильству в сім’ї та надання допомоги жертвам такого насильства; забезпечити перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців первинної лікувально-профілактичної допомоги, іншого медичного персоналу, що працює з жертвами насильства в сім’ї.

  12. ­ Удосконалити систему відомчої та запровадити державну статистичну звітність з питань запобігання насильству в сім’ї та щодо проявів жорстокого поводження з дітьми.

На жаль, ситуація в цій сфері, яка найбільше стосується прав потерпілих на допомогу, на захист здоров’я, залишилася взагалі без змін. Ситуація не покращилася. Тому залишаються актуальними висновки щодо основних порушень прав людини, перш за все, прав жінок та дітей, як від насильства так і від відсутності адекватного захисту та покарання винних.