
- •Головне видавництво видавничого об'єднання «вища школа»
- •Передмова
- •Предмет аналітичної хімії
- •Сучасні завдання аналітичної хімії
- •Методи аналітичної хімії
- •§ 1. Закон діючих мас
- •§ 2. Теорія електролітичної дисоціації
- •§ 3. Концентрація водневих іонів води. Поняття про рН
- •§ 4. Концентрація водневих іонів розчинів кислот і основ
- •§ 5. Гідроліз. Концентрація водневих іонів розчинів солей
- •§ 6. Буферні розчини
- •§ 7. Графічний метод обчислення рН розчину
- •§ 9. Добуток розчинності
- •§ 10. Вплив однойменних іонів на розчинність осадів
- •§ 11. Розчинність осадів у кислотах
- •§ 12. Розчинність осадів при утворенні комплексів
- •§ 13. Осади кристалічні і неявнокристалічні (аморфні)
- •§ 14. Колоїдні розчини
- •Розділ 3. Комплексні сполуки
- •§ 15. Загальні положення
- •§ 16. Комплексні сполуки з неорганічними лігандами
- •§ 17. Комплексні сполуки з органічними лігандами
- •§ 18. Застосування комплексних сполук в аналізі
- •§ 19. Органічні реактиви
- •Розділ 4. Реакції окислення-відновлення
- •§ 20. Загальна характеристика
- •§ 21. Окислювально-відновний потенціал
- •§ 22. Властивості окислювально-відновного потенціалу. Рівняння Нернста
- •§ 23. Окислювальний потенціал і напрям реакцій окислення-відновлення
- •§ 24. Індуктивні реакції окислення-відновлення
- •§ 25. Хроматографічний аналіз. Іонообмінники
- •§ 26. Екстракція. Інші методи розділення
- •§ 27. Аналіз у розчині та сухий метод аналізу
- •§ 28. Макро-, мікро- і напівмікроаналіз. Краплинний, безстружковий і мікрокристалоскопічний методи аналізу
- •§ 29. Чутливість і специфічність реакцій
- •§ Зо. Хімічні реактиви
- •§ 31. Концентрація розчинів
- •§ 32. Техніка роботи в лабораторії якісного аналізу
- •§ 33. Дробний і систематичний методи якісного аналізу
- •§ 34. Класифікація катіонів на аналітичні групи
- •Розділ 7. І аналітична група катіонів
- •§ 35. Загальна характеристика групи
- •§ 36. Натрій
- •§ 38. Амоній
- •§ 39. Магній
- •§ 40. Аналіз суміші катіонів і аналітичної групи
- •Розділ 8. II аналітична група катіонів § 41. Загальна характеристика групи
- •§ 43. Стронцій
- •§ 44. Кальцій
- •§ 45. Аналіз суміші катіонів і і II аналітичних груп
- •Розділ 9. Ill аналітична група катіонів § 46. Загальна характеристика групи
- •§ 47. Алюміній
- •§ 48. Хром
- •§ 50. Марганець
- •§ 51. Цинк
- •§ 52. Кобальт
- •§ 53. Нікель
- •§ 54. Аналіз суміші катіонів III аналітичної групи
- •§ 56. Аналіз суміші катіонів III, II і і аналітичних груп, що містить фосфат-іони
- •Розділ 10. IV аналітична група катіонів
- •§ 57. Загальна характеристика групи
- •Підгрупа срібла
- •§ 59. Свинець
- •§ 60. Ртуть (і)
- •§ 61. Аналіз суміші катіонів підгрупи срібла
- •IV аналітичної групи
- •Підгрупа міді
- •§ 62. Ртуть (II)
- •§ 64. Кадмій
- •§ 65. Вісмут
- •§ 66. Аналіз суміші катіонів IV—і аналітичних груп
- •Розділ 11. V аналітична група катіонів § 67. Загальна характеристика групи
- •§ 69. Сурма
- •§ 70. Олово
- •§ 71. Аналіз суміші катіонів IV і V аналітичних груп
- •Розділ 12. Аналіз рідкісних елементів § 72. Загальна характеристика
- •§ 73. Титан
- •§ 74. Ванадій
- •§ 75. Молібден
- •§ 76. Вольфрам
- •§ 78. Безсірководневі методи якісного аналізу катіонів
- •Розділ 13. Аналіз аніонів § 79. Класифікація аніонів
- •І група аніонів
- •§ 86. Кремнієва кислота і реакції силікат-іонів SiO|—
- •II група аніонів
- •§ 91. Йодистоводнева кислота і реакції йодид-іонів і
- •§ 92. Сірководнева кислота і реакції сульфід-іонів s2-
- •Ill група аніонів
- •§ 94. Азотна кислота і реакції нітрат-іонів імог
- •§ 95. Азотиста кислота і реакції нітрит-іонів n02
- •§ 96. Оцтова кислота і реакції ацетат-іонів сн3соо
- •§ 97. Хлорнувата кислота і реакції гіпохлорат-іонів сюг
- •§ 98. Аналіз суміші аніонів і—III аналітичних груп
- •§ 100. Розчинення речовини і виявлення катіонів
- •§ 101. Виявлення аніонів
- •§ 102. Аналіз металів і сплавів
- •§ 103. Предмет і значення кількісного аналізу
- •§ 104. Визначення основних компонентів і визначення домішок
- •§ 105. Класифікація хімічних методів кількісного аналізу
- •І. Гравіметричий аналіз1
- •§ 106. Суть методу
- •§ 107. Вимоги до осадів у гравіметричному аналізі
- •§ 108. Співосадження
- •§ 109. Умови осадження
- •§ 110. Відокремлення осаду від маточного розчину
- •§ 111. Переведення осаду у вагову форму
- •§ 112. Принцип дії аналітичних терезів
- •§ 113. Правила користування аналітичними терезами і зважування на них
- •Розділ 18. Приклади гравіметричних визначень
- •§ 114. Розрахунки у гравіметричному аналізі
- •0,3115 Г становить 100%;
- •0,5025 Г становить 100%; 0,0874 г » х%,
- •§ 115. Визначення заліза у вигляді оксиду
- •§ 116. Визначення сульфатів у вигляді сульфату барію
- •§ 117. Розділення і визначення кальцію і магнію
- •§ 118. Визначення нікелю в сталях
- •II. Титриметричний аналіз Розділ 19. Загальні положення титриметричного аналізу
- •§ 119. Суть методу
- •§ 120. Концентрація розчинів і розрахунки в титриметричному аналізі
- •§ 121. Приготування робочих розчинів
- •§ 122. Методи непрямого титрування
- •§ 123. Точка еквівалентності
- •§ 124. Установлення точки еквівалентності за допомогою індикаторів
- •§ 125. Мірний посуд
- •§ 126. Перевірка мірного посуду
- •§ 127. Титрування кислотами та основами
- •§ 128. Індикатори методу кислотно-основного титрування (методу нейтралізації)
- •§ 129. Вибір індикаторів при титруванні кислотами та основами
- •§ 130. Криві титрування
- •§ 131. Помилки титрування
- •2NaHc03 ї± н20 -f- c02 -f Na2c03.
- •§ 132. Робочі розчини методу кислотно-основного титрування
- •§ 133. Приклади застосування методу кислотно-основного титрування (методу нейтралізації)
- •§ 134. Криві титрування
- •§ 135. Індикатори методів окислення-відновлення
- •§ 136. Еквівалент у реакціях окислення-відновлення
- •Розділ 22. Перманганатометрія
- •§ 137. Загальна характеристика методу. Приготування робочого розчину перманганату калію
- •§ 138. Визначення заліза
- •§ 139. Визначення пероксиду водню
- •§ 140. Визначення нітритів
- •Розділ 23. Йодометрія
- •§ 141. Загальна характеристика методу
- •§ 142. Приготування робочих титрованих розчинів
- •§ 143. Йодометричне визначення міді
- •§ 144. Йодометричне визначення активного хлору в хлорному вапні
- •B/r. WNa,s203l/NaliS!03јCl " 10°
- •§ 145. Йодометричне визначення сірки
- •Розділ 24. Метод осадження § 146. Загальна характеристика методу
- •§ 147. Індикатори
- •§ 148. Помилки титрування в методі осадження
- •§ 149. Робочі розчини і вихідні речовини методу осадження
- •§ 150. Визначення галогенід-іонів
- •Розділ 25. Методи комплексоутворення
- •§ 151. Загальні положення методів комплексоутворення
- •§ 152. Меркуриметричне визначення хлоридів
- •§ 153. Комплексонометричне визначення твердості води
- •III. Спектрофотометричний і колориметричний методи аналізу Розділ 26. Загальні положення
- •§ 154. Суть методів
- •§ 155. Загальні умови колориметричного визначення
- •§ 156. Закон Бугера—Ламберта—Бера
- •§ 157. Методи вимірювання інтенсивності забарвлення
- •§ 159. Визначення міді в грунтах
- •§ 160. Загальні положення
- •§ 161. Наближене визначення рН
- •§ 162. Безбуферні методи визначення рН
- •§ 163. Буферний метод визначення рН
- •IV. Аналіз різних матеріалів Розділ 29. Аналіз продуктів харчування § 164. Визначення кислотності хліба і молока
- •§ 165. Аналіз грунту і води
- •§ 166. Визначення оксидів кальцію і магнію в доломіті
- •Розділ 31. Аналіз добрив
- •§ 167. Визначення фосфору в суперфосфаті
- •§ 168. Визначення калію в калійних добривах
- •§ 169. Визначення азоту в аміачних добривах
- •Додатки
- •Кислоти
- •Густина розчинів їдких калі і натру
§ 6. Буферні розчини
Буферними розчинами називають розчини суміші слабкої кислоти (або слабкої основи) і її солі. Такою є, наприклад, суміш оцтової кислоти і ацетату натрію (СН3СООН + CH3COONa). При добавлянні до такої суміші сильної кислоти або сильної основи відбуваються такі реакції:
CH3COONa + HC1 = СН3СООН + NaCl; СН3СООН + NaOH = CH3COONa + Н20.
Звідси видно, що при дії на буферний розчин сильної кислоти або сильної основи змінюється концентрація слабкої кислоти. У першому випадку концентрація її збільшується, а в другому — зменшується. Проте рН розчину практично не змінюється. Це пояснюється тим, що слабка кислота взагалі мало дисоціює, а в присутності однойменних іонів її солі дисоціація відбувається значно меншою мірою. Отже, концентрація водневих іонів буферної суміші під впливом сильної основи або сильної кислоти практично не змінюється. Нижче буде показано, що при розведенні буферної суміші рН розчину також залишається сталим.
У хімії, біології, медицині, у промисловому виробництві в результаті тих чи інших процесів часто можуть поглинатись або виділятись водневі іони. Щоб процес відбувався при сталому значенні рН, у розчин вводять буферні суміші, які поглинають водневі або гідроксильні іони, і значення рН розчину практично не змінюється.
Слабкі кислоти (слабкі основи), які є складовими частинами буферних сумішей, у водних розчинах частково дисоціюють на іони:
НЛ ?± Н+ + А~. (1)
Згідно з цим рівнянням константа дисоціації кислоти матиме вигляд
_ [Н+] [А~\ (2)
К« [НА] • '
У розчині буферної суміші, крім вільної слабкої кислоти, є ще її сіль, яка практично повністю дисоціює на іони. Аніони, які утворюються в результаті дисоціації солі, значно зменшують дисоціацію слабкої кислоти. Тому можна допустити, що в розчинах суміші слабкої кислоти і її солі кон-
42
центрація аніонів практично дорівнюватиме концентрації солі: [А ] — Сс. З другого боку, очевидно, справедливим буде також припущення, що концентрація недисоційованих молекул практично дорівнюватиме загальній концентрації кислоти: [НЛ] = Ск. Підставляючи ці значення в рівняння (2), дістанемо:
[Н+] Сс
Ск
*K = J«4bL. (3)
звідки
[Н+]=-^. (4)
Логарифмуючи цей вираз, дістанемо:
lg[H+]=lg/CK + lg-^, (5)
або
pH=p^K+1g^. (6)
Формулу (6) використовують для обчислення рН розчину буферної суміші. З цього рівняння видно, що рН буферного розчину залежить лише від співвідношення концентрацій солі й кислоти і не залежить від розведення.
Буферні розчини часто застосовуються в якісному аналізі, коли треба
■ провести реакцію за цілком певної величини концентрації водневих іонів.
Так, іони барію виявляються в присутності іонів стронцію за допомогою
осадження розчином дихромату калію, який утворює осад ВаСг04 жовтого
кольору. Реакція відбувається за таким рівнянням:
2Ва2+ + Сг20^- + наО = 2BaCr04 + 2H+.
З рівняння видно, що одним з продуктів реакції є іони Н . Осад хромату барію розчиняється в кислоті і тому наведена реакція не доходить до кінця: частина іонів барію залишається в розчині. Повне осадження барію можливе лише після нейтралізації розчину. Використовувати для цього розчин їдкого лугу не можна, бо в лужному розчині осаджуватиметься хромат стронцію. Тому іони водню зв'язують, добавляючи розчин ацетату натрію. Утворюється буферна суміш, яка складається з ацетату натрію й оцтової кислоти і має рН близько 5. При такій кислотності іони барію повністю осаджуються, тоді як іони стронцію залишаються в розчині.
В хімічному аналізі використовуються також інші буферні суміші, наприклад суміші розчинів гідроксиду і хлориду амонію, борної кислоти й борату натрію, одно- і двозаміщених фосфатів калію, винної або лимонної кислот та їх солей тощо.
Багато прикладів застосування буферних сумішей в якісному аналізі наведено в другій частині книги. Для кількісного аналізу буферні розчини мають велике значення у зв'язку з титруванням слабких основ і слабких кислот, бо в цих випадках наприкінці титрування утворюються солі слабких кислот або основ і трохи вільної кислоти або вільної основи.
43
Приклади.
1. Обчислити рН розчину, який містить 25 мл 0,1 н. розчину СН3СООН і 25 мл 0,1 и. розчину CH3COONa.
З довідника знаходимо, що АГСН соон^ ^ " ^~ ; (рК — 4,75). Підставляючи відповідні значення у формулу (6), знаходимо
рН = 4,75 + !g
= 4,75.
25 • 0,1 -50 50 -25 • 0,1
2. Обчислити рН розчину, який містить 20 мл 0,1 М розчину Na2C03 і 10 мл 0,1 М роз чину NaHC03. Роль кислоти в цьому випадку відіграватиме NaHC03, а роль солі — кар бонат, З довідника знаходимо, що для вугільної кислоти рК2~ Ю,2.
Підставляючи відповідні значення у формулу (6), знаходимо
20 • 0,1 • ЗО
рН= 10,2 + lg
ЗО • 10 ■ 0,1
■= 10,2+ lg 2= 10,5.
v_
_У\
-+-
•+-
10 11 12 13 14
-і
■+■
рн
рК СН3СООН а
рн-
0
14 13 12 II 10 9
ю и
—і ь
рН 1 М розчину j NH4OH
| 12 13 14
-н-
1
-рОН
І
рОН 1 М розчину NH4OH'
Рис. 2. Обчислення рН слабких кислот і основ графічним методом.
При використанні буферних сумішей треба звертати увагу на концентрації компонентів, що входять до їх складу. Кожний буферний розчин має певну буферну ємність, яка характеризується здатністю цього розчину зберігати сталу величину рН при добавлянні кислот або лугів. Мірою буферної ємності є кількість еквівалентів кислоти (або лугу), яку треба добавити, щоб величина рН 1 л буферного розчину змінилася на одиницю. Велику буферну ємність мають розчини з високою концентрацією слабкої кислоти та її солі; для цього потрібно також, щоб співвідношення концентрацій цієї кислоти і солі було близьким до одиниці. Так, суміш 1 М розчинів ацетату натрію і оцтової кислоти, взятих в однакових об'ємах, має велику буферну ємність. У суміші з 0,1 М концентраціями названих речовин буферна ємність буде меншою. Якщо ж змішати, наприклад, 100 мл 0,1 М розчину оцтової кислоти і 100 мл 0,01 М розчину ацетату натрію, то така суміш матиме найменшу буферну ємність порівняно з наведеними раніше.
Властивості буферних сумішей з різним співвідношенням складових час-
44
тин безпосередньо випливають з рівняння (6). Справді, чим менша концентрація солі в буферній суміші, тим менше сильної кислоти треба добавляти для повного зв'язування аніонів солі за рівнянням
CHjCOCT + Н+ = СН3СООН.
Після того як усі аніони солі будуть повністю зв'язані в молекули слабкої кислоти, буферна суміш втрачає свою буферну здатність протистояти дії сильних кислот.