- •Головне видавництво видавничого об'єднання «вища школа»
- •Передмова
- •Предмет аналітичної хімії
- •Сучасні завдання аналітичної хімії
- •Методи аналітичної хімії
- •§ 1. Закон діючих мас
- •§ 2. Теорія електролітичної дисоціації
- •§ 3. Концентрація водневих іонів води. Поняття про рН
- •§ 4. Концентрація водневих іонів розчинів кислот і основ
- •§ 5. Гідроліз. Концентрація водневих іонів розчинів солей
- •§ 6. Буферні розчини
- •§ 7. Графічний метод обчислення рН розчину
- •§ 9. Добуток розчинності
- •§ 10. Вплив однойменних іонів на розчинність осадів
- •§ 11. Розчинність осадів у кислотах
- •§ 12. Розчинність осадів при утворенні комплексів
- •§ 13. Осади кристалічні і неявнокристалічні (аморфні)
- •§ 14. Колоїдні розчини
- •Розділ 3. Комплексні сполуки
- •§ 15. Загальні положення
- •§ 16. Комплексні сполуки з неорганічними лігандами
- •§ 17. Комплексні сполуки з органічними лігандами
- •§ 18. Застосування комплексних сполук в аналізі
- •§ 19. Органічні реактиви
- •Розділ 4. Реакції окислення-відновлення
- •§ 20. Загальна характеристика
- •§ 21. Окислювально-відновний потенціал
- •§ 22. Властивості окислювально-відновного потенціалу. Рівняння Нернста
- •§ 23. Окислювальний потенціал і напрям реакцій окислення-відновлення
- •§ 24. Індуктивні реакції окислення-відновлення
- •§ 25. Хроматографічний аналіз. Іонообмінники
- •§ 26. Екстракція. Інші методи розділення
- •§ 27. Аналіз у розчині та сухий метод аналізу
- •§ 28. Макро-, мікро- і напівмікроаналіз. Краплинний, безстружковий і мікрокристалоскопічний методи аналізу
- •§ 29. Чутливість і специфічність реакцій
- •§ Зо. Хімічні реактиви
- •§ 31. Концентрація розчинів
- •§ 32. Техніка роботи в лабораторії якісного аналізу
- •§ 33. Дробний і систематичний методи якісного аналізу
- •§ 34. Класифікація катіонів на аналітичні групи
- •Розділ 7. І аналітична група катіонів
- •§ 35. Загальна характеристика групи
- •§ 36. Натрій
- •§ 38. Амоній
- •§ 39. Магній
- •§ 40. Аналіз суміші катіонів і аналітичної групи
- •Розділ 8. II аналітична група катіонів § 41. Загальна характеристика групи
- •§ 43. Стронцій
- •§ 44. Кальцій
- •§ 45. Аналіз суміші катіонів і і II аналітичних груп
- •Розділ 9. Ill аналітична група катіонів § 46. Загальна характеристика групи
- •§ 47. Алюміній
- •§ 48. Хром
- •§ 50. Марганець
- •§ 51. Цинк
- •§ 52. Кобальт
- •§ 53. Нікель
- •§ 54. Аналіз суміші катіонів III аналітичної групи
- •§ 56. Аналіз суміші катіонів III, II і і аналітичних груп, що містить фосфат-іони
- •Розділ 10. IV аналітична група катіонів
- •§ 57. Загальна характеристика групи
- •Підгрупа срібла
- •§ 59. Свинець
- •§ 60. Ртуть (і)
- •§ 61. Аналіз суміші катіонів підгрупи срібла
- •IV аналітичної групи
- •Підгрупа міді
- •§ 62. Ртуть (II)
- •§ 64. Кадмій
- •§ 65. Вісмут
- •§ 66. Аналіз суміші катіонів IV—і аналітичних груп
- •Розділ 11. V аналітична група катіонів § 67. Загальна характеристика групи
- •§ 69. Сурма
- •§ 70. Олово
- •§ 71. Аналіз суміші катіонів IV і V аналітичних груп
- •Розділ 12. Аналіз рідкісних елементів § 72. Загальна характеристика
- •§ 73. Титан
- •§ 74. Ванадій
- •§ 75. Молібден
- •§ 76. Вольфрам
- •§ 78. Безсірководневі методи якісного аналізу катіонів
- •Розділ 13. Аналіз аніонів § 79. Класифікація аніонів
- •І група аніонів
- •§ 86. Кремнієва кислота і реакції силікат-іонів SiO|—
- •II група аніонів
- •§ 91. Йодистоводнева кислота і реакції йодид-іонів і
- •§ 92. Сірководнева кислота і реакції сульфід-іонів s2-
- •Ill група аніонів
- •§ 94. Азотна кислота і реакції нітрат-іонів імог
- •§ 95. Азотиста кислота і реакції нітрит-іонів n02
- •§ 96. Оцтова кислота і реакції ацетат-іонів сн3соо
- •§ 97. Хлорнувата кислота і реакції гіпохлорат-іонів сюг
- •§ 98. Аналіз суміші аніонів і—III аналітичних груп
- •§ 100. Розчинення речовини і виявлення катіонів
- •§ 101. Виявлення аніонів
- •§ 102. Аналіз металів і сплавів
- •§ 103. Предмет і значення кількісного аналізу
- •§ 104. Визначення основних компонентів і визначення домішок
- •§ 105. Класифікація хімічних методів кількісного аналізу
- •І. Гравіметричий аналіз1
- •§ 106. Суть методу
- •§ 107. Вимоги до осадів у гравіметричному аналізі
- •§ 108. Співосадження
- •§ 109. Умови осадження
- •§ 110. Відокремлення осаду від маточного розчину
- •§ 111. Переведення осаду у вагову форму
- •§ 112. Принцип дії аналітичних терезів
- •§ 113. Правила користування аналітичними терезами і зважування на них
- •Розділ 18. Приклади гравіметричних визначень
- •§ 114. Розрахунки у гравіметричному аналізі
- •0,3115 Г становить 100%;
- •0,5025 Г становить 100%; 0,0874 г » х%,
- •§ 115. Визначення заліза у вигляді оксиду
- •§ 116. Визначення сульфатів у вигляді сульфату барію
- •§ 117. Розділення і визначення кальцію і магнію
- •§ 118. Визначення нікелю в сталях
- •II. Титриметричний аналіз Розділ 19. Загальні положення титриметричного аналізу
- •§ 119. Суть методу
- •§ 120. Концентрація розчинів і розрахунки в титриметричному аналізі
- •§ 121. Приготування робочих розчинів
- •§ 122. Методи непрямого титрування
- •§ 123. Точка еквівалентності
- •§ 124. Установлення точки еквівалентності за допомогою індикаторів
- •§ 125. Мірний посуд
- •§ 126. Перевірка мірного посуду
- •§ 127. Титрування кислотами та основами
- •§ 128. Індикатори методу кислотно-основного титрування (методу нейтралізації)
- •§ 129. Вибір індикаторів при титруванні кислотами та основами
- •§ 130. Криві титрування
- •§ 131. Помилки титрування
- •2NaHc03 ї± н20 -f- c02 -f Na2c03.
- •§ 132. Робочі розчини методу кислотно-основного титрування
- •§ 133. Приклади застосування методу кислотно-основного титрування (методу нейтралізації)
- •§ 134. Криві титрування
- •§ 135. Індикатори методів окислення-відновлення
- •§ 136. Еквівалент у реакціях окислення-відновлення
- •Розділ 22. Перманганатометрія
- •§ 137. Загальна характеристика методу. Приготування робочого розчину перманганату калію
- •§ 138. Визначення заліза
- •§ 139. Визначення пероксиду водню
- •§ 140. Визначення нітритів
- •Розділ 23. Йодометрія
- •§ 141. Загальна характеристика методу
- •§ 142. Приготування робочих титрованих розчинів
- •§ 143. Йодометричне визначення міді
- •§ 144. Йодометричне визначення активного хлору в хлорному вапні
- •B/r. WNa,s203l/NaliS!03јCl " 10°
- •§ 145. Йодометричне визначення сірки
- •Розділ 24. Метод осадження § 146. Загальна характеристика методу
- •§ 147. Індикатори
- •§ 148. Помилки титрування в методі осадження
- •§ 149. Робочі розчини і вихідні речовини методу осадження
- •§ 150. Визначення галогенід-іонів
- •Розділ 25. Методи комплексоутворення
- •§ 151. Загальні положення методів комплексоутворення
- •§ 152. Меркуриметричне визначення хлоридів
- •§ 153. Комплексонометричне визначення твердості води
- •III. Спектрофотометричний і колориметричний методи аналізу Розділ 26. Загальні положення
- •§ 154. Суть методів
- •§ 155. Загальні умови колориметричного визначення
- •§ 156. Закон Бугера—Ламберта—Бера
- •§ 157. Методи вимірювання інтенсивності забарвлення
- •§ 159. Визначення міді в грунтах
- •§ 160. Загальні положення
- •§ 161. Наближене визначення рН
- •§ 162. Безбуферні методи визначення рН
- •§ 163. Буферний метод визначення рН
- •IV. Аналіз різних матеріалів Розділ 29. Аналіз продуктів харчування § 164. Визначення кислотності хліба і молока
- •§ 165. Аналіз грунту і води
- •§ 166. Визначення оксидів кальцію і магнію в доломіті
- •Розділ 31. Аналіз добрив
- •§ 167. Визначення фосфору в суперфосфаті
- •§ 168. Визначення калію в калійних добривах
- •§ 169. Визначення азоту в аміачних добривах
- •Додатки
- •Кислоти
- •Густина розчинів їдких калі і натру
§ 162. Безбуферні методи визначення рН
Визначення рН за допомогою двоколірних індикаторів. Насамперед вибирають відповідний індикатор так, як описано вище. Вибраний індикатор у досліджуваному розчині повинен мати проміжне забарвлення, тобто в досліджуваному розчині повинна бути помітною кількість і молекулярної (кислотної), і іонної (сольової) форм індикатора.
Співвідношення концентрацій кислотної і сольової форм індикатора визначають так. Досліджуваний розчин наливають у пробірку і добавляють до нього певну кількість індикатора. Для порівняння беруть дві пробірки, розміщені послідовно одна за одною так, щоб можна було спостерігати за-
502
гальне забарвлення розчинів у цих пробірках (рис. 64). В одну з них наливають розчин лугу, а в другу — розчин кислоти. Задача зводиться до розподілу тієї кількості індикатора, яку добавлено в досліджуваний розчин, між цими двома посудинами так, щоб загальне забарвлення (при спостереженні через обидва розчини) було таке саме, як досліджуваного розчину. Коли забарвлення буде однакове, то можна вважати, що кількість сольової форми в досліджуваному розчині дорівнює кількості індикатора, добавленого в посудину з лугом, а кількість кислотної форми дорівнює кількості індикатора, добавленого в посудину з кислотою. Знайшовши кількість індикатора в досліджуваному розчині в кислотній сольовій формах, обчислюють рН розчину за формулою
PH
= pK + ig Сглужпф
. О)
де Служн.ф — кількість індикатора в лужному розчині; Скисл.ф — кількість індикатора в кислоті при умові, що кількість індикатора в досліджуваному розчині дорівнює сумі його в кислому і в лужному розчинах.
Значення рК деяких індикаторів і рецепт їх виготовлення наведено в табл. 31.
Хід визначення. У пробірки / і З компаратора (рис. 64) наливають по 5 мл 0,01 н. або 0,1 н. роз- Рис. 64. Компаратор. чину соляної кислоти, у пробірки 4 і 6 — таку
саму кількість 0,1 н. або 0,01 н. розчину лугу чи соди. Неточність концентрації кислоти і лугу не має значення. Деякі індикатори мають два інтервали переходу. Звичайно крезоловий червоний і тимоловий синій застосовують для визначення рН у лужному середовищі. Тому при користуванні цими індикаторами замість розчину соляної кислоти беруть менш кислий розчин — 0,1 М або 0,01 М розчин КН2Р04. У пробірку 2 наливають 5 мл досліджуваного розчину, у пробірку 5 — дистильовану воду. Потім у пробірку 2 з досліджуваним розчином добавляють 10 краплин вибраного (див. вище) індикатора, а в пробірки 1\4 — по 5 краплин. Порівнюють колір розчинів, спостерігаючи через бічні отвори компаратора 7 і 8 (див. рис. 64). Однаковий колір обох розчинів свідчить про те, що в досліджуваному розчині половина індикатора перебуває в кислотній, а половина — в сольовій формі. Тоді згідно з рівнянням (1) рН = рК. Якщо колір розчинів неоднаковий, то, беручи до уваги характер різниці відтінків, роблять висновок, як треба змінити співвідношення крапель індикатора.
Наприклад, у випадку бромфенолового синього при описаному вище досліді спостерігають, що досліджуваний розчин жовтіший, ніж у першому отворі компаратора (якому відповідають пробірки / і 4). Це означає, що в досліджуваному розчині більш як половина індикатора перебуває в кислотній (молекулярній) формі. Тому для приготування розчинів порівняння в пробірку З (з кислотою) добавляють 6 краплин, а в пробірку 6 (з лугом) —
503
4 краплини індикатора. Якщо відношення краплин у пробірках 3 і 6 виявиться не дуже вдалим, то розчин виливають з пробірок 1 і 4, наливають у них знову кислоту й луг і роблять інший дослід. Підбирають співвідношення індикатора в кислому і лужному розчинах, поки забарвлення в першому (або в третьому) отворі компаратора відповідатиме забарвленню досліджуваного розчину. Визначення рН цим методом забирає 10—15 хв.
Таблиця 31. Виготовлення деяких кольорових індикаторів
Індикатор |
РН |
Приготуваиии розчину індикатора |
Бромфеноловий синій Метиловий червоний Бромкрезоловий пурпуровий Феноловий червоний Крезоловий червоний Тимоловий синій |
4,06 4,96 6,26 7,72 8,08 8,82 |
0,1 г індикатора розтирають з 1,5 мл 0,1 н. NaOH і розводять водою до 100 мл 0,1 г індикатора розчиняють в 300 мл спирту і розводять водою до 500 мл 0,1 г індикатора розтирають з 1,45 мл 0,1 н. NaOH і розводять водою до 100 мл 0,1 г індикатора розтирають з 2,85 мл 0,1 н. NaOH і розводять водою до 100 мл 0,1 г індикатора розтирають з 2,65 мл 0,1 н. NaOH і розводять водою до 100 мл 0,1 г індикатора розтирають з 2,15 мл 0,1 н. NaOH і розводять водою до 100 мл |
Припустимо, що в зазначених вище пробірках досягнуто однакової інтенсивності забарвлення в тому випадку, коли було добавлено 3 краплини індикатора до лужного розчину і 7 краплин до кислого; тоді рН досліджуваного розчину для нашого випадку дорівнюватиме:
рН
= рК + lg
[0Х_х
= 4,05
+ lg
-у-
=
4,05 + 0,48-0,85 = 3,68.
Для правильного визначення рН треба, щоб відношення числа краплин індикатора було більше за 1 : 9 і менше за 9 : 1.[„Точність методу становить ±0,1 рН. Для визначення рН у межах від 3,5 до 8,5 треба мати набір індикаторів, які подано в табл. 31.
Визначення рН за допомогою одноколірних індикаторів. Цей метод за принципом не відрізняється від попереднього, але тут застосовують одноколірні індикатори, які в молекулярній формі безбарвні. Досить часто для цього використовують нітрофеноли, які в лужному розчині забарвлені в жовтий колір.
Показники констант дисоціації деяких нітрофенолів і рецепти приготування їх розчинів наведено в табл. 32.
Хід визначення. Спочатку визначають приблизне значення рН (наприклад, за допомогою універсального індикатора) так, як описано вище (§ 161). На підставі цього досліду вибирають потрібний індикатор з нітрофенолів, поданих у табл. 32. Потім у пробірку з безбарвного скла наливають 5 мл досліджуваного розчину і добавляють 10 краплин відповідного індикатора. В іншу таку саму пробірку наливають 5 мл 0,1 н. розчину соди або лугу
504
і добавляють краплинами того самого індикатора, поки забарвлення розчину в обох пробірках стане однаковіш. Після цього обчислюють рН за формулою (1).
Припустимо, що попереднє визначення рН універсальним індикатором показало, що для точного визначення рН треба взяти n-нітрофенол. Тоді в пробірку з 5 мл досліджуваного розчину вводять Ю краплин п-нітрофенолу, а в пробірку з 5 мл лугу краплинами добавляють індикатор до однакового
Таблиця 32. Виготовлення деяких одноколірних індикаторів
Індикатор |
рК при 15° С |
Виготовлення індикатора |
(3-Динітрофенол а-Динітрофенол у-Динітрофенол п-Нітрофенол «-Нітрофенол |
3,71 4,08 5,15 7,22 8,35 |
0,100 г в 300 мл води 0,100 г в 200 мл води 0,100 г в 400 мл води 0,100 г в 100 мл води 0,300 г в 100 мл води |
забарвлення в обох пробірках. Якщо оптична рівність настала після добавляння в пробірку з лугом 6 краплин індикатора, то це означає, що в досліджуваному розчині 6 краплин індикатора перебувають у сольовій (іонній) формі і забарвлюють розчин у жовтий колір, а 4 краплини — в молекулярній безбарвній формі. Тоді рН досліджуваного розчину дорівнюватиме:
рН = рК + 12ф^ =7,22 + lg-§- = 7,4. ^кисл.ф
Визначення буде правильним, якщо кількість добавленого індикатора більше однієї краплини і менше 9 краплин. Інакше визначення буде неточним, і треба вибрати інший індикатор.
Таблиця 33. Виготовлення серії еталонів для визначення рН одноколірних індикаторів
|
Об'єм індикатора, який відповідає Даному рН, мл |
Номер пробірки |
||||||||
Індикатор |
І |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
я-Нітрофенол п-Нітрофенол Y-Динітрофенол а-Динітрофенол Р-Динітрофенол |
Об'єм рн Об'єм рн Об'єм рн Об'єм рН Об'єм рн |
5,20 8,40 4,05 7,00 6,60 5,40 6,70 4,40 2,44 3,20 |
4,20 8,20 3,00 6,60 5,50 5,20 5,70 4,20 1,68 3,00 |
3,0 8,0 2,0 6,6 4,5 5,0 4,6 4,0 1,15 2,80 |
2,80 7,80 1,40 6,40 3,40 4,80 3,40 3,80 0,76 2,60 |
1,50 7,60 0,94 6,20 2,40 4,60 2,50 3,60 0,49 2,40 |
1,00 7,40 0,63 6,00 1,65 4,40 1,74 3,40 |
0,66 7,20 0,40 5,80 1,10 4,20 1,20 3,20 |
0,43 7,0 0,25 5,6 0,74 4,0 0,78 3,0 |
0,27 6,80 0,16 5,40 0,50 2,80 |
505
- "І-7ЯЩЩ*
Визначення рН за допомогою кольорової шкали. Прилад Міхаеліса,
Кольорову шкалу можна виготовити заздалегідь і користуватись нею досить довгий час. Для виготовлення шкали беруть набір однакових пробірок з відтягнутими кінцями, наливають у кожну зазначену в табл. 33 кількість розведеного в 10 раз розчину індикатора, виготовленого за табл. 32. Потім,
доливши в пробірки 0,1 н. розчин соди до 7 мл, заплавляють їх і роблять відповідні написи.
Хід визначення. Спочатку визначають наближене значення рН розчину, за допомогою універсального індикатора описаним вище способом (§ 161). Для визначення рН підбирають індикатор так, щоб знайдене значення рН розчину приблизно відповідало рК індикатора. Потім 6 мл досліджуваного розчину наливають у пробірку, подібну до пробірки кольорової шкали, і добавляють 1 мл основного (нерозведеного) розчину вибраного індикатора. Порівнюють забарвлення досліджуваного розчину із забарвленням шкали і визнача-
Рис. 65. Прилад Міхаеліса для визначення ють> 3 кольором ЯКОЇ пробірки рН. шкали збігається колір досліджу-
ваного розчину. Значення рН досліджуваного розчину відповідає тому, яке написано на відповідній пробірці шкали.
Промисловість випускає набори для визначення рН за допомогою одноколірних індикаторів під назвою приладу Міхаеліса. Цей прилад (рис. 65) являє собою ящик з кольоровими шкалами для чотирьох або п'яти індикаторів. Усі серії можна використовувати тільки для певної концентрації індикатора. У наборі є відповідна кількість склянок для запасних розчинів індикаторів і одна склянка для розчину універсального індикатора. Для наближеного визначення рН є фарфорові пластинки і паперова кольорова шкала для універсального індикатора. У випадку власного забарвлення досліджуваного розчину (наприклад, природної води тощо) для точного визначення рН застосовують компаратор, який є в наборі.
Кольорова шкала стабільна протягом досить довгого часу, але її розчини при зберіганні все-таки помітно «вицвітають» або мутніють в результаті розчинення скла розчином соди. Тому час від часу шкалу треба перевіряти і в разі потреби підготовляти нову так, як описано вище.
Слід зауважити, що описаний метод широко використовується в геологічних і біологічних лабораторіях, хоч він і менш точний порівняно з описаним вище методом визначення рН за допомогою двоколірних індикаторів.
506
Неточність визначення пояснюється насамперед тим, що доводиться порівнювати розчини, забарвлені в жовтий колір, до якого людське око малочутливе. Крім того, природна вода часто має власне жовте забарвлення, що значною мірою знижує чутливість методу.
