II група аніонів

До II групи аніонів належать іони, що утворюють з іонами срібла солі, які погано розчиняються у воді й нітратній кислоті: хлорид-, бромід-, йо­дид-, сульфід- і роданід-іони. Отже, груповим реактивом на аніони II групи є нітрат срібла в азотнокислому середовищі. Хлорид барію не осад­жує аніонів II групи.

Солі аніонів II групи з катіонами І групи безбарвні.

§ 89. Соляна кислота і реакції хлорид-іонів СІ~

Соляна (хлористоводнева) кислота являє собою розчин хлороводню у воді. Це сильна кислота, тобто у водних розчинах вона практично повністю дисоціює на іони. Концентрована соляна кислота з густиною 1,19 • 10³ кг/м³, що є в продажу, містить близько 37% хлороводню.

Усі хлориди добре розчиняються у воді, за винятком хлоридів срібла, ртуті (І) і свинцю.

Реакції хлорид-іонів. Нітрат срібла осаджує білий сирнистий осад хло­риду срібла, який не розчиняється в розведених кислотах, але добре розчиня-

304

еться в розчині гідроксиду амонію, утворюючи малодисоційовану комплекс ну сполуку — аміакат срібла, що добре розчиняється:

СГ + Ag+ *t AgCl; |AgCl] + 2NH₄OH & [Ag (NH,)J CI + 2H₂0.

Хлорид срібла розчиняється також у розчинах тіосульфату й ціаніду, з якими утворює ще стійкіші комплекси:

2AgCl + 2S₂0^~ * [Ag₂ (S₂0₃)₂]²- + 2СГ;

AgCl + 2CN- ^ [Ag (CN)₂]~ + СГ.

Концентрована сірчана кислота розкладає, особливо при нагріванні, усі хлориди; при цьому виділяється хлороводень:

NaCl + H₂S0₄ *t NaHS0₄ + HClj.

(конц.)

Хлороводень можна розпізнати за специфічним запахом; колір змоченого водою синього лакмусового папірця змінюється в парі хлороводню на чер­воний. Якщо в пару хлороводню внести скляну паличку, змочену гідрокси­дом амонію, то в присутності хлороводню з'явиться білий дим хлориду амо­нію:

HC1 + NH₃ ^ NH₄C1.

Дихромат калію в присутності концентрованої сірчаної кислоти виділяє пару (бурого кольору) хлориду хромілу СгО_аС1₂, яка конденсується, утворюючи буру рідину, схожу на бром:

К₂Сг₂0₇ + 4NaCl + 6H₂S0₄ <± 2Cr0₂Cr₂ + 2KHS0₄ + 4NaHS0₄ + 3H₂0.

Хлорид хромілу взаємодіє з лугами, утворюючи хромат (цим він від­різняється від брому):

Сг0₂С1₂ + 40Н- -> СЮ^2- + 2С1~ + 2Н₂0.

Сильні окислювачі з високим окислювальним потенціалом окислюють хлорид-іони у вільний хлор. Порівняно легко окислюються хлориди в хлор перманганатом калію:

ЮСІ^- + 2МпО~ + 16Н+ -> 2Мп²+ + 5СІ₂ + 8Н₂0;

Е ,, =+1,55 В.

MnO~/Мі/"¹"

Хлор розпізнають за різким своєрідним запахом.

Нітрати ртуті (І) і свинцю осаджують білі хлориди ртуті (І) (каломель) і свинцю:

2Cr + Hgf+ * Hg₂Cl₂;

2СГ + Pb²+ t± РЬС1₂.

Як зазначалось раніше (розд. 10, § 59), розчинність хлориду свинцю різко збільшується з підвищенням температури.

305

§ 90. Бромистоводнева кислота і реакції бромід-іонів Вг~

Бромистоводнева кислота являє собою розчин бромоводню у воді. У водних розчинах бромистоводнева кислота практично повністю дисоціює, отже, вона належить до сильних кислот. Солі бромистоводневої кислоти на­зивають бромідами.

Розчиняються броміди аналогічно хлоридам.

Реакції бромід-іонів. Нітрат срібла осаджує жовтуватий сирнистий осад броміду срібла, який не розчиняється в азотній кислоті, але розчиняється в гідроксиді амонію, тіосульфаті натрію та ціаніді калію:

Br~ + Ag+ г± AgBr;

AgBr -{- 2NH₄OH j* [Ag (NH₃)₂]+ + Вг~ + 2H₂0;

2A_gBr+2S₂0|- й [Ag₂(S₂0₃)₂]²-+2Br-;

AgBr -f- 2CN- *t [Ag (CN)_a]- + Br~.

Концентрована сірчана кислота при нагріванні виділяє бромоводень і вільний бром:

NaBr-f-H₂S0₄ <± NaHS0₄-f НВг; 2NaBr + 3H₂S0₄ <=> 2NaHS0₄ -f Br₂ -f- S0₂ + 2H₂0.

Хлорна вода виділяє з кислих розчинів бромідів вільний бром, який добре екстрагується органічними розчинниками (чотирихлорйстим вуглецем, хлороформом, сірковуглецем тощо), забарвлюючи їх у бурий колір. При дії надлишку хлорної води розчин жовтіє у зв'язку з утворенням хлориду бро­му ВгСІ (цим бром відрізняється від йоду).

Флуоресцеїн — жовтий барвник, який при дії на нього бромом переходить у тетрабромфлуоресцеїн (еозин) червоного кольору:

СОО"

Bv^ + 4Вг2 — 4НВг + [	fl	^y*r
ОН HC)V	Vі	y™
Br	Еозин	Br

Бром виділяють з бромідів окислювачами (наприклад, РЬО.,) в присут­ності оцтової кислоти. Досліджуваний розчин наливають у пробірку, до­бавляють твердий РЬ0₂ І підкислюють суміш оцтовою кислотою. Потім нагрі­вають суміш і в пару вносять фільтрувальний папір, змочений насиченим роз­чином флуоресцеїну в 50%-му розчині спирту.

306

Фуксин

H*N

NH₂

H₂N-^/

СҐ

утворює з дисульфітом безбарвну сполуку. При взаємодії з незначною кіль­кістю брому утворюється енній бромзаміщений барвник. Хлор і йод не дають цієї реакції.

У невелику пробірку вносять краплину досліджуваного розчину і 4—5 краплин 25%-го розчину хромового ангідриду. У другу пробірку вносять кілька краплин 0,1%-го водного розчину фуксину, знебарвлюють фуксин невеликою кількістю твердого дисульфіту натрію в присутності 1—2 крап­лин концентрованої НС1. Добутим розчином змочують клаптик фільтру­вального паперу і прикріплюють його до сухої зовнішньої поверхні годин­никового скельця. Годинниковим скельцем накривають першу пробірку, яку нагрівають на водяній бані. Через якийсь час фуксиновий папірець забарвлюється в синьо-фіолетовий колір.

6ВГ 10Br~ -f 2MnOj"

14Н^ 16РГ

Дихромат і перманганат окислюють бромід до вільного брому:

• + Сг₂0?^_ + 14H+ -* 2Сг³+ + ЗВг₂ + 7Н₂0; 2Мп²+ + 5Вг₂ + 8Н₂0.