
- •Головне видавництво видавничого об'єднання «вища школа»
- •Передмова
- •Предмет аналітичної хімії
- •Сучасні завдання аналітичної хімії
- •Методи аналітичної хімії
- •§ 1. Закон діючих мас
- •§ 2. Теорія електролітичної дисоціації
- •§ 3. Концентрація водневих іонів води. Поняття про рН
- •§ 4. Концентрація водневих іонів розчинів кислот і основ
- •§ 5. Гідроліз. Концентрація водневих іонів розчинів солей
- •§ 6. Буферні розчини
- •§ 7. Графічний метод обчислення рН розчину
- •§ 9. Добуток розчинності
- •§ 10. Вплив однойменних іонів на розчинність осадів
- •§ 11. Розчинність осадів у кислотах
- •§ 12. Розчинність осадів при утворенні комплексів
- •§ 13. Осади кристалічні і неявнокристалічні (аморфні)
- •§ 14. Колоїдні розчини
- •Розділ 3. Комплексні сполуки
- •§ 15. Загальні положення
- •§ 16. Комплексні сполуки з неорганічними лігандами
- •§ 17. Комплексні сполуки з органічними лігандами
- •§ 18. Застосування комплексних сполук в аналізі
- •§ 19. Органічні реактиви
- •Розділ 4. Реакції окислення-відновлення
- •§ 20. Загальна характеристика
- •§ 21. Окислювально-відновний потенціал
- •§ 22. Властивості окислювально-відновного потенціалу. Рівняння Нернста
- •§ 23. Окислювальний потенціал і напрям реакцій окислення-відновлення
- •§ 24. Індуктивні реакції окислення-відновлення
- •§ 25. Хроматографічний аналіз. Іонообмінники
- •§ 26. Екстракція. Інші методи розділення
- •§ 27. Аналіз у розчині та сухий метод аналізу
- •§ 28. Макро-, мікро- і напівмікроаналіз. Краплинний, безстружковий і мікрокристалоскопічний методи аналізу
- •§ 29. Чутливість і специфічність реакцій
- •§ Зо. Хімічні реактиви
- •§ 31. Концентрація розчинів
- •§ 32. Техніка роботи в лабораторії якісного аналізу
- •§ 33. Дробний і систематичний методи якісного аналізу
- •§ 34. Класифікація катіонів на аналітичні групи
- •Розділ 7. І аналітична група катіонів
- •§ 35. Загальна характеристика групи
- •§ 36. Натрій
- •§ 38. Амоній
- •§ 39. Магній
- •§ 40. Аналіз суміші катіонів і аналітичної групи
- •Розділ 8. II аналітична група катіонів § 41. Загальна характеристика групи
- •§ 43. Стронцій
- •§ 44. Кальцій
- •§ 45. Аналіз суміші катіонів і і II аналітичних груп
- •Розділ 9. Ill аналітична група катіонів § 46. Загальна характеристика групи
- •§ 47. Алюміній
- •§ 48. Хром
- •§ 50. Марганець
- •§ 51. Цинк
- •§ 52. Кобальт
- •§ 53. Нікель
- •§ 54. Аналіз суміші катіонів III аналітичної групи
- •§ 56. Аналіз суміші катіонів III, II і і аналітичних груп, що містить фосфат-іони
- •Розділ 10. IV аналітична група катіонів
- •§ 57. Загальна характеристика групи
- •Підгрупа срібла
- •§ 59. Свинець
- •§ 60. Ртуть (і)
- •§ 61. Аналіз суміші катіонів підгрупи срібла
- •IV аналітичної групи
- •Підгрупа міді
- •§ 62. Ртуть (II)
- •§ 64. Кадмій
- •§ 65. Вісмут
- •§ 66. Аналіз суміші катіонів IV—і аналітичних груп
- •Розділ 11. V аналітична група катіонів § 67. Загальна характеристика групи
- •§ 69. Сурма
- •§ 70. Олово
- •§ 71. Аналіз суміші катіонів IV і V аналітичних груп
- •Розділ 12. Аналіз рідкісних елементів § 72. Загальна характеристика
- •§ 73. Титан
- •§ 74. Ванадій
- •§ 75. Молібден
- •§ 76. Вольфрам
- •§ 78. Безсірководневі методи якісного аналізу катіонів
- •Розділ 13. Аналіз аніонів § 79. Класифікація аніонів
- •І група аніонів
- •§ 86. Кремнієва кислота і реакції силікат-іонів SiO|—
- •II група аніонів
- •§ 91. Йодистоводнева кислота і реакції йодид-іонів і
- •§ 92. Сірководнева кислота і реакції сульфід-іонів s2-
- •Ill група аніонів
- •§ 94. Азотна кислота і реакції нітрат-іонів імог
- •§ 95. Азотиста кислота і реакції нітрит-іонів n02
- •§ 96. Оцтова кислота і реакції ацетат-іонів сн3соо
- •§ 97. Хлорнувата кислота і реакції гіпохлорат-іонів сюг
- •§ 98. Аналіз суміші аніонів і—III аналітичних груп
- •§ 100. Розчинення речовини і виявлення катіонів
- •§ 101. Виявлення аніонів
- •§ 102. Аналіз металів і сплавів
- •§ 103. Предмет і значення кількісного аналізу
- •§ 104. Визначення основних компонентів і визначення домішок
- •§ 105. Класифікація хімічних методів кількісного аналізу
- •І. Гравіметричий аналіз1
- •§ 106. Суть методу
- •§ 107. Вимоги до осадів у гравіметричному аналізі
- •§ 108. Співосадження
- •§ 109. Умови осадження
- •§ 110. Відокремлення осаду від маточного розчину
- •§ 111. Переведення осаду у вагову форму
- •§ 112. Принцип дії аналітичних терезів
- •§ 113. Правила користування аналітичними терезами і зважування на них
- •Розділ 18. Приклади гравіметричних визначень
- •§ 114. Розрахунки у гравіметричному аналізі
- •0,3115 Г становить 100%;
- •0,5025 Г становить 100%; 0,0874 г » х%,
- •§ 115. Визначення заліза у вигляді оксиду
- •§ 116. Визначення сульфатів у вигляді сульфату барію
- •§ 117. Розділення і визначення кальцію і магнію
- •§ 118. Визначення нікелю в сталях
- •II. Титриметричний аналіз Розділ 19. Загальні положення титриметричного аналізу
- •§ 119. Суть методу
- •§ 120. Концентрація розчинів і розрахунки в титриметричному аналізі
- •§ 121. Приготування робочих розчинів
- •§ 122. Методи непрямого титрування
- •§ 123. Точка еквівалентності
- •§ 124. Установлення точки еквівалентності за допомогою індикаторів
- •§ 125. Мірний посуд
- •§ 126. Перевірка мірного посуду
- •§ 127. Титрування кислотами та основами
- •§ 128. Індикатори методу кислотно-основного титрування (методу нейтралізації)
- •§ 129. Вибір індикаторів при титруванні кислотами та основами
- •§ 130. Криві титрування
- •§ 131. Помилки титрування
- •2NaHc03 ї± н20 -f- c02 -f Na2c03.
- •§ 132. Робочі розчини методу кислотно-основного титрування
- •§ 133. Приклади застосування методу кислотно-основного титрування (методу нейтралізації)
- •§ 134. Криві титрування
- •§ 135. Індикатори методів окислення-відновлення
- •§ 136. Еквівалент у реакціях окислення-відновлення
- •Розділ 22. Перманганатометрія
- •§ 137. Загальна характеристика методу. Приготування робочого розчину перманганату калію
- •§ 138. Визначення заліза
- •§ 139. Визначення пероксиду водню
- •§ 140. Визначення нітритів
- •Розділ 23. Йодометрія
- •§ 141. Загальна характеристика методу
- •§ 142. Приготування робочих титрованих розчинів
- •§ 143. Йодометричне визначення міді
- •§ 144. Йодометричне визначення активного хлору в хлорному вапні
- •B/r. WNa,s203l/NaliS!03јCl " 10°
- •§ 145. Йодометричне визначення сірки
- •Розділ 24. Метод осадження § 146. Загальна характеристика методу
- •§ 147. Індикатори
- •§ 148. Помилки титрування в методі осадження
- •§ 149. Робочі розчини і вихідні речовини методу осадження
- •§ 150. Визначення галогенід-іонів
- •Розділ 25. Методи комплексоутворення
- •§ 151. Загальні положення методів комплексоутворення
- •§ 152. Меркуриметричне визначення хлоридів
- •§ 153. Комплексонометричне визначення твердості води
- •III. Спектрофотометричний і колориметричний методи аналізу Розділ 26. Загальні положення
- •§ 154. Суть методів
- •§ 155. Загальні умови колориметричного визначення
- •§ 156. Закон Бугера—Ламберта—Бера
- •§ 157. Методи вимірювання інтенсивності забарвлення
- •§ 159. Визначення міді в грунтах
- •§ 160. Загальні положення
- •§ 161. Наближене визначення рН
- •§ 162. Безбуферні методи визначення рН
- •§ 163. Буферний метод визначення рН
- •IV. Аналіз різних матеріалів Розділ 29. Аналіз продуктів харчування § 164. Визначення кислотності хліба і молока
- •§ 165. Аналіз грунту і води
- •§ 166. Визначення оксидів кальцію і магнію в доломіті
- •Розділ 31. Аналіз добрив
- •§ 167. Визначення фосфору в суперфосфаті
- •§ 168. Визначення калію в калійних добривах
- •§ 169. Визначення азоту в аміачних добривах
- •Додатки
- •Кислоти
- •Густина розчинів їдких калі і натру
Розділ 13. Аналіз аніонів § 79. Класифікація аніонів
Аналіз аніонів відрізняється від аналізу катіонів. Катіони аналізують систематичним або дробним методами. Для виявлення всіх аніонів використовують окремі (дробні) реакції. Розділяють аніони лише тоді, коли виявленню одного з них заважає інший. Аніони, як і катіони, поділяються на групи, але цей поділ використовується лише для того, щоб за допомогою групового реактиву зробити висновок: чи варто далі проводити реакції для виявлення кожного з іонів тієї чи іншої групи.
Поділ аніонів на групи грунтується на різній розчинності солей барію і срібла. Ми поділимо всі аніони, які тут розглядаються, на три групи.
До І групи належать аніони,' солі барію яких погано розчиняються у воді. До II групи належать аніони, солі срібла яких погано розчиняються уводі й розведеній азотній кислоті. III група — це аніони, які не утворюють важкорозчинних солей з іонами барію і срібла. Як видно з табл. 19, до III групи належать аніони, які виявляють окислювальні властивості. Інші сильні окислювачі, наприклад хромат-, дихромат-, перманганат-іонн, належать до І групи. З другого боку, ацетат-іони не є окислювачем. Отже, до III групи аніонів належать аніони-окислювачі і аніони оцтової кислоти.
При проведенні групових реакцій висновки треба робити дуже обережно, бо деякі барієві солі випадають в осад дуже повільно і з порівняно концентрованих розчинів. До таких аніонів належать насамперед борат- і тіосульфат-іони. Крім того, при великих концентраціях випадають в осад ацетат і нітрит срібла. Тому при появі осаду від дії нітрату срібла треба розчин роз-
286
Таблиця 19. Класифікація аиіоиів
Номер групи
Груповий реактив
Характеристика групи
Аніони, які належать до цієї групи
AgN03
в
присутності розведеної HN03
Групового
реактиву немає. Проба на окислювачі
з дифеніламіном
III
ВаС12 в слабколуж- Барієві солі погано розчи
няються
у воді
Солі срібла погано розчиняються у воді й розведеній HN03
Солі барію і срібла розчиняються у воді. З дифеніламіном усі аніони-окислювач і в кислому середовищі утворюють сполуку синього кольору
ВО;г або В40^~ (борат-іони)
С03— (карбонат-іони) Si03— (силікат-іонн) AsO^- (арсенат-іони) AsO^" (арсеніт-іонн) Р04~ (фосфат-іонн) S04— (сульфат-іонн) S03— (сульфіт-іони) ^гРз~ (т'0сульфат-іони) Сг04— (хромат-іонн)
С204— (оксалат-іонн)
F- (фторид-іони) тощо
S2- (сульфід-іони) СІ- (хлорид-іони) Вг— (бромід-іони) І- (йодид-іонн) SCN- (роданід-іони) тощо
NOg- (нітрат-іони)
NOJ" (нітрит-іонн)
CIOj- (хлорат-іони)
СН3СОО~ (ацетат-іони) тощо
вести водою і добавити до нього ще кілька краплин розведеної кислоти. Якщо осад не розчиняється, то це вказує на присутність аніонів II групи. При виявленні аніонів І групи треба до досліджуваного розчину добавити розчину хлориду барію, кілька краплин гідроксиду амонію і дати пробі якийсь час постояти. Залишати пробу стояти протягом довгого часу неварто, бо лужний розчин може поглинати вуглекислоту з повітря, в результаті чого утвориться карбонат барію:
С02 + 20Н- = С0^_ + Н20;
С0|~ + Ва2+ = ВаС03.
287
Хоч на III групу аніонів немає групового реактиву, проте, як видно з табл. 19, до цієї групи віднесені аніони-окислювачі й ацетат-іони. Щоб прискорити процес виявлення аніонів III групи, проробляють дослід на аніони-окислювачі (при відсутності хромат-іонів). Для цього до невеликого об'єму досліджуваного розчину по стінках пробірки добавляють краплинами розчину дифеніламіну в концентрованій сірчаній кислоті. У присутності аніонів-окислювачів на стінках пробірки або в досліджуваному розчині з'являється інтенсивне синє забарвлення. Якщо таке забарвлення не з'явиться, то це означає, що всі аніони III групи, крім ацетат-іонів, відсутні. Тому, щоб завершити дослідження на присутність аніонів III групи, треба проробити лише характерну реакцію на ацетат-іони.
Якщо в досліджуваному розчині є хромат-іони, то перед тим, як проробити дослід з дифеніламіном, треба хромат-іони відокремити. Для нього до частини досліджуваного розчину добавляють розчину хлориду (арію (надлишок). Осад, що утворюється, відфільтровують, і у фільтраті виявляють аніони-окислювачі.
З реакціями на деякі аніони ми ознайомилися при аналізі катіонів. Так, за допомогою сульфат-іонів виявляють іони барію, стронцію, свинцю; за допомогою оксалат-іонів — іони кальцію. Іони арсенату й арсеніту виявляють сірководнем, магній — фосфат-іонами, іони сульфату і хромату виявляють за допомогою хлориду барію тощо. Ці самі реакції використовуються і для виявлення відповідних аніонів.