
- •Головне видавництво видавничого об'єднання «вища школа»
- •Передмова
- •Предмет аналітичної хімії
- •Сучасні завдання аналітичної хімії
- •Методи аналітичної хімії
- •§ 1. Закон діючих мас
- •§ 2. Теорія електролітичної дисоціації
- •§ 3. Концентрація водневих іонів води. Поняття про рН
- •§ 4. Концентрація водневих іонів розчинів кислот і основ
- •§ 5. Гідроліз. Концентрація водневих іонів розчинів солей
- •§ 6. Буферні розчини
- •§ 7. Графічний метод обчислення рН розчину
- •§ 9. Добуток розчинності
- •§ 10. Вплив однойменних іонів на розчинність осадів
- •§ 11. Розчинність осадів у кислотах
- •§ 12. Розчинність осадів при утворенні комплексів
- •§ 13. Осади кристалічні і неявнокристалічні (аморфні)
- •§ 14. Колоїдні розчини
- •Розділ 3. Комплексні сполуки
- •§ 15. Загальні положення
- •§ 16. Комплексні сполуки з неорганічними лігандами
- •§ 17. Комплексні сполуки з органічними лігандами
- •§ 18. Застосування комплексних сполук в аналізі
- •§ 19. Органічні реактиви
- •Розділ 4. Реакції окислення-відновлення
- •§ 20. Загальна характеристика
- •§ 21. Окислювально-відновний потенціал
- •§ 22. Властивості окислювально-відновного потенціалу. Рівняння Нернста
- •§ 23. Окислювальний потенціал і напрям реакцій окислення-відновлення
- •§ 24. Індуктивні реакції окислення-відновлення
- •§ 25. Хроматографічний аналіз. Іонообмінники
- •§ 26. Екстракція. Інші методи розділення
- •§ 27. Аналіз у розчині та сухий метод аналізу
- •§ 28. Макро-, мікро- і напівмікроаналіз. Краплинний, безстружковий і мікрокристалоскопічний методи аналізу
- •§ 29. Чутливість і специфічність реакцій
- •§ Зо. Хімічні реактиви
- •§ 31. Концентрація розчинів
- •§ 32. Техніка роботи в лабораторії якісного аналізу
- •§ 33. Дробний і систематичний методи якісного аналізу
- •§ 34. Класифікація катіонів на аналітичні групи
- •Розділ 7. І аналітична група катіонів
- •§ 35. Загальна характеристика групи
- •§ 36. Натрій
- •§ 38. Амоній
- •§ 39. Магній
- •§ 40. Аналіз суміші катіонів і аналітичної групи
- •Розділ 8. II аналітична група катіонів § 41. Загальна характеристика групи
- •§ 43. Стронцій
- •§ 44. Кальцій
- •§ 45. Аналіз суміші катіонів і і II аналітичних груп
- •Розділ 9. Ill аналітична група катіонів § 46. Загальна характеристика групи
- •§ 47. Алюміній
- •§ 48. Хром
- •§ 50. Марганець
- •§ 51. Цинк
- •§ 52. Кобальт
- •§ 53. Нікель
- •§ 54. Аналіз суміші катіонів III аналітичної групи
- •§ 56. Аналіз суміші катіонів III, II і і аналітичних груп, що містить фосфат-іони
- •Розділ 10. IV аналітична група катіонів
- •§ 57. Загальна характеристика групи
- •Підгрупа срібла
- •§ 59. Свинець
- •§ 60. Ртуть (і)
- •§ 61. Аналіз суміші катіонів підгрупи срібла
- •IV аналітичної групи
- •Підгрупа міді
- •§ 62. Ртуть (II)
- •§ 64. Кадмій
- •§ 65. Вісмут
- •§ 66. Аналіз суміші катіонів IV—і аналітичних груп
- •Розділ 11. V аналітична група катіонів § 67. Загальна характеристика групи
- •§ 69. Сурма
- •§ 70. Олово
- •§ 71. Аналіз суміші катіонів IV і V аналітичних груп
- •Розділ 12. Аналіз рідкісних елементів § 72. Загальна характеристика
- •§ 73. Титан
- •§ 74. Ванадій
- •§ 75. Молібден
- •§ 76. Вольфрам
- •§ 78. Безсірководневі методи якісного аналізу катіонів
- •Розділ 13. Аналіз аніонів § 79. Класифікація аніонів
- •І група аніонів
- •§ 86. Кремнієва кислота і реакції силікат-іонів SiO|—
- •II група аніонів
- •§ 91. Йодистоводнева кислота і реакції йодид-іонів і
- •§ 92. Сірководнева кислота і реакції сульфід-іонів s2-
- •Ill група аніонів
- •§ 94. Азотна кислота і реакції нітрат-іонів імог
- •§ 95. Азотиста кислота і реакції нітрит-іонів n02
- •§ 96. Оцтова кислота і реакції ацетат-іонів сн3соо
- •§ 97. Хлорнувата кислота і реакції гіпохлорат-іонів сюг
- •§ 98. Аналіз суміші аніонів і—III аналітичних груп
- •§ 100. Розчинення речовини і виявлення катіонів
- •§ 101. Виявлення аніонів
- •§ 102. Аналіз металів і сплавів
- •§ 103. Предмет і значення кількісного аналізу
- •§ 104. Визначення основних компонентів і визначення домішок
- •§ 105. Класифікація хімічних методів кількісного аналізу
- •І. Гравіметричий аналіз1
- •§ 106. Суть методу
- •§ 107. Вимоги до осадів у гравіметричному аналізі
- •§ 108. Співосадження
- •§ 109. Умови осадження
- •§ 110. Відокремлення осаду від маточного розчину
- •§ 111. Переведення осаду у вагову форму
- •§ 112. Принцип дії аналітичних терезів
- •§ 113. Правила користування аналітичними терезами і зважування на них
- •Розділ 18. Приклади гравіметричних визначень
- •§ 114. Розрахунки у гравіметричному аналізі
- •0,3115 Г становить 100%;
- •0,5025 Г становить 100%; 0,0874 г » х%,
- •§ 115. Визначення заліза у вигляді оксиду
- •§ 116. Визначення сульфатів у вигляді сульфату барію
- •§ 117. Розділення і визначення кальцію і магнію
- •§ 118. Визначення нікелю в сталях
- •II. Титриметричний аналіз Розділ 19. Загальні положення титриметричного аналізу
- •§ 119. Суть методу
- •§ 120. Концентрація розчинів і розрахунки в титриметричному аналізі
- •§ 121. Приготування робочих розчинів
- •§ 122. Методи непрямого титрування
- •§ 123. Точка еквівалентності
- •§ 124. Установлення точки еквівалентності за допомогою індикаторів
- •§ 125. Мірний посуд
- •§ 126. Перевірка мірного посуду
- •§ 127. Титрування кислотами та основами
- •§ 128. Індикатори методу кислотно-основного титрування (методу нейтралізації)
- •§ 129. Вибір індикаторів при титруванні кислотами та основами
- •§ 130. Криві титрування
- •§ 131. Помилки титрування
- •2NaHc03 ї± н20 -f- c02 -f Na2c03.
- •§ 132. Робочі розчини методу кислотно-основного титрування
- •§ 133. Приклади застосування методу кислотно-основного титрування (методу нейтралізації)
- •§ 134. Криві титрування
- •§ 135. Індикатори методів окислення-відновлення
- •§ 136. Еквівалент у реакціях окислення-відновлення
- •Розділ 22. Перманганатометрія
- •§ 137. Загальна характеристика методу. Приготування робочого розчину перманганату калію
- •§ 138. Визначення заліза
- •§ 139. Визначення пероксиду водню
- •§ 140. Визначення нітритів
- •Розділ 23. Йодометрія
- •§ 141. Загальна характеристика методу
- •§ 142. Приготування робочих титрованих розчинів
- •§ 143. Йодометричне визначення міді
- •§ 144. Йодометричне визначення активного хлору в хлорному вапні
- •B/r. WNa,s203l/NaliS!03јCl " 10°
- •§ 145. Йодометричне визначення сірки
- •Розділ 24. Метод осадження § 146. Загальна характеристика методу
- •§ 147. Індикатори
- •§ 148. Помилки титрування в методі осадження
- •§ 149. Робочі розчини і вихідні речовини методу осадження
- •§ 150. Визначення галогенід-іонів
- •Розділ 25. Методи комплексоутворення
- •§ 151. Загальні положення методів комплексоутворення
- •§ 152. Меркуриметричне визначення хлоридів
- •§ 153. Комплексонометричне визначення твердості води
- •III. Спектрофотометричний і колориметричний методи аналізу Розділ 26. Загальні положення
- •§ 154. Суть методів
- •§ 155. Загальні умови колориметричного визначення
- •§ 156. Закон Бугера—Ламберта—Бера
- •§ 157. Методи вимірювання інтенсивності забарвлення
- •§ 159. Визначення міді в грунтах
- •§ 160. Загальні положення
- •§ 161. Наближене визначення рН
- •§ 162. Безбуферні методи визначення рН
- •§ 163. Буферний метод визначення рН
- •IV. Аналіз різних матеріалів Розділ 29. Аналіз продуктів харчування § 164. Визначення кислотності хліба і молока
- •§ 165. Аналіз грунту і води
- •§ 166. Визначення оксидів кальцію і магнію в доломіті
- •Розділ 31. Аналіз добрив
- •§ 167. Визначення фосфору в суперфосфаті
- •§ 168. Визначення калію в калійних добривах
- •§ 169. Визначення азоту в аміачних добривах
- •Додатки
- •Кислоти
- •Густина розчинів їдких калі і натру
§ 76. Вольфрам
Вольфрам — метал від сріблясто-білого до сіро-стального кольорів. Густина його 19,3 ■ 103 кг/м3, температура плавлення 3410° С, температура кипіння 5900° С. Він дуже твердий і крихкий.
Вольфрам входить до VI групи періодичної системи. Він утворює сполуки, в яких виявляє валентність від 2 до 6. Вольфрам утворює ряд оксидів: W02, W206 і W03. Найважливішим і найбільш стійким оксидом є оксид вольфраму (VI). У холодному стані W03 забарвлений у жовтий колір, у
279
нагрітому стані — в темно-оранжевий. При температурі понад 800° С оксид вольфраму (VI) випаровується.
Оксид вольфраму (VI) не розчиняється в кислотах, у воді, але легко розчиняється в розчинах лугів. При цьому утворюються вольфрамати — солі вольфрамової кислоти різного складу. Склад середніх вольфраматів виражають формулами /We.X)W03 або Me2W04.
Реакції вольфрамат-іонів. Сульфід амонію при дії на Еольфрамати утворює розчинну тіосіль:
WOj- + 4 (NH4)2 S + 4Н20 *і WS2- + 8NH4OH.
При дії кислот на цю тіосіль утворюється бурий осад сульфіду вольфраму, який не розчиняється в соляній і сірчаній кислотах, але легко розчиняється в розчинах лугів, сульфідів лужних металів і амонію:
WSJ- + 2Н+ ?± WS3 + H2S t •
Сильні кислоти, особливо азотна кислота, виділяють білий осад вольфрамової кислоти:
Na2W04 + 2HN03 + HaO +t H2W04 • H20 + 2NaN03.
При нагріванні вольфрамова кислота втрачає воду, утворюючи W03 жовтого кольору.
Нітрати ртуті (І) або срібла з нейтральних розчинів осаджують білі вольфрамати ртуті Hg2W04 або срібла Ag2W04.
Алюміній цинк або хлорид олова (II) в солянокислих розчинах відновлюють вольфрамат-іони до W205 синього кольору:
6WO|~ + 2А! + 18Н+ -> 3Wa05 + 2А13+ + 9Н20;
2W02- + [SnCl4]2- + 6НС1 ?± W205 + [SnCl„]2- + 3HsO + 4C1~ .
Це одна з найчутливіших реакцій на вольфрам. їй заважає молібден, який утворює молібденову синь. Для виявлення вольфраму в присутності молібдену до розчину добавляють ТіС13, який відновлює молібден до нижчої валентності, після чого він не заважає виявленню вольфраму відновленням до молібденової сині.
§ 77. Виявлення іонів Ті4+, VOJT, MoOf", WO?*" в їх суміші
Насамперед визначають реакцію розчину. Якщо розчин нейтральний, то титану в ньому немає. У сильнолужному середовищі титан може бути в невеликих кількостях.
Для виявлення титану відбирають 0,5—1 мл досліджуваного розчину, нейтралізують його кислотою до нейтральної реакції і розчин підігрівають. Якщо осад не з'являється,— титану в розчині немає. Коли ж досліджуваний розчин кислий (або осад з'явився при нейтралізації лужного розчину), то його нейтралізують гідроксидом амонію і осад відфільтровують. У фільтраті залишаються іони VOr, WO?- і МоО.?~~. Осад промивають розчином гідроксиду амонію, а потім розчиняють у сірчаній кислоті (1 : 4) і добавляють
280
до розчину пероксиду водню. Поява характерного оранжево-жовтого забарвлення пероксидноводневого комплексу титану вказує на присутність титану. Щоб переконатися в цьому, забарвлений розчин розливають у дві однакові пробірки. В одну з них добавляють фтористоводневої кислоти або
Таблиця 16. Схема виявлення іонів Ті
4-f
VO^, МоО^- і WO*-
в їх- суміші
Реакція розчину нейтральна — титану в ньому немає. Реакція розчину кисла або силь-нолужна. Розчин нейтралізують відповідно аміаком або соляною кислотою і підігрівають на водяній бані: 1) осад не утворюється — титан відсутній; 2) осад утворився — його відфільтровують.
л2—
Осад т
SnCl2.
Утворюється
розчин синього
кольору, який
свідчить про присутність
іонів WO|~
Добавляють концент-
ї2-
рованої соляної кислоти:
в незнач-
1) осад не утворюється — вольфрам відсутній або є ній кількості;
2) утворився білий осад
Фільтрат. Іони V03 і Мо04 :
частина фільтрату -)- Н202 -f- HF (або NH4F). Поява рожево-коричневого забарвлення вказує на присутність ванадію;
частина фільтрату -f- етилксантогенат калію. Поява малинового осаду, який екстрагує СНС13, вказує на присутність іонів Мо04—;
частина фільтрату -f- NH4SCN -f SnCl2. Поява червоної розчинної сполуки Н2 [MoO (SCN)5] свідчить про присутність молібдену
фториду амонію, у другу — такий самий об'єм води. Знебарвлення розчину в першій пробірці свідчить про присутність титану.
Фільтрат, який містить іони VOi~, M0O4-" і WO4 , підкислюють концентрованою соляною кислотою. У присутності вольфраму випадає білий осад вольфрамової кислоти, який відфільтровують і перевіряють з хлоридом олова (II), як описано в попередньому параграфі.
Відбирають окремі проби фільтрату і перевіряють на присутність молібдену етилксантогенатом і роданідом калію, а на присутність ванадію перевіряють пероксидом водню в присутності фториду. Схему аналізу такої суміші наведено в табл. 16.
\2—