Предмет аналітичної хімії

Предмет аналітичної хімії — це методи визначення хімічного складу речовин. Аналітична хімія має два основних розділи: якісний аналіз і кіль­кісний аналіз. Мета якісного аналізу — виявити, які елементи, іони або хімічні сполуки містяться в досліджуваній речовині. Завдання кількісного аналізу — визначити кількісні співвідношення між складовими частинами речовини, тобто визначити процентний вміст кожного елемента в ній. Ре­зультати аналізу дають можливість встановити хімічні формули синтетич­них і природних сполук, оцінити відповідність різноманітних матеріалів вимогам виробництва.

Якісний та кількісний методи аналізу тісно пов'язані між собою. Вони мають спільну теорію, у них часто використовуються однакові схеми по­переднього розділення елементів, а для виявлення і кількісного визначення окремих іонів застосовуються ті самі хімічні реакції. Проте якісний та кіль­кісний аналізи мають і певні відмінності, тому їх вивчають окремо.

За характером досліджуваного матеріалу розрізняють аналіз органіч­них і неорганічних речовин. Виділення аналізу органічних речовин в окре­мий розділ аналітичної хімії зумовлене деякими особливостями цих речовин порівняно з неорганічними. У більшості випадків хімічний зв'язок у моле­кулах органічних сполук ковалентний, тому ці сполуки, як правило, не д ісоціюють на іони. Багато органічних речовин не розчиняються у воді, і для аналізу їх доводиться використовувати різні органічні розчинники. На відміну від розчинів неорганічних сполук, хімічні реакції між органічни­ми речовинами відбуваються звичайно дуже повільно і часто не доходять до кінця. Аналіз органічних речовин та їх сумішей має специфічні особливості і потребує застосування спеціальних методів. У цьому підручнику розгля­даються тільки методи аналізу неорганічних речовин.

Сучасна аналітична хімія має на своєму озброєнні понад 50 різних методів аналізу. їх можна поділити на дві великі групи. Перша група — хімічні й фізико-хімічні методи аналізу. Головним етапом визначення за цими мето­дами є проведення хімічної реакції: досліджувану речовину спочатку пе­реводять у розчин, а потім діють певним хімічним реактивом, внаслідок чого відбувається хімічне перетворення. Кінцевий егап визначення полягає в спостереженні зовнішнього ефекту хімічної реакції (якісний аналіз) або кількісному вимірюванні однієї з фізичних властивостей реактиву чи про­дукту реакції: інтенсивності забарвлення, об'єму тощо (кількісний аналіз).

Друга група — фізичні методи аналізу. Специфічним для цієї групи ме­тодів є те, що якісне виявлення або кількісне визначення складових частин

5

проводять спостереженням або вимірюванням певних фізичних властивостей речовини: хімічні реакції не проводять або вони мають другорядне значення. У підручнику докладно описано тільки деякі найважливіші хімічні й фізико-хімічні методи аналізу, передбачені навчальною програмою, і да­ється короткий загальний огляд інших методів аналізу.

Сучасні завдання аналітичної хімії

Аналітична хімія є науковою дисципліною, яка тісно пов'язана з різними галузями хімічної науки і виробництва. Методами аналітичної хімії користу­ються також у геології, біохімії, медицині, фізиці, сільськогосподарських та інших науках. Хімічний аналіз застосовується також для контро­лю якості сировини, напівфабрикатів і готової продукції. З цього випливає, що кожна галузь науки і виробництва ставить перед аналітичною хімією свої специфічні завдання. Так, для медичної науки велике значення має якісне виявлення й кількісне визначення окремих елементів, які входять до складу тканин живих організмів і зумовлюють їх нормальну фізіологічну діяльність. Методами аналітичної хімії доведено, наприклад, що тяжка хво­роба людини — зоб зумовлюється недостатністю в харчовому раціоні елемен­та йоду. Цими методами доведено також, що важливий фермент — карбо-ангідраза є цинкорганічною сполукою; що в печінці тварин міститься кобальтоорганічна сполука, яка бере участь у процесах обміну крові. Уро­жайність сільськогосподарських культур значною мірою залежить від на­явності в грунтах і добривах багатьох мікроелементів. У зв'язку з цим поста­ла потреба розробити методи для визначення в добривах найменших кіль­костей марганцю, бору, заліза, молібдену.

Виплавляючи чавун або сталь, металург повинен знати процентний вміст заліза в руді, а також кількість шкідливих домішок — сірки, фосфору, кремнію — в готовому продукті. Ці відомості йому дає аналітична лаборато­рія заводу. Польові аналізи корисних копалин дають геологові можливість оцінити загальні запаси елементів і зробити висновок про економічну до­цільність розробки відкритого ним родовища. Санітарна служба вимагає від хіміка-аналітика оцінки якості питної води; у харчовій промисловості треба контролювати доброякісність продуктів; для судового експерта важ­ливо встановити характер отрути, яка спричинила смерть тощо.

У наш час перед аналітичною хімією постали дві нові важливі проблеми. Перша проблема полягає в розробці методів якісного виявлення і кількісно­го визначення ряду елементів, що почали використовуватися в широких масштабах не так давно. До таких елементів належать, наприклад, Nb, Та, Zr, Ті, Hf, Mo, W, рідкісноземельні елементи тощо. Вони викорис­товуються в сучасній техніці як складові компоненти жаростійких сплавів, як конструкційні матеріали в атомній енергетиці, входять до складу багатьох спеціальних магнієвих та інших сплавів. Застосування названих елементів весь час розширюється. Так, цирконій у минулому не мав майже ніякого практичного значення, хоч був відкритий ще в кінці XVIII ст. У наш час цирконій, його сплави і сполуки використовують майже в 150 галузях. Цнр-

6

копій є складовою частиною багатьох силікатних матеріалів, спеціальних сталей, з ньоіч) виготовляють атомні реактори, сплави алюмінію, магнію. Решта назнаних і багатьох інших елементі» періодичної системи також застосовуються все ширше в техніці. Тому перед аналітичною хімією постав­лене завдання розробити методи визначення цих елементів у нових поєднан­нях і комбінаціях з різноманітними елементами.

Другою важливою загальною проблемою є розробка методів виявлення і визначення мікрокількостеіі елементів. За останні десятиріччя було з'ясо­вано, що незначні кількості елементів, наявні в основному матеріалі, ві­діграють важливу роль. Виявилося, наприклад, що фізичні й хімічні влас­тивості матеріалів часто зумовлюються саме наявністю мікрокомпонептів. Титан і хром довгий час вважали крихкими металами, які не можна кувати й прокатувати, але недавно було встановлено, що ці метали в очищеному стані пластичні і що їхня крихкість зумовлена незначними домішками сто­ронніх елементів. Германій є одним з основних матеріалів для виготовлення напівпровідникових приладів у радіотехнічній промисловості, але він втра­чає свої напівпровідникові властивості, коли на десять мільйонів атомів германію припадає більше як один атом фосфору, миш'яку чи сурми. Най­менша домішка гафнію в металічному цирконії робить останній непридат­ним для використання в атомній промисловості. Найменші домішки титану, ванадію, вісмуту та інших металів у сталях значно змінюють їх механічні й електричні властивості. Майже всі елементи періодичної системи входять у дуже малих кількостях до складу тваринних і рослинних тканин, причому кожний елемент відіграє певну фізіологічну роль. Вимоги науки і техніки щодо визначення мікрокількостей безперервно зростають. У 1947 р. хіміки-аналітики визначали домішки, які становлять тисячні частки процента в основному матеріалі; тепер від хіміків-аналітиків вимагають методів, за допомогою яких можна було б визначити 10^—10 % домішок, тобто знайти один атом одного елемента в присутності 10 або 100 млрд. атомів іншого елемента.