
- •Головне видавництво видавничого об'єднання «вища школа»
- •Передмова
- •Предмет аналітичної хімії
- •Сучасні завдання аналітичної хімії
- •Методи аналітичної хімії
- •§ 1. Закон діючих мас
- •§ 2. Теорія електролітичної дисоціації
- •§ 3. Концентрація водневих іонів води. Поняття про рН
- •§ 4. Концентрація водневих іонів розчинів кислот і основ
- •§ 5. Гідроліз. Концентрація водневих іонів розчинів солей
- •§ 6. Буферні розчини
- •§ 7. Графічний метод обчислення рН розчину
- •§ 9. Добуток розчинності
- •§ 10. Вплив однойменних іонів на розчинність осадів
- •§ 11. Розчинність осадів у кислотах
- •§ 12. Розчинність осадів при утворенні комплексів
- •§ 13. Осади кристалічні і неявнокристалічні (аморфні)
- •§ 14. Колоїдні розчини
- •Розділ 3. Комплексні сполуки
- •§ 15. Загальні положення
- •§ 16. Комплексні сполуки з неорганічними лігандами
- •§ 17. Комплексні сполуки з органічними лігандами
- •§ 18. Застосування комплексних сполук в аналізі
- •§ 19. Органічні реактиви
- •Розділ 4. Реакції окислення-відновлення
- •§ 20. Загальна характеристика
- •§ 21. Окислювально-відновний потенціал
- •§ 22. Властивості окислювально-відновного потенціалу. Рівняння Нернста
- •§ 23. Окислювальний потенціал і напрям реакцій окислення-відновлення
- •§ 24. Індуктивні реакції окислення-відновлення
- •§ 25. Хроматографічний аналіз. Іонообмінники
- •§ 26. Екстракція. Інші методи розділення
- •§ 27. Аналіз у розчині та сухий метод аналізу
- •§ 28. Макро-, мікро- і напівмікроаналіз. Краплинний, безстружковий і мікрокристалоскопічний методи аналізу
- •§ 29. Чутливість і специфічність реакцій
- •§ Зо. Хімічні реактиви
- •§ 31. Концентрація розчинів
- •§ 32. Техніка роботи в лабораторії якісного аналізу
- •§ 33. Дробний і систематичний методи якісного аналізу
- •§ 34. Класифікація катіонів на аналітичні групи
- •Розділ 7. І аналітична група катіонів
- •§ 35. Загальна характеристика групи
- •§ 36. Натрій
- •§ 38. Амоній
- •§ 39. Магній
- •§ 40. Аналіз суміші катіонів і аналітичної групи
- •Розділ 8. II аналітична група катіонів § 41. Загальна характеристика групи
- •§ 43. Стронцій
- •§ 44. Кальцій
- •§ 45. Аналіз суміші катіонів і і II аналітичних груп
- •Розділ 9. Ill аналітична група катіонів § 46. Загальна характеристика групи
- •§ 47. Алюміній
- •§ 48. Хром
- •§ 50. Марганець
- •§ 51. Цинк
- •§ 52. Кобальт
- •§ 53. Нікель
- •§ 54. Аналіз суміші катіонів III аналітичної групи
- •§ 56. Аналіз суміші катіонів III, II і і аналітичних груп, що містить фосфат-іони
- •Розділ 10. IV аналітична група катіонів
- •§ 57. Загальна характеристика групи
- •Підгрупа срібла
- •§ 59. Свинець
- •§ 60. Ртуть (і)
- •§ 61. Аналіз суміші катіонів підгрупи срібла
- •IV аналітичної групи
- •Підгрупа міді
- •§ 62. Ртуть (II)
- •§ 64. Кадмій
- •§ 65. Вісмут
- •§ 66. Аналіз суміші катіонів IV—і аналітичних груп
- •Розділ 11. V аналітична група катіонів § 67. Загальна характеристика групи
- •§ 69. Сурма
- •§ 70. Олово
- •§ 71. Аналіз суміші катіонів IV і V аналітичних груп
- •Розділ 12. Аналіз рідкісних елементів § 72. Загальна характеристика
- •§ 73. Титан
- •§ 74. Ванадій
- •§ 75. Молібден
- •§ 76. Вольфрам
- •§ 78. Безсірководневі методи якісного аналізу катіонів
- •Розділ 13. Аналіз аніонів § 79. Класифікація аніонів
- •І група аніонів
- •§ 86. Кремнієва кислота і реакції силікат-іонів SiO|—
- •II група аніонів
- •§ 91. Йодистоводнева кислота і реакції йодид-іонів і
- •§ 92. Сірководнева кислота і реакції сульфід-іонів s2-
- •Ill група аніонів
- •§ 94. Азотна кислота і реакції нітрат-іонів імог
- •§ 95. Азотиста кислота і реакції нітрит-іонів n02
- •§ 96. Оцтова кислота і реакції ацетат-іонів сн3соо
- •§ 97. Хлорнувата кислота і реакції гіпохлорат-іонів сюг
- •§ 98. Аналіз суміші аніонів і—III аналітичних груп
- •§ 100. Розчинення речовини і виявлення катіонів
- •§ 101. Виявлення аніонів
- •§ 102. Аналіз металів і сплавів
- •§ 103. Предмет і значення кількісного аналізу
- •§ 104. Визначення основних компонентів і визначення домішок
- •§ 105. Класифікація хімічних методів кількісного аналізу
- •І. Гравіметричий аналіз1
- •§ 106. Суть методу
- •§ 107. Вимоги до осадів у гравіметричному аналізі
- •§ 108. Співосадження
- •§ 109. Умови осадження
- •§ 110. Відокремлення осаду від маточного розчину
- •§ 111. Переведення осаду у вагову форму
- •§ 112. Принцип дії аналітичних терезів
- •§ 113. Правила користування аналітичними терезами і зважування на них
- •Розділ 18. Приклади гравіметричних визначень
- •§ 114. Розрахунки у гравіметричному аналізі
- •0,3115 Г становить 100%;
- •0,5025 Г становить 100%; 0,0874 г » х%,
- •§ 115. Визначення заліза у вигляді оксиду
- •§ 116. Визначення сульфатів у вигляді сульфату барію
- •§ 117. Розділення і визначення кальцію і магнію
- •§ 118. Визначення нікелю в сталях
- •II. Титриметричний аналіз Розділ 19. Загальні положення титриметричного аналізу
- •§ 119. Суть методу
- •§ 120. Концентрація розчинів і розрахунки в титриметричному аналізі
- •§ 121. Приготування робочих розчинів
- •§ 122. Методи непрямого титрування
- •§ 123. Точка еквівалентності
- •§ 124. Установлення точки еквівалентності за допомогою індикаторів
- •§ 125. Мірний посуд
- •§ 126. Перевірка мірного посуду
- •§ 127. Титрування кислотами та основами
- •§ 128. Індикатори методу кислотно-основного титрування (методу нейтралізації)
- •§ 129. Вибір індикаторів при титруванні кислотами та основами
- •§ 130. Криві титрування
- •§ 131. Помилки титрування
- •2NaHc03 ї± н20 -f- c02 -f Na2c03.
- •§ 132. Робочі розчини методу кислотно-основного титрування
- •§ 133. Приклади застосування методу кислотно-основного титрування (методу нейтралізації)
- •§ 134. Криві титрування
- •§ 135. Індикатори методів окислення-відновлення
- •§ 136. Еквівалент у реакціях окислення-відновлення
- •Розділ 22. Перманганатометрія
- •§ 137. Загальна характеристика методу. Приготування робочого розчину перманганату калію
- •§ 138. Визначення заліза
- •§ 139. Визначення пероксиду водню
- •§ 140. Визначення нітритів
- •Розділ 23. Йодометрія
- •§ 141. Загальна характеристика методу
- •§ 142. Приготування робочих титрованих розчинів
- •§ 143. Йодометричне визначення міді
- •§ 144. Йодометричне визначення активного хлору в хлорному вапні
- •B/r. WNa,s203l/NaliS!03јCl " 10°
- •§ 145. Йодометричне визначення сірки
- •Розділ 24. Метод осадження § 146. Загальна характеристика методу
- •§ 147. Індикатори
- •§ 148. Помилки титрування в методі осадження
- •§ 149. Робочі розчини і вихідні речовини методу осадження
- •§ 150. Визначення галогенід-іонів
- •Розділ 25. Методи комплексоутворення
- •§ 151. Загальні положення методів комплексоутворення
- •§ 152. Меркуриметричне визначення хлоридів
- •§ 153. Комплексонометричне визначення твердості води
- •III. Спектрофотометричний і колориметричний методи аналізу Розділ 26. Загальні положення
- •§ 154. Суть методів
- •§ 155. Загальні умови колориметричного визначення
- •§ 156. Закон Бугера—Ламберта—Бера
- •§ 157. Методи вимірювання інтенсивності забарвлення
- •§ 159. Визначення міді в грунтах
- •§ 160. Загальні положення
- •§ 161. Наближене визначення рН
- •§ 162. Безбуферні методи визначення рН
- •§ 163. Буферний метод визначення рН
- •IV. Аналіз різних матеріалів Розділ 29. Аналіз продуктів харчування § 164. Визначення кислотності хліба і молока
- •§ 165. Аналіз грунту і води
- •§ 166. Визначення оксидів кальцію і магнію в доломіті
- •Розділ 31. Аналіз добрив
- •§ 167. Визначення фосфору в суперфосфаті
- •§ 168. Визначення калію в калійних добривах
- •§ 169. Визначення азоту в аміачних добривах
- •Додатки
- •Кислоти
- •Густина розчинів їдких калі і натру
§ 160. Загальні положення
Для колориметричного визначення рН використовують кольорові кнс-лотно-основні індикатори, що змінюють своє забарвлення залежно від кислотності розчину. Кислотно-основні індикатори у водних розчинах дисоціюють як слабкі кислоти (або основи):
Н/я <± Н+ + /Л-. (і)
Якщо застосовувати для цього рівняння закон діючих мас, то вираз для константи дисоціації індикатора матиме вигляд:
к - [н+] ІУ1 (2)
«Н/п-- ін/ТП ' К'
Де Кніп — константа дисоціації індикатора; [Н+], [Іп~] і [Win] —концентрації відповідно водневих іонів, іонної (сольової) і молекулярної (недисо-ційованої) форм індикатора.
1 мкг = 0,001 мг.
2 Для приготування цієї суміші розчиняють 20 г цитрату амонію і 5 г трилону Б в 100 мл дистильованої води.
500
Вище було показано (§ 128), що колір іонної форми кислотно-основного індикатора відрізняється від кольору молекулярної форми. Дисоціація індикатора (перехід молекулярної форми в іонну) залежить від рН розчину. Цю залежність легко вивести з рівняння (2):
(Н+] = кнт ІН//М _ [Іп-\ Прологарифмувавши рівняння (3), матимемо:
iglH+] = ig^H/;! + igi^L. (4)
[In ]
[Н/„]
[ІгГ]
Змінюємо знаки на обернені:
-lglH+] = -lg/CH/,! або
рН = р*ш„ + lg -[{У- = р*Шп + lg -^- . (5)
ln'"J ^кисл.ф
Отже, визначивши експериментально співвідношення іонної і молекулярної форм кислотно-основного індикатора, можна обчислити рН розчину.
За принципом роботи колориметричні методи визначення рН поділяють на буферні і безбуферні. В обох випадках для вибору індикатора визначають наближене значення рН за допомогою універсального індикатора або набору кольорових індикаторів.
§ 161. Наближене визначення рН
Наближене визначення рН за допомогою універсального індикатора.
Універсальним індикатором називають суміш індикаторів, підібраних з таким розрахунком, щоб колір суміші змінювався в широких межах рН. За допомогою цих індикаторів можна визначити рН з точністю до ±1 рН.
Для наближеного визначення рН на спеціальну фарфорову палетку або в маленький фарфоровий тигель відбирають 0,5 мл досліджуваного розчину і добавляють краплину універсального індикатора. Колір індикатора в досліджуваному розчині порівнюють з кольоровою шкалою для цього індикатора. Таку шкалу виготовляють із смужок фільтрувального паперу, обробляючи їх розчином індикатора, а потім розчином з певним значенням рН і висушуючи. Такою шкалою можна користуватись 1,5—2 міс. після виготовлення.
Часто також користуються шкалою, яка складається з буферних розчинів з певним значенням рН, до яких добавлено розчин універсального індикатора. Для того щоб шкалою можна було довше користуватись, її виготовляють не з буферних розчинів і відповідного індикатора, а з різних органічних і неорганічних речовин, колір яких подібний до кольору універсального індикатора при певному рН розчину.
501
Зручніше користуватись індикаторним папером. Для визначення рН на смужку індикаторного паперу наносять краплину досліджуваного розчину і колір плями порівнюють з кольором індикаторного паперу шкали.
Наближене визначення рН за допомогою набору індикаторів. Наближено визначити рН можна за допомогою набору окремих індикаторів з різним інтервалом переходу. Для цього треба мати достатній набір індикаторів. Спостереження кольору кожного з індикаторів у досліджуваному розчині дає можливість установити приблизне значення рН.
Визначають рН розчину за цим методом так. У фарфорові тиглі місткістю 1 мл наливають по 5 краплин розчину і по краплині одного із зазначених нижче індикаторів. Колір розчину порівнюють з кольором відповідних індикаторів.
Наприклад, у перший тигель з досліджуваним розчином добавлено бром-феноловий синій; колір розчину став синім. З табл. 25 (див. с. 408) видно, що при рН > 4 цей індикатор має синій колір. Отже, рН досліджуваного розчину більше 4. Якщо в другому тиглі з метиловим червоним розчин забарвлений у жовтий колір, то рН розчину більше 5. Спостереження ведуть і в інших тиглях доти, поки не знайдуть, що один з індикаторів має перехідний колір. На підставі цих дослідів роблять висновок, що рН досліджуваного розчину приблизно дорівнює рК цього індикатора. Для точнішого визначення рН (див. нижче) і застосовують цей індикатор.
Результати спроб наближеного визначення рН, а отже, і попереднього вибору індикатора для точнішого визначення рН зручно записувати так:
Індикатор |
Бромфеноло-вий синій |
Метиловий червоний |
Бромкрезоло-вий пурпуровий |
Феноловий червоний |
Крезоловий червоний |
Тимоловий синій |
Забарвлення рН |
Синє >4 |
Жовте >5 |
Пурпурне >6 |
Оранжеве |
Жовте <8 |
Жовте <9 |
З наведених даних видно, що рН досліджуваного розчину становить приблизно 7. Для точного визначення треба користуватись феноловим червоним.