§ 152. Меркуриметричне визначення хлоридів

Суть методу. Розчин хлориду титрують розчином нітрату ртуті (II): 2NaCl + Hg (NO_s)₂ = HgCl, + 2NaNO_s.

Як індикатор використовують насичений розчин дифенілкарбазиду в 95%-му етиловому спирті. У точці еквівалентності виникає рожево-фіолето­ве забарвлення комплексної сполуки ртуті з дифенілкарбазидом. Метод застосовується для визначення хлоридів у природній і технічній воді та в інших випадках.

Правильність установлення точки еквівалентності залежить від кислот­ності розчину. Надто велика кислотність призводить до витрати зайвої кількості робочого розчину нітрату ртуті (II); навпаки, при недостатній концентрації водневих іонів у розчині рожево-фіолетове забарвлення вини­кає ще до того, як усі іони хлору будуть зв'язані в недисоціновані молекули

474

HgCl₂₎ і розчин у цьому випадку буде недотитрований. Тому кислотність розчину повинна бути в межах рН = 1,5 — 2.

Приготування і встановлення нормальності робочого розчину. Нітрат ртуті (II) не придатний для приготування робочого розчину точної концент­рації безпосередньо з наважки. Hg (N0₃)₂ — гігроскопічний і завжди містить якусь кількість кристалізаційної води. Приблизно 0,1 н. розчин приготов-люють, розчиняючи 16 г Hg (N0₃)₂ У воді, підкисленій азотною кислотою. Після повного розчинення наважки розчин розводять водою до 1 л. Треба пам'ятати, що всі солі ртуті надзвичайно отруйні. При роботі з ними слід додержувати певних правил техніки безпеки, зокрема користуватись для відбирання розчину піпеткою з гумовою грушею, щоб запобігти попаданню розчину в рот; після закінчення роботи з ртуттю і ртутними солями треба ста­ранно мити руки тощо. Розчини солей ртуті не можна зливати в раковину; їх треба зливати в спеціальні бутлі для утилізації.

При титруванні хлоридів нітратом ртуті (II) з індикатором дифенілкар-базидом концентрація вільної азотної кислоти в робочому розчині не повинна перевищувати 0,01 н.

Нормальність розчину Hg (N0₃)₂ встановлюють за 0,1 н. розчином хло­риду натрію. 25 мл 0,1 н. розчину хлориду натрію розводять водою до 80 мл, добавляють 4 мл 0,2 н. розчину азотної кислоти, 5 краплин спиртового роз­чину дифенілкарбазиду і титрують розчином нітрату ртуті (II) доти, поки розчин забарвиться в темний синьо-фіолетовий колір. В результат титруван­ня треба внести поправку на холостий дослід. Для цього 80 мл води, підкисле­ної 4 мл 0,2 н. розчину азотної кислоти, титрують у присутності 5 краплин індикатора до появи синьо-фіолетового забарвлення такої інтенсивності, як і при титруванні розчину хлориду. Об'єм витраченого на холостий дослід розчину Hg (N0₃)₂ віднімають від об'єму розчину, витраченого на титру­вання. Нормальність робочого розчину обчислюють за формулою

., _ ^NaCI^NaCl

^/vHg(N0₃)₂~ ~u '

^KHg(NO_:,)₂

Де A^Naci і Whc(no_s)₂ — нормальності, a VNaci і V^HgfNO.). — об'єми розчинів NaCl і Hg (NO_s)₂. ' "

Меркуриметричне визначення розчинних хлоридів проводять за методи­кою, описаною вище. Кислі розчини хлоридів нейтралізують розчином їд­кого лугу з індикатором дифенілкарбазидом до оранжевого кольору роз­чину, розводять водою до 75—80 мл, добавляють 4 мл 0,2 н. розчину азотної кислоти і титрують розчином нітрату ртуті (II).