
- •Головне видавництво видавничого об'єднання «вища школа»
- •Передмова
- •Предмет аналітичної хімії
- •Сучасні завдання аналітичної хімії
- •Методи аналітичної хімії
- •§ 1. Закон діючих мас
- •§ 2. Теорія електролітичної дисоціації
- •§ 3. Концентрація водневих іонів води. Поняття про рН
- •§ 4. Концентрація водневих іонів розчинів кислот і основ
- •§ 5. Гідроліз. Концентрація водневих іонів розчинів солей
- •§ 6. Буферні розчини
- •§ 7. Графічний метод обчислення рН розчину
- •§ 9. Добуток розчинності
- •§ 10. Вплив однойменних іонів на розчинність осадів
- •§ 11. Розчинність осадів у кислотах
- •§ 12. Розчинність осадів при утворенні комплексів
- •§ 13. Осади кристалічні і неявнокристалічні (аморфні)
- •§ 14. Колоїдні розчини
- •Розділ 3. Комплексні сполуки
- •§ 15. Загальні положення
- •§ 16. Комплексні сполуки з неорганічними лігандами
- •§ 17. Комплексні сполуки з органічними лігандами
- •§ 18. Застосування комплексних сполук в аналізі
- •§ 19. Органічні реактиви
- •Розділ 4. Реакції окислення-відновлення
- •§ 20. Загальна характеристика
- •§ 21. Окислювально-відновний потенціал
- •§ 22. Властивості окислювально-відновного потенціалу. Рівняння Нернста
- •§ 23. Окислювальний потенціал і напрям реакцій окислення-відновлення
- •§ 24. Індуктивні реакції окислення-відновлення
- •§ 25. Хроматографічний аналіз. Іонообмінники
- •§ 26. Екстракція. Інші методи розділення
- •§ 27. Аналіз у розчині та сухий метод аналізу
- •§ 28. Макро-, мікро- і напівмікроаналіз. Краплинний, безстружковий і мікрокристалоскопічний методи аналізу
- •§ 29. Чутливість і специфічність реакцій
- •§ Зо. Хімічні реактиви
- •§ 31. Концентрація розчинів
- •§ 32. Техніка роботи в лабораторії якісного аналізу
- •§ 33. Дробний і систематичний методи якісного аналізу
- •§ 34. Класифікація катіонів на аналітичні групи
- •Розділ 7. І аналітична група катіонів
- •§ 35. Загальна характеристика групи
- •§ 36. Натрій
- •§ 38. Амоній
- •§ 39. Магній
- •§ 40. Аналіз суміші катіонів і аналітичної групи
- •Розділ 8. II аналітична група катіонів § 41. Загальна характеристика групи
- •§ 43. Стронцій
- •§ 44. Кальцій
- •§ 45. Аналіз суміші катіонів і і II аналітичних груп
- •Розділ 9. Ill аналітична група катіонів § 46. Загальна характеристика групи
- •§ 47. Алюміній
- •§ 48. Хром
- •§ 50. Марганець
- •§ 51. Цинк
- •§ 52. Кобальт
- •§ 53. Нікель
- •§ 54. Аналіз суміші катіонів III аналітичної групи
- •§ 56. Аналіз суміші катіонів III, II і і аналітичних груп, що містить фосфат-іони
- •Розділ 10. IV аналітична група катіонів
- •§ 57. Загальна характеристика групи
- •Підгрупа срібла
- •§ 59. Свинець
- •§ 60. Ртуть (і)
- •§ 61. Аналіз суміші катіонів підгрупи срібла
- •IV аналітичної групи
- •Підгрупа міді
- •§ 62. Ртуть (II)
- •§ 64. Кадмій
- •§ 65. Вісмут
- •§ 66. Аналіз суміші катіонів IV—і аналітичних груп
- •Розділ 11. V аналітична група катіонів § 67. Загальна характеристика групи
- •§ 69. Сурма
- •§ 70. Олово
- •§ 71. Аналіз суміші катіонів IV і V аналітичних груп
- •Розділ 12. Аналіз рідкісних елементів § 72. Загальна характеристика
- •§ 73. Титан
- •§ 74. Ванадій
- •§ 75. Молібден
- •§ 76. Вольфрам
- •§ 78. Безсірководневі методи якісного аналізу катіонів
- •Розділ 13. Аналіз аніонів § 79. Класифікація аніонів
- •І група аніонів
- •§ 86. Кремнієва кислота і реакції силікат-іонів SiO|—
- •II група аніонів
- •§ 91. Йодистоводнева кислота і реакції йодид-іонів і
- •§ 92. Сірководнева кислота і реакції сульфід-іонів s2-
- •Ill група аніонів
- •§ 94. Азотна кислота і реакції нітрат-іонів імог
- •§ 95. Азотиста кислота і реакції нітрит-іонів n02
- •§ 96. Оцтова кислота і реакції ацетат-іонів сн3соо
- •§ 97. Хлорнувата кислота і реакції гіпохлорат-іонів сюг
- •§ 98. Аналіз суміші аніонів і—III аналітичних груп
- •§ 100. Розчинення речовини і виявлення катіонів
- •§ 101. Виявлення аніонів
- •§ 102. Аналіз металів і сплавів
- •§ 103. Предмет і значення кількісного аналізу
- •§ 104. Визначення основних компонентів і визначення домішок
- •§ 105. Класифікація хімічних методів кількісного аналізу
- •І. Гравіметричий аналіз1
- •§ 106. Суть методу
- •§ 107. Вимоги до осадів у гравіметричному аналізі
- •§ 108. Співосадження
- •§ 109. Умови осадження
- •§ 110. Відокремлення осаду від маточного розчину
- •§ 111. Переведення осаду у вагову форму
- •§ 112. Принцип дії аналітичних терезів
- •§ 113. Правила користування аналітичними терезами і зважування на них
- •Розділ 18. Приклади гравіметричних визначень
- •§ 114. Розрахунки у гравіметричному аналізі
- •0,3115 Г становить 100%;
- •0,5025 Г становить 100%; 0,0874 г » х%,
- •§ 115. Визначення заліза у вигляді оксиду
- •§ 116. Визначення сульфатів у вигляді сульфату барію
- •§ 117. Розділення і визначення кальцію і магнію
- •§ 118. Визначення нікелю в сталях
- •II. Титриметричний аналіз Розділ 19. Загальні положення титриметричного аналізу
- •§ 119. Суть методу
- •§ 120. Концентрація розчинів і розрахунки в титриметричному аналізі
- •§ 121. Приготування робочих розчинів
- •§ 122. Методи непрямого титрування
- •§ 123. Точка еквівалентності
- •§ 124. Установлення точки еквівалентності за допомогою індикаторів
- •§ 125. Мірний посуд
- •§ 126. Перевірка мірного посуду
- •§ 127. Титрування кислотами та основами
- •§ 128. Індикатори методу кислотно-основного титрування (методу нейтралізації)
- •§ 129. Вибір індикаторів при титруванні кислотами та основами
- •§ 130. Криві титрування
- •§ 131. Помилки титрування
- •2NaHc03 ї± н20 -f- c02 -f Na2c03.
- •§ 132. Робочі розчини методу кислотно-основного титрування
- •§ 133. Приклади застосування методу кислотно-основного титрування (методу нейтралізації)
- •§ 134. Криві титрування
- •§ 135. Індикатори методів окислення-відновлення
- •§ 136. Еквівалент у реакціях окислення-відновлення
- •Розділ 22. Перманганатометрія
- •§ 137. Загальна характеристика методу. Приготування робочого розчину перманганату калію
- •§ 138. Визначення заліза
- •§ 139. Визначення пероксиду водню
- •§ 140. Визначення нітритів
- •Розділ 23. Йодометрія
- •§ 141. Загальна характеристика методу
- •§ 142. Приготування робочих титрованих розчинів
- •§ 143. Йодометричне визначення міді
- •§ 144. Йодометричне визначення активного хлору в хлорному вапні
- •B/r. WNa,s203l/NaliS!03јCl " 10°
- •§ 145. Йодометричне визначення сірки
- •Розділ 24. Метод осадження § 146. Загальна характеристика методу
- •§ 147. Індикатори
- •§ 148. Помилки титрування в методі осадження
- •§ 149. Робочі розчини і вихідні речовини методу осадження
- •§ 150. Визначення галогенід-іонів
- •Розділ 25. Методи комплексоутворення
- •§ 151. Загальні положення методів комплексоутворення
- •§ 152. Меркуриметричне визначення хлоридів
- •§ 153. Комплексонометричне визначення твердості води
- •III. Спектрофотометричний і колориметричний методи аналізу Розділ 26. Загальні положення
- •§ 154. Суть методів
- •§ 155. Загальні умови колориметричного визначення
- •§ 156. Закон Бугера—Ламберта—Бера
- •§ 157. Методи вимірювання інтенсивності забарвлення
- •§ 159. Визначення міді в грунтах
- •§ 160. Загальні положення
- •§ 161. Наближене визначення рН
- •§ 162. Безбуферні методи визначення рН
- •§ 163. Буферний метод визначення рН
- •IV. Аналіз різних матеріалів Розділ 29. Аналіз продуктів харчування § 164. Визначення кислотності хліба і молока
- •§ 165. Аналіз грунту і води
- •§ 166. Визначення оксидів кальцію і магнію в доломіті
- •Розділ 31. Аналіз добрив
- •§ 167. Визначення фосфору в суперфосфаті
- •§ 168. Визначення калію в калійних добривах
- •§ 169. Визначення азоту в аміачних добривах
- •Додатки
- •Кислоти
- •Густина розчинів їдких калі і натру
§ 139. Визначення пероксиду водню
Загальна характеристика і принцип методу. Пероксид водню є цікавою сполукою в тому розумінні, що він має одночасно властивості і окислювача, і відновника. Він здатний окислювати сильні відновники і відновлюватись при цьому до води. Прикладом такої реакції може бути взаємодія між Н202 і розчином сірчистої кислоти:
Н202 + H2S03 = H2S04 + Н20. (1)
Сильні окислювачі, навпаки, реагуючи з пероксидом водню, виділяють атомарний кисень. Причина такої своєрідної поведінки цієї сполуки полягає в тому, що кисень у ній має проміжну ступінь окислення ■— мінус одиниця і здатний не тільки приєднувати, а й віддавати електрони. У першому випадку відбувається відновлення іонів кисню за такою схемою:
Of- + 2е == 202~, (2)
або
Н202 + 2е + 2Н+ = 2Н20. (3)
Навпаки, віддаючи електрони, кисень пероксиду водню окислюється і перетворюється в молекулярний:
0\~ = 2І + 02, (4)
або
Н202 = 2е + 02 + 2Н+. (5)
Методи кількісного визначення Н202 можуть грунтуватись на його дії як окислювальній, так і відновній.
Розглянемо перманганатометричне визначення пероксиду водню, при якому останній виявляє свої відновні властивості. Пероксид водню над-
442
ходить у продаж у вигляді 30%-го або 3%-го водного розчину; 30%-ний розчин Н202 називається пергідролем. Концентрація пероксиду водню у водних розчинах з часом зменшується внаслідок самовільного розкладання цієї сполуки з виділенням вільного кисню:
2Н202 = 2Н20 + 02. (6)
Розкладання Н202 за наведеною вище схемою сповільнюється в присутності деяких речовин — стабілізаторів; таку стабілізуючу дію щодо цієї реакції виявляє, наприклад, фосфорна кислота, яку звичайно добавляють у невеликих кількостях до розчинів Н202. Метод перманганатометричного визначення Н202 має значення для контролю якості препарату і встановлення процентного вмісту Н202 у водних розчинах.
Взаємодія між пероксидом водню і перманганатом відбувається за такою реакцією:
о2- = МпО- |
2е + 02; + 8Н+ + 5е = Мп |
2+ + 4Н20; |
|
|
|
|
2Мп07 |
" + 5Q2- |
+ 16Н+ = |
= 2Мп2+ + |
502 |
|
8Н20, |
або в молекулярній формі
2КМп04 + 5Н202 + 3H2S04 = K2S04 + гМпБО^ + 50.2 + 8Н20. (8)
З рівняння видно, що кожна молекула пероксиду водню віддає при окисленні два електрони. Отже, еквівалент Н202 чисельно дорівнює половині молекулярної маси.
Хід визначення Н202 в пергідролі. Наважку пергідролю беруть з таким розрахунком, щоб добути 100 мл приблизно 0,1 н. розчину препарату. Еквівалент пероксиду водню дорівнює 17; отже, треба відважити 0,17 г Н2Оа. Беручи до уваги, що пергідроль є 30%-м розчином Н202, величину наважки збільшують приблизно втроє. На аналітичних терезах зважують у бкжсі з пришліфованою кришкою близько 0,5 г пергідролю, який переливають через лійку в мірну колбочку на 100 мл. Скляний бюкс і стінки лійки старанно промивають водою. Розчин у колбі розводять водою до риски і перемішують.
25 мл приблизно 0,1 н. розчину Н2Оа переносять піпеткою в конічну колбу місткістю 200—250 мл і добавляють туди 10—15 мл розчину сірчаної кислоти (1 : 4). Цю суміш титрують 0,1 н. розчином перманганату калію. Ознакою кінця титрування є поява рожевого забарвлення розчину від добавляння однієї-двох зайвих краплин КМп04. Визначення треба повторити ще 1—2 рази. Результати паралельних визначень не повинні відрізнятись більш як 0,05—0,1 мл КМп04.
Процентний вміст Н202 в пергідролі обчислюють за формулою
о/ Н Г) — ^KMnO^KMnO^HgO,
443
де Л/ — нормальність і V — об'єм розчину КМп04; £н2о2 — еквівалент Н20.,; g — наважка пергідролю, г.
При обчисленні треба пам'ятати, що для кожного окремого визначення було взято не всю наважку, а певну її частину.