
- •Головне видавництво видавничого об'єднання «вища школа»
- •Передмова
- •Предмет аналітичної хімії
- •Сучасні завдання аналітичної хімії
- •Методи аналітичної хімії
- •§ 1. Закон діючих мас
- •§ 2. Теорія електролітичної дисоціації
- •§ 3. Концентрація водневих іонів води. Поняття про рН
- •§ 4. Концентрація водневих іонів розчинів кислот і основ
- •§ 5. Гідроліз. Концентрація водневих іонів розчинів солей
- •§ 6. Буферні розчини
- •§ 7. Графічний метод обчислення рН розчину
- •§ 9. Добуток розчинності
- •§ 10. Вплив однойменних іонів на розчинність осадів
- •§ 11. Розчинність осадів у кислотах
- •§ 12. Розчинність осадів при утворенні комплексів
- •§ 13. Осади кристалічні і неявнокристалічні (аморфні)
- •§ 14. Колоїдні розчини
- •Розділ 3. Комплексні сполуки
- •§ 15. Загальні положення
- •§ 16. Комплексні сполуки з неорганічними лігандами
- •§ 17. Комплексні сполуки з органічними лігандами
- •§ 18. Застосування комплексних сполук в аналізі
- •§ 19. Органічні реактиви
- •Розділ 4. Реакції окислення-відновлення
- •§ 20. Загальна характеристика
- •§ 21. Окислювально-відновний потенціал
- •§ 22. Властивості окислювально-відновного потенціалу. Рівняння Нернста
- •§ 23. Окислювальний потенціал і напрям реакцій окислення-відновлення
- •§ 24. Індуктивні реакції окислення-відновлення
- •§ 25. Хроматографічний аналіз. Іонообмінники
- •§ 26. Екстракція. Інші методи розділення
- •§ 27. Аналіз у розчині та сухий метод аналізу
- •§ 28. Макро-, мікро- і напівмікроаналіз. Краплинний, безстружковий і мікрокристалоскопічний методи аналізу
- •§ 29. Чутливість і специфічність реакцій
- •§ Зо. Хімічні реактиви
- •§ 31. Концентрація розчинів
- •§ 32. Техніка роботи в лабораторії якісного аналізу
- •§ 33. Дробний і систематичний методи якісного аналізу
- •§ 34. Класифікація катіонів на аналітичні групи
- •Розділ 7. І аналітична група катіонів
- •§ 35. Загальна характеристика групи
- •§ 36. Натрій
- •§ 38. Амоній
- •§ 39. Магній
- •§ 40. Аналіз суміші катіонів і аналітичної групи
- •Розділ 8. II аналітична група катіонів § 41. Загальна характеристика групи
- •§ 43. Стронцій
- •§ 44. Кальцій
- •§ 45. Аналіз суміші катіонів і і II аналітичних груп
- •Розділ 9. Ill аналітична група катіонів § 46. Загальна характеристика групи
- •§ 47. Алюміній
- •§ 48. Хром
- •§ 50. Марганець
- •§ 51. Цинк
- •§ 52. Кобальт
- •§ 53. Нікель
- •§ 54. Аналіз суміші катіонів III аналітичної групи
- •§ 56. Аналіз суміші катіонів III, II і і аналітичних груп, що містить фосфат-іони
- •Розділ 10. IV аналітична група катіонів
- •§ 57. Загальна характеристика групи
- •Підгрупа срібла
- •§ 59. Свинець
- •§ 60. Ртуть (і)
- •§ 61. Аналіз суміші катіонів підгрупи срібла
- •IV аналітичної групи
- •Підгрупа міді
- •§ 62. Ртуть (II)
- •§ 64. Кадмій
- •§ 65. Вісмут
- •§ 66. Аналіз суміші катіонів IV—і аналітичних груп
- •Розділ 11. V аналітична група катіонів § 67. Загальна характеристика групи
- •§ 69. Сурма
- •§ 70. Олово
- •§ 71. Аналіз суміші катіонів IV і V аналітичних груп
- •Розділ 12. Аналіз рідкісних елементів § 72. Загальна характеристика
- •§ 73. Титан
- •§ 74. Ванадій
- •§ 75. Молібден
- •§ 76. Вольфрам
- •§ 78. Безсірководневі методи якісного аналізу катіонів
- •Розділ 13. Аналіз аніонів § 79. Класифікація аніонів
- •І група аніонів
- •§ 86. Кремнієва кислота і реакції силікат-іонів SiO|—
- •II група аніонів
- •§ 91. Йодистоводнева кислота і реакції йодид-іонів і
- •§ 92. Сірководнева кислота і реакції сульфід-іонів s2-
- •Ill група аніонів
- •§ 94. Азотна кислота і реакції нітрат-іонів імог
- •§ 95. Азотиста кислота і реакції нітрит-іонів n02
- •§ 96. Оцтова кислота і реакції ацетат-іонів сн3соо
- •§ 97. Хлорнувата кислота і реакції гіпохлорат-іонів сюг
- •§ 98. Аналіз суміші аніонів і—III аналітичних груп
- •§ 100. Розчинення речовини і виявлення катіонів
- •§ 101. Виявлення аніонів
- •§ 102. Аналіз металів і сплавів
- •§ 103. Предмет і значення кількісного аналізу
- •§ 104. Визначення основних компонентів і визначення домішок
- •§ 105. Класифікація хімічних методів кількісного аналізу
- •І. Гравіметричий аналіз1
- •§ 106. Суть методу
- •§ 107. Вимоги до осадів у гравіметричному аналізі
- •§ 108. Співосадження
- •§ 109. Умови осадження
- •§ 110. Відокремлення осаду від маточного розчину
- •§ 111. Переведення осаду у вагову форму
- •§ 112. Принцип дії аналітичних терезів
- •§ 113. Правила користування аналітичними терезами і зважування на них
- •Розділ 18. Приклади гравіметричних визначень
- •§ 114. Розрахунки у гравіметричному аналізі
- •0,3115 Г становить 100%;
- •0,5025 Г становить 100%; 0,0874 г » х%,
- •§ 115. Визначення заліза у вигляді оксиду
- •§ 116. Визначення сульфатів у вигляді сульфату барію
- •§ 117. Розділення і визначення кальцію і магнію
- •§ 118. Визначення нікелю в сталях
- •II. Титриметричний аналіз Розділ 19. Загальні положення титриметричного аналізу
- •§ 119. Суть методу
- •§ 120. Концентрація розчинів і розрахунки в титриметричному аналізі
- •§ 121. Приготування робочих розчинів
- •§ 122. Методи непрямого титрування
- •§ 123. Точка еквівалентності
- •§ 124. Установлення точки еквівалентності за допомогою індикаторів
- •§ 125. Мірний посуд
- •§ 126. Перевірка мірного посуду
- •§ 127. Титрування кислотами та основами
- •§ 128. Індикатори методу кислотно-основного титрування (методу нейтралізації)
- •§ 129. Вибір індикаторів при титруванні кислотами та основами
- •§ 130. Криві титрування
- •§ 131. Помилки титрування
- •2NaHc03 ї± н20 -f- c02 -f Na2c03.
- •§ 132. Робочі розчини методу кислотно-основного титрування
- •§ 133. Приклади застосування методу кислотно-основного титрування (методу нейтралізації)
- •§ 134. Криві титрування
- •§ 135. Індикатори методів окислення-відновлення
- •§ 136. Еквівалент у реакціях окислення-відновлення
- •Розділ 22. Перманганатометрія
- •§ 137. Загальна характеристика методу. Приготування робочого розчину перманганату калію
- •§ 138. Визначення заліза
- •§ 139. Визначення пероксиду водню
- •§ 140. Визначення нітритів
- •Розділ 23. Йодометрія
- •§ 141. Загальна характеристика методу
- •§ 142. Приготування робочих титрованих розчинів
- •§ 143. Йодометричне визначення міді
- •§ 144. Йодометричне визначення активного хлору в хлорному вапні
- •B/r. WNa,s203l/NaliS!03јCl " 10°
- •§ 145. Йодометричне визначення сірки
- •Розділ 24. Метод осадження § 146. Загальна характеристика методу
- •§ 147. Індикатори
- •§ 148. Помилки титрування в методі осадження
- •§ 149. Робочі розчини і вихідні речовини методу осадження
- •§ 150. Визначення галогенід-іонів
- •Розділ 25. Методи комплексоутворення
- •§ 151. Загальні положення методів комплексоутворення
- •§ 152. Меркуриметричне визначення хлоридів
- •§ 153. Комплексонометричне визначення твердості води
- •III. Спектрофотометричний і колориметричний методи аналізу Розділ 26. Загальні положення
- •§ 154. Суть методів
- •§ 155. Загальні умови колориметричного визначення
- •§ 156. Закон Бугера—Ламберта—Бера
- •§ 157. Методи вимірювання інтенсивності забарвлення
- •§ 159. Визначення міді в грунтах
- •§ 160. Загальні положення
- •§ 161. Наближене визначення рН
- •§ 162. Безбуферні методи визначення рН
- •§ 163. Буферний метод визначення рН
- •IV. Аналіз різних матеріалів Розділ 29. Аналіз продуктів харчування § 164. Визначення кислотності хліба і молока
- •§ 165. Аналіз грунту і води
- •§ 166. Визначення оксидів кальцію і магнію в доломіті
- •Розділ 31. Аналіз добрив
- •§ 167. Визначення фосфору в суперфосфаті
- •§ 168. Визначення калію в калійних добривах
- •§ 169. Визначення азоту в аміачних добривах
- •Додатки
- •Кислоти
- •Густина розчинів їдких калі і натру
§ 134. Криві титрування
При титруванні окислювачів або відновників змінюється окислювально-відновний потенціал системи. Характер цієї зміни має велике значення для встановлення точки еквівалентності потенціометричним методом, для правильного вибору потрібного індикатора тощо. Графічне зображення зміни потенціалу системи залежно від об'єму робочого розчину окислювача чи відновника називається кривою титрування. Розглянемо найпростіший випадок титрування при визначенні іонів титану (III) робочим розчином солі заліза (III). Зміну потенціалу розчину Ті при поступовому добавлянні розчину Fe можна вивчити експериментально, скориставшись схемою, наведеною в § 20, 21. У розчин солі титану (III) занурюють платиновий електрод, потенціал якого залежить від співвідношення концентрацій окисленої і відновленої форм титану (чи заліза); електрод сполучають через вольтметр або потенціометр з водневим електродом, а обидва розчини в свою чергу сполучають електролітичним ключем (див. рис. 6). При титруванні іонів титану (III) робочим розчином солі заліза (III) співвідношення кон-
.„ [Ті4+]
центраши
3+
змінюється;
це призводить до зміни потенціалу
зануреного
в розчин платинового електрода. Отже, електрорушійна сила гальванічного елемента під час титрування змінюватиметься. Спостерігаючи відхилення стрілки вольтметра, можна побудувати графічну залежність потенціалу системи від об'єму робочого розчину.
Вихідні дані для побудування кривої титрування можна обчислити, якщо відомі величини нормальних потенціалів систем Ті4+/Ті3+ і Fe3+/Fe2+. Припустимо, що титрують 100 мл 0,1 н. розчину хлориду титану ТіС13
427
0,1 н. розчином хлориду заліза FeCl3. Для спрощення розрахунків вважатимемо, що загальний об'єм розчину під час титрування не змінюється. Цього можна досягти, застосовуючи для титрування концентрований розчин FeCl3 або вводячи хлорид заліза (III) невеликими порціями в сухому вигляді.
Таблиця ЗО. |
Зміна потенціалу системи при потенціометричному титруванні |
||
Добавлено робочого розчину FeCl3, мл |
Співвідношення концен- |
|
Зміна потенціалу на |
трацій окнсленоТ і відновленої форм |
Потенціал і, В |
одиницю об'єму робочого розчину, мВ |
|
0,1 |
1/1000 |
—0,08 |
65 |
1,0 |
1/99 |
—0,02 |
6,5 |
10,0 |
1/9 |
0,04 |
1,5 |
50,0 |
1 |
0,10 |
1,5 |
90,0 |
9 |
0,16 |
6,5 |
99,0 |
99 |
0,22 |
65 |
99,9 |
999 |
0.28 |
1450 |
100,0 |
— |
0,425 |
1450 |
100,1 |
1/1000 |
0,57 |
65 |
101,0 |
1/99 |
0,63 |
|
ґ
[Ті4+]
Е* = Е0
+ 0,058 lg '
.
Tl [Ті3+]
Коли введено надлишок робочого розчину FeCl3, величину потенціалу краще обчислювати за рівнянням
[Fe3+]
Потенціал
системи в цей момент можна обчислити
за рівнянням
Тіз+
розчином FeCl3.
Е0 + 0,058 lg
"Fe IFe2+]
Точка еквівалентності характеризується рівністю концентрацій іонів титану (III) та іонів заліза (III):
[Ті3+] = [Fe3+].
0ТІ + ЕІ
%е
F =
т.екв
виведення якого подано в спеціальних посібниках з аналітичної хімії. Припустимо, що ми до 100 мл 0,1 н. розчину Ті3+ добавили 0,1 мл 0,1 н.
1 При температурі 30° С, коли передлогарифмічний коефіцієнт рівняння Нернста дорівнює 0,06.
428
розчину FeCl,,. При цьому практично псе залізо (III) підновиться до заліза
(II) і в розчині виникне еквівалентна кількість іонів титану (IV).
Отже, концентрація іонів Ті3+ зменшиться на 0,1% і становитиме тепер
0,0999 н., а концентрація іонів титану (IV) дорівнюватиме 0,0001 н. За
цими даними обчислюємо величину потенціалу системи:
0 0001 ^V.
Е, = 0,1 + 0,058 ій—с^Г.
де 0.1 — нормальний потенціал системи Ті 7Ті .
У табл. ЗО наведено результати розрахунків величини потенціалу під час титрування за описаним вище методом.
В останній графі таблиці наведено дані, що характеризують зміну потенціалу системи на одиницю об'єму робочого розчину. З цих даних видно, що спочатку потенціал змінюється досить повільно, але поблизу точки еквівалентності відбувається різка зміна потенціалу, що характеризується числом 1450 на одиницю об'єму робочого розчину. Графічну залежність потенціалу від об'єму робочого розчину показано на рис. 43.